Смерть — це не кінець

10 квітня 2021, 12:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Наші померлі близькі не зникають безслідно

Нещодавно померли двоє моїх рідних, і вся сім'я була вражена горем і втратою. Я дозволив собі повною мірою пережити ці почуття і дав їм можливість ще більше зблизити нашу сім'ю.

Відео дня

За останні роки це була не перша смерть тих, хто нам дорогий — не стало мого батька і Євиного тата, вмирали й інші близькі родичі та друзі. Справлятися з такими втратами часом дуже важко.

Вивчаючи дзен, я прийшов до нового розуміння смерті. І хоча це розуміння не рятує від скорботи, мені воно здається корисним: смерть — це не кінець.

Мої близькі продовжують жити в мені, і я шаную їх кожним своїм вчинком

Я не вірю ні в загробне життя, ні в рай чи пекло в традиційному релігійному розумінні. Але я вірю, що те, що ми вважаємо смертю, — лише продовження безперервного процесу.

Уявіть собі яблуко: воно складається з вологи, яку яблуня отримує з навколишнього середовища, і з цукру та інших компонентів, які дерево створює, витягуючи корисні речовини з ґрунту й повітря, поглинаючи сонячне світло… Так що перш, ніж яблуко стало «яблуком», воно було тим світом, що його оточує. І воно не виникло нізвідки — світ об'єднався, щоб зробити його. Плід росте й дозріває, а потім падає з гілки і знову стає землею. Це постійний процес, який не має ні початку, ні кінця.

Так само і з усім іншим — все є частиною безперервного перебігу подій. І люди зокрема. Те, що ми вважаємо людиною, по суті не більше ніж ланка нескінченного процесу, в який залучений весь світ.

І вмираючи, людина не йде в нікуди. Вона стає ґрунтом. А потім перетворюється на яблука, манго, хлібні дерева і водяних буйволів (яких на острові Гуам ми називаємо «карабао»).

І це тільки те, що стосується тіла. Особистість тим паче не припиняє свого існування — ми пам’ятаємо наших близьких, продовжуємо сміятися з їхніх жартів, переказуємо історії, почуті від них, і живемо, надихаючись ними. Вони стають частиною нас, наших сімей. Частиною всього людства, так само як самі були продовженням тих людей, які вплинули на них.

Наші померлі близькі не зникають безслідно. Вони залишаються в кожному з нас, у своїх дітях і онуках. У тій культурі й тому суспільстві, яке вони допомогли створити. У тій роботі, яку вони виконали, тих генах, які передали, тих рисах характеру, які в нас виховали.

Мої близькі продовжують жити в мені, і я шаную їх кожним своїм вчинком.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Лео Бабаути. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X