Хороша новина і не дуже. Що чекає на українську кіноіндустрію

10 січня 2021, 21:59

Гостро постане питання, чи зможемо ми уникнути руйнування української кіногалузі

Цей матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ у 2021 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.

Українське кіно вперше за тривалий час почало набувати рис індустрії, галузі, здатної продукувати якісний і успішний контент. Останні кілька років Україна бере участь у фестивалях класу А. Ба більше, перемагає. Це стосується і фільму Атлантида режисера Валентина Васяновича, який увійде в історію як перший український фільм, що здобув приз на Венеційському кінофестивалі, і Додому Нарімана Алієва, учасника Каннського кінофестивалю, і картини Земля блакитна, ніби апельсин Ірини Цілик, що також отримала приз на кінофестивалі Санденс.

Відео дня

Проте ситуація, яка склалася у кіноіндустрії у 2020 році, сигналізує, що всі досягнення можуть бути нівельовані. Хаотична політика держави, підірвана довіра до Держкіно, а також карантинні обмеження дуже послабили галузь. Багато зйомок припинено, прем'єри фільмів перенесено.

Нам є що втрачати

Що ж далі, зважаючи на ці умови? Хороша новина — українське кіно буде й у 2021-му. Це будуть ті фільми, виробництво яких почалося до пандемії і які перебувають на фінальній стадії виробництва. Загалом слід очікувати зниження кількості релізів. В оптимістичному прогнозі — все повернеться на колишній рівень лише через кілька років.

Здебільшого у 2021-му йтиметься про авторське кіно, що не потребує великих бюджетів із можливістю реалізувати його самостійно. Про великі релізи, наприклад, історичні фільми, говорити складно, оскільки ризики успішного здійснення таких проєктів дуже високі — зростає вартість виробництва (інфляція, додаткові витрати на вимоги карантинних зйомок, обмеження зйомок масових сцен), обмежені можливості для дистрибуції фільмів через нестабільність функціонування кінотеатральної мережі. Найімовірніше, з огляду на недовіру і негарантованість держпідтримки кіновиробництва більшість продюсерів і режисерів дивитимуться у бік серіалів для стримінгових платформ і телеканалів. Також залишається ризик відтоку професіоналів у суміжні або кардинально інші галузі.

Новий старий формат

Паралельно наберуть обертів уже існуючі стримінг-платформи. Якраз до карантину з’явився портал Takflix, де представлено чимало українських картин. Все більшу частку переглядів завойовують Megogo, Sweet TV та інші. Аналогічні ресурси у 2021-му захоплять свою частину ринку. До того ж в Україну потроху починає заходити Netflix. І це може стати варіантом для виживання галузі в частині надання сервісних послуг.

Проте онлайн-перегляд ніколи не зможе замінити кінотеатральний досвід, як і віртуальний кінофестиваль — традиційний формат. І в 2021-му дистриб’ютори спробують знайти варіанти для офлайн-показів як ексклюзивні події, коли це не просто сеанс у кінотеатрі, а ціле дійство. Якщо українські кінотеатри зможуть пережити локдаун, ймовірність повернення глядача до великого екрану в 2021-му дуже велика. Але зараз тенденція говорить про зворотне. Кінофестивалям та іншим кінозаходам буде дуже важко у 2021-му. Виживуть найсильніші, ті, хто зможе адаптуватися і запропонувати унікальний контент.

Утім, прогноз може бути не таким песимістичним, якщо держава прислухається до кіноспільноти. Пандемія здатна стати і новою можливістю для розвитку українського кіно. В усьому світі навіть в умовах закритих кордонів спостерігається тенденція до локалізації. Фестивалі, якщо і проходять офлайн, то винятково для місцевого глядача всередині країни. У кінотеатри повернулися фільми національного виробництва минулих років. Це допоможе підвищити впізнаваність бренду українського кіно, який зовсім недавно почав набувати виразних рис в очах пересічного глядача.

У 2021-му гостро постане питання, чи зможемо ми взагалі уникнути руйнування галузі та не повернутися до ситуації 1990-х. Але ж нам дійсно є що втрачати.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X