Бажаєте дітям щасливого дитинства? Розберіться з собою. Блог Михайла Лабковського
А справа вся в тому, що ідеальне дитинство можуть забезпечити тільки психічно здорові батьки. Тільки так, і ніяк інакше. Щоб дитина виросла щасливою і щоб любов для неї була почуттям світлим і радісним, батьки повинні давати цю любов із пелюшок.
Тут, звичайно, можна зробити ліричний відступ на тему того, що всі ми взагалі дуже по-різному розуміємо любов. Для одних це вчинки і дії, для інших – теплі, ніжні стосунки, турбота і увага. Але набагато важливіше те, що любов як емоція, яку ми до когось відчуваємо, – це абсолютно дитяче відчуття. Це те, що ми відчували, коли були дітьми. Шукати любов – це шукати ті переживання, намагатися їх повторити, відтворити, підсвідомо знову опинитися в дитинстві.
Візьмемо благополучну сім'ю. Таку, де дитину постійно цілували в попку, носили на руках, обожнювали всі без винятку члени родини. Виростаючи, вона тільки цього і буде шукати під час вибору партнера.
Але, як усі ми розуміємо, так буває далеко не у всіх. Багато-хто вже у ранньому дитинстві відчував себе покинутим, нікому не потрібним, позбавленим любові. Причин для цього може бути безліч: одного віддали до інтернату, другого до дитячого садка на п'ятиденку, третього відправили в інше місто до бабусі (мати приїжджала раз на місяць, а дитина плакала – вона так любила маму, але страшенно переживала, що вона її кидає).
Інший, не менш поширений сценарій: тато після розлучення до дитини не приїжджає, живе своїм життям, зовсім не цікавлячись життям доньки. Дівчинка сумувала за батьком, але й страждала від того, що вона йому не потрібна. Для неї це і є любов. Відчуваєте, до чого я веду? До того, що вона буде шукати людину, яка дасть їй ці страждання: буде кидати її, забувати і нехтувати. Для неї це – любов. І тільки такі відносини будуть сприйматися нею як серйозні.
Отож поняття любові у всіх нас існує апріорі, від народження, але на його формування безпосередньо впливають дії батьків. Або дитина радіє і щаслива, або вона страждає, боїться, переживає. І за цим букетом звичних з дитинства емоцій людина полює все життя.
Саме тому нам так складно домовитися про те, що таке любов, – у всіх різне розуміння, різні відправні точки, різний досвід.
Любов як емоція – це абсолютно дитяче відчуття. Це те, що ми відчували, коли були дітьмиМене читають тисячі людей. Всі вони різні. Серед них є не тільки невротики, а й люди не цілком психічно здорові. Не треба чекати готових універсальних рішень. Їх просто немає. Якщо у людини серйозні проблеми, вона не може змінитися ось так відразу, просто дочитавши статтю до кінця.
Припустимо, ви – агресивний батько. Кричите на дитину, регулярно піднімаєте на неї руку. І що, дочитаєте колонку і подумаєте: а психолог діло каже, не треба, напевно, малюка лупити? Не треба, звичайно, але ж і по-іншому ви не можете. Що більше будете себе стримувати, то більше буде агресії.
Є тільки один спосіб змінити цей сценарій – полагодити свою голову. Тільки викорінивши в собі свою дитячу історію про нещасну любов, можна стати щасливою життєрадісною мамою. А не тією, що не живе, а виживає, приводить різних чоловіків і ніяк не може визначитися, або шукає батька-мачо, який бігає квартирою із ременем і намагається «мужика нормального виростити» (а насправді вирощує забитого невротика).
Коли ви візьмете себе в руки, підете до психолога (або до психіатра - залежить від тяжкості вашого випадку) і розберетеся зі своєю хворою психікою, можете сміливо кидати читати мої статті. Вам не потрібні будуть ні поради, ні психологи – все у вас буде виходити.
Чому? А тому що ви нарешті станете нормальною людиною: передбачуваноюю, зі стабільною психікою, без комплексів, яка контролює свої емоції. І дитина тоді – о диво! – ростиме абсолютно нормальною і здоровою.
Але поки більшість батьків, на жаль, вважає, що у них якраз все нормально, а ось із дитиною «треба терміново щось робити»...
Текст публікується з дозволу автора
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут
