Джерело сили. Що таке психологічна стійкість та як її досягти

24 лютого 2020, 20:43

Американська психологічна асоціація розробила десять порад, які допоможуть зробити власну психіку більш адаптивною та витривалою

Психологічна стійкість, або ж психологічна резилентність — це психічний ресурс, який ми маємо, щоб долати життєві негаразди, будувати плани та втілювати їх в життя, налагоджувати та підтримувати стосунки.

Відео дня

Термін «резилентність» був запозичений з фізики — це здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску. У «психологічному» ж трактуванні резилентність означає збереження стабільного рівня психологічної та фізичної діяльності в несприятливих ситуаціях, відсутність стійких порушень та адаптацію до несприятливих змін.

За визначенням канадського психолога Гордона Ньюфельда, життя є процесом, впродовж якого людина обов’язково стикається з відчуттям того, що не може нічого змінити. Це зветься марністю. Психологічна стійкість полягає в тому, що ми проживаємо цю ситуацію, але продовжуємо оптимально функціонувати.

Психологічна стійкість (або психічний ресурс) — це як вода для рослин. Можна бути кактусом, що довго обходиться без води, а можна бути кімнатною квіткою, що без води засихає та гине дуже швидко. Це дуже індивідуальна особливість, але без психічного ресурсу ми не зможемо існувати.

Психологічна резилентність охоплює чотири аспекти:

— надія: непохитна впевненість у собі, а також у тому, що маєш усі засоби і можливості досягти мети;

— оптимізм: очікування того, що, зрештою, все закінчиться добре;

— власне стійкість: не здаватися при зіткненні з труднощами і рухатися далі до мети попри невдачі;

— адаптованість: здатність пристосовуватися до можливих змін у середовищі.

Коли людина з чимось не справляється, вона може шукати джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — алкоголі, стосунках, матеріальних речах — роблячи себе залежною від цього

Здатність стійко переносити негаразди залежить від багатьох чинників — генів, саморегуляції, виховання, соціальних можливостей тощо. Психологічна стійкість безпосередньо не передається спадково, проте є біологічно зумовленою. Вона пов’язана з генами, які регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофізарну систему та обмін серотоніну. Ці три складові впливають, зокрема, на кількість викиду кортизолу в кров, стабільність настрою та можливість адаптуватися до стресових умов.

До того ж, не варто забувати і про зовнішні впливи. Щоранку ми прокидаємося з певною кількістю ресурсу, аби прожити цей день. Якщо в нашому житті є щось, що приносить задоволення, радість та інші приємні переживання, то цей ресурс навряд чи сягне мінімальної позначки.

Трапляється багато ситуацій, які можуть «зламати» людину. Це хвороби, втрата близьких, зруйновані стосунки чи справа життя. Але важливо, що стійкі люди можуть адаптуватися, переосмислювати, шукати резервний ресурс в собі або ж вміють спиратися на запропонований ресурс.

Поняття психологічної стійкості тісно пов’язані з поняттями сенситивності нервової системи (тобто підвищеної чутливості до зовнішніх подразників) та афективної лабільності (нестійкості настрою). Відповідно, способи їхньої корекції відрізняються, адже варто розуміти причини гострих реакцій. Задля цього варто звернутися до фахівця з ментального здоров’я.

Наприклад, за особистісного розладу ефективними будуть заходи соціальної адаптації та постійне вдосконалення навичок, що наразі сприймаються як травматичні. Якщо гостра реакція виникає через ментальне захворювання — варто вдатися до медикаментозної терапії або до її поєднання з психотерапією.

Коли людина з чимось не справляється, вона може шукати джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — алкоголі, стосунках, матеріальних речах — роблячи себе залежною від цього. Звернутися по допомогу в таких випадках ніколи не завадить. Якщо лабільність нервової системи викликана міжособистісними конфліктами, участь фахівця тут також виправдана.

Як самостійно працювати над психологічною стійкістю?

Виховання психологічної стійкості — це свого роду процес «нарощування» або «пошуку» ресурсу. Він відкриває в нас самих нові можливості, нове бачення або навіть нових особистостей. Психологічну стійкість зміцнюють гнучке мислення, емоційна регуляція та розкриття власних сильних сторін. Шляхи ж досягнення цього є дуже індивідуальними.

Ми не можемо підготуватися до всього, але можемо випрацювати в собі відносно оптимальну реакцію на події. Тому важливо рухатись в комфортному темпі по життю та помічати те, що є навколо, та тих, хто поруч.

Американська психологічна асоціація (АРА) розробила десять порад, які можуть зробити власну психіку більш адаптивною та витривалою.

