Гроші не пропонувати. Що вводить нас в режим стресу на роботі

31 січня 2019, 19:43

Матеріальна мотивація і часові обмеження шкідливі для задач, виконання яких потребує творчого мислення

Для вирішення викликів XXI століття бігти швидше в невизначеному напрямку – не вихід, заохочувати пряниками – не мотивація, а погрожувати батогом – не стимул. Нейробіологія шукає відповіді на нові виклики. Частина з них – з минулого.

Відео дня

В 1945 році відомий психолог і дослідник процесів мислення Карл Дункер придумав тест, який зараз відомий в усьому світі як тест зі свічкою Дункера. Він дуже простий: є стіна, стіл, коробка кнопок і свічка. Задача полягала в тому, щоб закріпити на стіні свічку так, щоб віск не капав на підлогу чи стіл.

Дві групи, які отримали таке завдання, мали різну мотивацію. Першій обіцяли грошову винагороду за якнайшвидше виконання завдання. Другій просто пояснювали, що той час, який вона витратить на виконання цього завдання, буде на майбутнє слугувати за норму – тобто саме вони мають визначити, скільки часу загалом потрібно людині на розв’язання подібного завдання.
В таких і подібних варіаціях такий експеримент зі свічкою проводили різні вчені десятки разів. І завжди саме друга група, яка не мала матеріальної мотивації, завжди виконувала його найшвидше. 

Чим більш типове і нудне завдання, тим надійніше діятиме матеріальний стимул

Як висновки експерименту Дункера можуть бути корисними сучасному менеджеру? Фокус в тому, що для вирішення творчих і нетипових завдань людина мусить використовувати свій мозок «на повну». Він здатен на це лише тоді, коли не перебуває в стані стресу. Мотивація отримати грошову винагороду за «більше», «краще», «вище» породжує стрес і паралізує творче мислення. Увага людини фокусується на часі і грошах.

Матеріальна мотивація грошима шкідлива для задач, виконання яких потребує творчого мислення. Люди творчих професій не можуть бути ефективними в умовах жорстких дедлайнів.

Якщо вам як менеджеру треба замотивувати команду на виконання творчого, нестандартного завдання, то стимулом не можуть бути такі речі як хто перший, хто більше, хто краще... Бо всі вони вводять людину в стан стресу.

Takeaways

1. Для типової роботи ХХ століття система мотивації, побудована на принципі батога і пряника, була справді прийнятною. В ХХІ столітті, де єдиною незмінною є постійні зміни, механічний підхід до мотивації через зовнішні стимули швидше заважає, ніж допомагає.

2. Стимул «якщо… то….» справді діє. На виконання завдань, де потрібні тільки механічні зусилля, мотивувати варто через зовнішні стимули – гроші чи іншу винагороду. Чим більш типове і нудне завдання, тим надійніше діятиме матеріальний стимул. Матеріальна нагорода за своєю природою звужує фокус і підвищує концентрацію. Тому в багатьох випадках матеріальна мотивація дійсно залишається дієвим стимулом. Але лише в описаних щойно.

3. Якщо завдання передбачає творчий, нестандартний підхід – грошова винагорода і часові обмеження скоріше демотивують, ніж мотивують. Через той самий фактор звуження фокусу.

4. Контроль і матеріальне заохочення ефективні, якщо ви хочете домогтися від своєї команди результатів у вирішенні простих завдань. Якщо ви хочете, щоб ваша команда створила дійсно щось вартісне, то головними мотиваторами і стимулами для команди будуть свобода, автономність, відповідальність і довіра. А винагородою – визнання.

P.S. Все вищезазначене доречно, коли компанія ставиться до виплати заробітної плати, як до гігієнічного мінімуму – своєчасно, прозоро, згідно ринку, чесно.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X