Фінансова піраміда по-американськи. Рецензія на фільм Клуб молодих мільярдерів

24 липня 2018, 19:43

Клуб молодих мільярдерів – це бабки, клуби та дорогі тачки. А ще повільна любовна лінія, яка гальмує і без того плавний сюжет

Режисер Джеймс Кокс нечасто балує новинками своїх фанатів. Якщо вони у нього, звичайно, є. Перші творчі кроки американець робив ще на стику століть, в кінці 1990-х – початку 2000-х, набиваючи руку на короткометражках і міні-серіалах. Не здобувши особливої ​​популярності, взявся адаптувати класичні літературні сюжети і реальні події. Спочатку він пред'явив світу Шосе (2001), де замахнувся на Ромео і Джульєтту. А через два роки світ побачила картина Вондерленд, жорстка драма про бійню в однойменному маєтку, до якої був причетний легендарний порноактор Джон Холмс, що вже відійшов від справ. Через дев'ять років Кокс розродився приторною мелодрамою Прості істини і знову пішов у підпілля, де й перебував до поточного року.

Відео дня

Піддавшись моді на перезапуски і рімейки, Джон Кокс вирахував можливість знову заявити про себе, і вийшов до глядача з картиною Клуб молодих мільярдерів, ремейком однойменної картини 1987 року, яка була заснована на реальних подіях.

Головні ролі режисер віддав Kingsman'у Терон Еджертон і "бебі-драйверу" Ансель Елгорт, а ще додав легку перчинку скандальності, запросивши як guest star Кевіна Спейсі.

Згідно з сюжетом, два молодих пролазливих ділки (Елгорт і Еджертон) провернули разову операцію, під час якої "кинули" свого знайомого. Легкі гроші настільки окрилили хлопців, що ті вирішили поставити справу на потік і створили контору, яка дала назву картині, BBC (Billionaire Boys Club). Компанія стала займатися тим, чим і займався колись Сергій Мавроді, тобто перетворилася на класичну фінансову піраміду, в якій відсотки старим інвесторам виплачувалися за рахунок залучення нових бідолах. Вважаючи себе розумнішими за всіх, парочка друзів навіть не відчула "розводу" від більш досвідченого "вовка". А коли прозріли, пити Боржомі було пізно.

Джон Кокс вирішив не винаходити велосипед, а з олімпійським спокоєм продовжив займатися улюбленою справою. А саме – наносити "косметику" на чужу роботу і видавати її за свою. Його Клуб молодих мільйонерів – бліда копія культового Волл-Стріт (1987) і недавнього Золота (2016) з Меттью МакКонахі. Відеоряд і музичний супровід нічим видатним себе не позначають. За півтори години екранізації рваного сценарію авторства все того ж Джеймса Кокса в свідомість глядачів не прилітає ніяких "якорів", здатних викликати симпатію до головних персонажів. Бабки, клуби та дорогі тачки. Плюс повільна любовна лінія, яка гальмує і без того плавний сюжет.

Клуб молодих мільйонерів – бліда копія культового Волл-Стріт (1987)

На підсумковий бал фільм напрацював виключно зусиллями персонажа Кевіна Спейсі. Якщо прикрити очі і особливо не вдивлятися, то здається, що Гордон Гекко, один з головних персонажів стрічки Волл-Стріт, втретє вшанував глядачів візитом на великий екран. Нерукопотискний після скандалу з домаганнями актор поводиться, як випускник на святі першокласників. Своєю харизмою тисне дует Елгорта-Еджертона, немов мститься юним даруванням за вантаж публічної нелюбові останніх років.

За всіма показниками Клуб молодих мільярдерів – середняк з бляклим сценарієм і невиразною режисурою. Типовий представник розмовного жанру, якого без докорів сумління можна пропустити заради більш видовищних фільмів в актуальному кінопрокаті.

6 з 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X