1 Створюйте ефективні зв’язки. Якісні стосунки з сім'єю, друзями чи колегами дозволяють створити власну мережу соціальної підтримки. Прийняття допомоги від людей, які справді піклуються про вас, посилює психологічну стійкість. У складній ситуації ви будете знати, що не самотні — підтримка надасть сил, аби протистояти обставинам.

2 Уникайте схильності сприймати кризи як непереборні проблеми. Ви не можете змінити те, що стресові події трапляються. Проте ви можете змінити свою реакцію на них та їхню інтерпретацію. Спробуйте зазирнути за межі теперішньої ситуації, адже майбутні обставини можуть скластися значно краще. Звертайте увагу на будь-які речі, навіть мінімальні, які дозволяють вам почуватися краще.

3 Прийміть те, що зміни є природною і неуникною частиною життя. «Усе рухається і ніщо не залишається на місці», — варто не забувати цей вислів, що приписують Геракліту. Плани, котрі колись давали енергію крокувати вперед, більше не приваблюють, а сильні бажання — не тішать. Це цілком нормально, як нормально й відчувати розчарування. Не варто зосереджуватися на негативі — краще спробувати витягти максимум користі з поточної ситуації.

4 Рухайтеся до власних — реалістичних — цілей. Замість того, щоб зосереджуватися на завданнях, які здаються недосяжними, запитайте себе: «Що я можу зробити сьогодні з того, що допоможе мені рухатися в бажаному напрямку?». Навіть якщо ці кроки здається невеликими, робіть їх регулярно — уже незабаром ви будете значно ближче до того, чого прагнете досягти.

5 Ухвалюйте рішення, які допоможуть вам зіткнутися з вашими викликами. Повністю відсторонитися від проблем та стресів неможливо. Дійте у несприятливих ситуаціях настільки ефективно, наскільки можете. Ви можете не перемогти, але завжди зможете чомусь навчитися, якщо будете досить відкритими та допитливими.

6 Шукайте можливості для самореалізації. Складні обставини не завжди загартовують, а велика кількість травматичного досвіду не створює імунітет до стресів. Проте часом саме за таких умов у людини розкриваються сильні особистісні якості. Наприклад, підвищене почуття власної цінності, краще сприйняття власного «Я», більше внутрішньої сили тощо.

7 Виховуйте позитивне сприйняття себе і своїх можливостей. Розвиток впевненості у тому, що ви здатні вирішувати проблеми та довіряти інстинктам, сприяє формуванню психологічної стійкості. Світ дуже різний, і неможливо передбачити все, що може з нами трапитися. Питання полягає в тому, на що звертати увагу, а на чому не фокусуватися взагалі.

8 Сприймайте події, орієнтуючись на перспективу і контекст. Навіть стикаючись з дуже болючими подіями, постарайтеся розглянути стресову ситуацію в більш широкому контексті. Намагайтеся орієнтуватися на довгострокову перспективу — попри теперішній негатив, надалі перед вами можуть відкритися нові можливості.

9 Підтримуйте обнадійливий погляд на життя. Оптимістичний світогляд дає змогу очікувати, що у вашому житті відбудуться хороші речі. Спробуйте візуалізувати те, що ви хочете, а не перейматися тим, чого боїтесь.

10 Піклуйтеся про себе. Звертайте увагу на власні потреби та почуття. Турбота про себе зберігає розум і тіло, аби мати змогу впоратися зі складними ситуаціями або легше пережити їх.

Наприклад, дехто записує почуття і відслідковує власну адреналінову хвилю, позбавляючись у такий спосіб від нав’язливих думок. Декому відновити баланс допомагає медитація та духовні практики. Дехто знімає стрес, ганяючи на велосипеді. Головне — займайтеся тим, що вам подобається та допомагає розслабитися.

Єдиний спосіб впоратися зі складною ситуацією — це прожити та пропрацювати неприємні почуття, аби не боятися їх. Це означає на повну відчути сум та горе, а потім рухатися далі. І для того, аби спрямувати думки в протилежне русло, спробуйте розібрати ситуацію детальніше — з позиції логіки та конструктивності.

Варто прийняти те, що життя підкидає різні випробування. Ваш світ залежить саме від вас та того, як ви реагуватимете на примхи долі. Якщо вміти спиратися на джерела внутрішньої сили, то можна побачити їх у всьому.

Якщо ж ви відчуваєте, що самостійно не можете впоратися з проблемами чи психологічною травмою, яку ці проблеми викликали, не соромтеся шукати підтримки. Люди лікують людей, тому не варто долати всі негаразди наодинці. Час від часу треба роззирнутися — можливо, зовсім поруч є людина, яка охоче запропонує допомогу.

Читайте більше у тексті спецпроекту про ментальне здоров’я PsycheЯ

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X