Я злюся. Як правильно висловлювати гнів
Негайно вихлюпують злість люди з низьким емоційним інтелектом
Злість, як і фізичний біль — важливий симптом невирішеного питання, яке ми «відклали» або загнали глибоко всередину. Це може бути на шкоду і психічному, і фізичному здоров'ю. Але ж прийнято вважати, що гнів — негативна емоція, яку потрібно пригнічувати. Так що робити, якщо хтось або щось реально бісить?
Злість — це нормально. Це одне з базових переживань, поряд з радістю. Емоції в принципі не можуть бути «поганими» і «хорошими». Це складна система, яка у здорової людини просто є, як і органи сприйняття, наприклад, зір. Тобто, не дозволяти собі злитися, це все одно, що не дозволяти зрячій людині бачити.
Людей, які ніколи не зляться, — немає, просто висловлюють гнів всі по-різному. А деякі його приховують, а коли він все ж виникає, ховають за зарозумілістю, сарказмом, уїдливість, глузуванням, презирством і тому подібним. Часто також агресію, злість маскують моральними, етичними та іншими принципами.
Ще один приклад непрямого вираження злості — пасивна агресія. Коли злість безпосередньо не виражають, але роблять так, щоб інша людина почувалася погано.
У багатьох табу на агресію настільки сильне, що злість на інших перетворюється на аутоагресію, і тоді людина або «наривається» на неприємності, або завдає собі тілесні ушкодження.
На те, щоб весь час приховувати злість, йде сила-силенна енергії і сил. До того ж злість — це важливий симптом, на який потрібно звернути увагу. Можливо, хтось порушує ваші кордони, нешанобливо поводиться щодо вас, знецінює ваші почуття? А може, це симптом непролікованої травми, яка заважає? Придушувати злість — це все одно, що придушувати симптом хвороби. Рано чи пізно настане криза.
Тобто, дозволяти собі злитися однозначно варто, це на користь і фізичному, і психічному здоров'ю. Інша справа, як ви переживаєте свою злість і як її висловлюєте при спілкуванні з іншими.
Крок перший: «Я злюся». Тобто дозволити собі відчувати гнів на рівні емоцій і визнати його існування, назвати почуття «на ім’я». До речі, для багатьох це непростий крок, в моїй практиці було чимало випадків, коли людина не могла визнати за собою право на злість і це дуже негативно відбивалося на її житті.
Крок другий: «Чому насправді я злюся?». Часто причини злості не очевидні. Дуже поширений приклад: жінка злиться на дитину, нібито за її погану поведінку, а реальна причина злості — незадоволеність чоловіком. І тут дуже важливо бути чесним з собою, щоб не пропустити важливий симптом.
Крок третій: «Як краще проявити мій гнів?». Найкращий варіант: спочатку зробити перші два згадані вище кроки — за цей час емоції трохи вщухнуть, а тільки потім вибрати реакцію, яка буде найбільш доречна.
Негайно вихлюпують злість, як правило, люди з низьким емоційним інтелектом, інфантильного або нарцисичного типу, які страждають різного роду психічними і нервовими розладами або просто «засмикані», довгий час перебувають у стані стресу. У будь-якому випадку, так буває, коли людина з різних причин «не володіє собою».
У більшості ситуацій найкращий спосіб висловити невдоволення — поговорити з людиною, яка стала його реальною причиною. Важливо при цьому не звинувачувати, не опускатися до образ, а говорити про свої почуття і побажання. Причому якомога спокійніше: так шанс, що тебе почують і зроблять правильні висновки, багаторазово збільшується.
Зрозуміло, в небезпечних ситуаціях, коли може бути загроза життю або здоров'ю (наприклад, коли ви опинилися в компанії з неадекватними людьми), озвучувати гнів не варто і краще якомога швидше піти. А як знімати наслідки стресу — це окрема тема.
У будь-якому випадку, злість — це не «погана» емоція, а важливий сигнал, на який точно варто звернути увагу. Це те, що як вірний покажчик, часто виводить на шлях щасливих змін.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
