Два типи мислення. Як ставлення до помилок впливає на здатність до навчання
Наталя Кадя: «Відсутність помилок дорівнює відсутності навчання» (Фото:Andrea Piacquadio/Pexels)
Намагатися уникнути невдач означає втрачати можливість розвиватися
Ви боїтеся помилок? Це просто ви не знаєте, наскільки вони корисні.
Сьогоднішня шпаргалка — для всіх тих, хто боїться помилок і намагається їх уникати. У нас для вас хороша новина: помилки під час розвитку це не тільки «нормально», а і дуже корисно для самого процесу.
Чому варто помилятись? Якщо немає помилок — немає навчання.
Процес навчання ґрунтується на помилках. Ми не просто вчимося на них — не існує іншого способу вчитися, окрім помилок.
Під час навчання та набуття нового життєвого досвіду помилки навіть не неминучі — вони є суттю навчального процесу.
Відсутність помилок дорівнює відсутності навчання.
Помилки відіграють ключову роль у навчанні з погляду і психології, і нейробіології.
Керол Двек, професорка психології Стенфордського університету, запропонувала теорію про існування двох полярних підходів до навчання, які відповідають двом типам мислення: фіксованому (fixed mindset) та гнучкому (growth mindset).
Не існує іншого способу вчитися, окрім помилок
Люди з fixed mindset вважають, що мають вроджений рівень інтелекту, талантів, здібностей і не здатні помітно його змінити. Відповідно помилки сприймають як доказ того, що вони недостатньо талановиті чи розумні.
Люди з growth mindset орієнтовані на розвиток. Вони переконані, що якщо докладатимуть достатньо зусиль, будуть працьовитими та терплячими, то зможуть значно покращити свої здібності. Помилки для них — це привід ще більше вчитися та розвиватися.
Теорія Керол Двек ґрунтується на її психологічних експериментах з учнями. В одному з них взяли участь понад 400 п’ятикласників. Діти проходили нескладний тест, після чого їм повідомляли результат. Одних похвалили за їхній розум, інших — за зусилля, які вони доклали під час виконання тесту.
Потім дітям запропонували обрати між двома тестами різної складності.
Хоча обидві групи на початку поводилися однаково, після похвали перша група перейшла у фіксований спосіб мислення. У наступних тестах вони обирали простіші завдання і уникали важчих, які могли викрити їхнє незнання. Вони швидко розчаровувалися в собі і переставали докладати зусиль. Свої помилки вони сприймали як доказ того, що не такі вони й розумні.
Друга група надавала перевагу складнішим завданням, які дозволили продемонструвати своє прагнення докладати зусиль. Учні, яких хвалили за старанність, наполегливо намагалися вирішити завдання та досягали значних успіхів.
Страх зробити помилку негативно впливає на освітній процес, у той час як відсутність цього страху і готовність працювати над помилками гарантує ефективне навчання.
Зацікавившись теорією Двек про розділення мислення на фіксоване та гнучке, психолог із університету Мічігану Джейсон Мозер досліджував нейронні механізми, що лежать в основі різних типів реакцій на помилки. Він простежив взаємозв'язок між типом мислення людини та її реакцією на помилки.
Учасники експерименту Мозера, мали виконувати завдання, у яких легко помилитися. У цей час Мозер за допомогою енцефалограми аналізував нейронні сигнали, що беруть участь у обробці помилок: рефлекторну реєстрацію помилки ERN (error-related negativity) та свідому реакцію на помилку Ре (error positivity).
Перший сигнал показує конфлікт між правильною та помилковою відповіддю і виникає приблизно через 50 мілісекунд після допущення помилки.
Другий сигнал реєструється через 100−600 мілісекунд після відповіді та вказує на усвідомлення помилки та концентрацію уваги на ній.
Сигнали ERN і Ре, швидше за все, генерує поясна звивина — зона, яка бере участь у моніторингу поведінки і сигналізує про те, що потрібно посилити когнітивний контроль.
В експерименті Мозера рівні сигналів ERN і Pe корелювали з більш зосередженими та більш точними відповідями, що йдуть за помилками. Виявилося, що чим вище амплітуда ERN- та Ре- сигналів, тим ефективніший процес навчання.
Висновок експерименту: люди з гнучким мисленням більше зосереджуються на помилках і демонструють більшу точність відповідей після помилок, тобто краще навчаються. Амплітуда сигналу Ре у них в середньому дорівнює 15 пунктам, тоді як у носіїв фіксованого мислення — 5.
Помилившись, люди з гнучким мисленням відразу ж зосереджуються, обробляють помилку і після цього демонструють власне кращий результат.
<...>
Робота Мозера довела, що помилки є важливою складовою навчання та розвитку. Якщо їх уникати чи сприймати як показник відсутності здібностей до певного заняття, ефективність навчання помітно знизиться.
Помилки запускають нейроактивність, що відображає процес навчання.
На суб'єктивному рівні ми сприймаємо помилку як «щось пішло не так», але саме це «не так» на нейронному рівні сприяє найбільш активним процесам.
— Найцінніше в процесі навчання — це помилки та вміння їх допускати.
— Процес навчання має бути побудований на «провалах», а не на успіху.
— Намагатися уникнути невдач, старатися робити все правильно і ідеально означає втрачати можливість навчитися і розвиватися.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
