Головне жіноче питання. Блог кар'єрного коуча

11 березня 2017, 11:21
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Перед нами, жінками, давно відкриті будь-які двері. Так чому ж все ще так мало представниць прекрасної статі орудують мільярдами? Можна було б відповісти: винні чоловіки. Але це не так

На моїх ровесниць в Україні припала перша хвиля справжньої емансипації. Всього за одне покоління ми перестали бути жінками, життя яких крутиться в трикутнику дім—робота— магазин. Але ні цілого покоління, ні ста років, що пройшли відтоді, як 15 тис. феміністок влаштували марш в Нью-Йорку, вимагаючи рівної оплати праці, не вистачило, щоб ми самі, жінки, вибралися з шаблону "твій день — 8 Березня".

Відео дня

Я виросла в родині, де мати боролася з обставинами і батьком за те, щоб зробити кар'єру не гіршу за нього. І в цілому програла, ставши просто хорошим лікарем, а не, скажімо, найкращим ендокринологом країни. Оскільки на дворі стояли складні 90‑ті, вдома — троє дітей, а батько наполягав на тому, що "серйозними чоловічими справами" в сім'ї займається він. Це було нормою.

Поки я дорослішала, емансипація зайшла так далеко, що ми, жінки, які колись воювали за право святкувати 8 Березня, сьогодні відстоюємо право його не святкувати. Перед нами давно відкриті будь-які двері. Так чому ж все ще так мало представниць прекрасної статі орудують мільярдами і тримають руку з манікюром на червоній кнопці?

Із 195 країн світу жінки очолюють 17. У парламентах світу — лише п'ята частина "жіночих" мандатів. У Верховній раді — лише 11% жінок. Корпоративний сектор — ще більш "чоловічий клуб". В Fortune 500, списку найбільших компаній світу, жінок-директорів — нікчемних 4%.

Розрив в оплаті чоловічої і жіночої праці навіть на батьківщині фемінізму, США, становить 23 центи на кожен долар. І за останні півстоліття він скоротився на 18 центів. В Європі жінки отримують у середньому на 16% менше за чоловіків на аналогічних посадах.

Тут я маю перейти до "аргументів захисту" і пояснити, що і хто заважає слабкій половині взяти належне. Я могла б сказати, що головна перешкода — чоловіки. Це поширена думка. В одному з юридичних видань попалося дослідження, згідно з яким 85% жінок в моєму бізнесі — юридичному — вважають, що колеги-чоловіки не ставляться до них, як до рівні, і що жінкам в цій сфері — не місце.

Слабкість — ховатися в мушлю гендерного питання. Немає ніякого «клубу чоловіків»

Це зручне пояснення, в нього можна сховатися від невдач і нереалізованості. Є й інші — наприклад, сім'я, діти, які заважають отримати диплом якогось Гарварду. Але все це — зручна неправда.

Насправді проблема не в освіті. Не в мізках. Не в здібностях. І не в доступі до знань. Хто був головними відмінниками в школі? Хто краще за всіх вчився у вашому інституті? У моєму — дівчата. За статистикою, жінки частіше за чоловіків отримують освіту. Куди ж діваються ці розумники з червоними дипломами?

Частково будуть праві ті, хто відповість: побут засмоктує. Згодна. "Кіндер, кюхен і кірхе" ніхто не скасовував, навіть якщо ти — член Fortune 500 в спідниці. Але все ж різниця між "нами" і "ними" в іншому. Різниця — в умінні і готовності ризикувати, відстоювати, претендувати. Різниця в амбіціях. У впевненості в собі. У наполегливості.

Ми набагато рідше за чоловіків наважуємося вимагати підвищення — доведено дослідженнями і моїм досвідом в HR. Ми боїмося, соромимося, не наважуємося або вважаємо себе недостатньо компетентними. І, до речі, тут ще треба пробити скляну стелю: адже якщо від чоловіка чекають такої поведінки — виторговувати більшу зарплату та інші привілеї, то від жінки настільки "нахабної" поведінки не чекають за замовчуванням.

Чоловіки і жінки з приблизно однаковими компетенціями діаметрально оцінюють свої можливості: чоловіки — переоцінюють, а жінки — недооцінюють. Там, де "він" на співбесіді злукавить і прикрасить здібності, "вона" з таким же рівнем досвіду скаже: я ще не доросла. І він отримає роботу, а вона — співчутливе поплескування по плечу.

Там, де чоловіки, всі як один стануть запевняти, що в найближчі 3-5 років будуть готові до керівної роботи, дві з трьох жінок пасують. А адже саме за це — готовність брати відповідальність за прийняті рішення — платять мільйони фігурантам (і фігуранткам) рейтингів багатих і успішних.

На шляху хоч до топ-100, хоч до крісла голови сільради нам, жінкам, все ще потрібно вчитися позбуватися страху не сподобатися, не впоратися, бути не такими, як ми звикли, — і не такими, як до нас звикли. Ставити великі цілі і відкушувати від них по шматочку. Вчитися просити і вимагати — і відчувати себе при цьому гідною, а не тією, яка принижується.

Слабкість — ховатися в мушлю гендерного питання. Немає ніякого "клубу чоловіків". Немає ніяких обмежень, крім тих, що у нас в голові. Кажу вам це як єдиний в країні партнер юрфірми, у якого немає диплому юриста. Жінка-партнер.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 10 березня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Більше поглядів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X