Максимальна свобода. Чому українці в США переводять дітей на домашнє навчання

2 вересня 2020, 22:03

Традиційно близько 3% американських школярів навчалися вдома, але цього року цифра може зрости до 10%

Новий навчальний рік у моєї доньки розпочався вдома — у нашому штаті Меріленд шкільні ради ухвалили рішення проводити навчання онлайн через пандемію коронавірусу.

Відео дня

І яким було наше здивування в перший навчальний день побачити, що у нашому класі, де в минулі роки було 23−25 учнів, цього року лише 13 дітей. Краща подруга моєї доньки лишила школу і перейшла на домашнє навчання. Ще кілька родин також нам сказали, що забрали дітей зі шкільної системи і навчатимуть їх самі.

Більшість прихильників домашнього навчання висловлюють побоювання, що через пандемію їхнім дітям у початковій школі доведеться проводити близько 6 годин на день перед екраном комп’ютера. Онлайн-уроки в нас починаються о 9 ранку і тривають до 3:45 дня з перервою на обід.

Батькам не завжди вдається правильно оцінити знання своєї дитини

Наразі у США немає соціологічних даних — скільки родин у новому навчальному році лишили школу і перейшли на домашнє навчання. Традиційно у США близько 3% школярів навчалися вдома.

Цього року, за даними Національного дослідницького інституту домашніх освітян, ця цифра може зрости до 10%.

Я звернулась до українців у США в соціальних мережах з питанням, чи хтось забирає своїх дітей зі школи, щоб вчити на дому, і чому вони вирішили це зробити. Мені відповіли із різних штатів — Іллінойсу, Коннектикуту, Техасу, Каліфорнії, Індіанаполісу.

Не всі батьки погодились розповідати свою історію публічно, але ось що нам вдалось дізнатись після розмови із кількома з них.

Переваги домашнього навчання

Оксана Муррей родом з Тернопільської області, живе в Іллінойсі. Почала навчати дитину на дому наприкінці липня цього року. Жінка розповідає, що «почалось все з пандемії, але коли я почала більше про це дізнаватись, мені цей спосіб навчання більш сподобався».

«Виявляється, діти, які вчаться вдома, в середньому випереджають шкільну програму на два роки», — розповідає жінка.

Оксану та її чоловіка приваблює ідея самодисципліни під час домашнього навчання. «При домашньому навчанні дитина вчиться сама, ти підбираєш їй підручники, підбираєш матеріал, але вона знає, що має встати вранці, зробити все, що необхідно, і дитина веде себе сама. Цей підхід до навчання і до життя мене більш приваблює», — розповідає Оксана, матір 7-річної доньки на домашньому навчанні.

Лілія Колстон із Техасу підтверджує — донька навчалась вдома з 3 по 10 клас, хоча обоє батьків працювали повний робочий день. «Я працювала і мій чоловік працював, з нами живуть батьки чоловіка, дочка перебувала вдома з ними і самостійно працювала. Коли їй було щось незрозуміло, вона питала», — розповіла Лілія.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Крім того, для батьків важливим був вільний графік навчання вдома. «Може, ви хочете в неділю навчатися, можливо, зранку або в обід, а може ввечері, або може у вас така робота, що вам потрібно подорожувати», — поділилась досвідом жінка.

Колстонів турбувало, що у школі, серед іншого, збирають від батьків кошти на різні потреби. При домашньому навчанні ця проблема відпала сама собою, розповідає Лілія. «Це нам не подобалося. Ми як батьки вважали, що ми платимо податки і багато грошей вже йде з цих податків на бюджет шкільної системи», — ділиться досвідом українка з Техасу.

Щоб компенсувати соціальне життя, дівчинка волонтерила у місцевому театрі менеджером сцени.

А в останні два роки навчання донька Колстонів повернулась на стаціонар і закінчила навчання зі статусом valedictorian — найкраща випускниця школи. «От як в нас, в Україні, є медалісти, і їх може бути декілька, вчителі і дирекція вирішують, кому дати медаль. В Америці є одна дитина, яка йде за всіма оцінками і балами перша. І може бути лише один валедикторіан», — каже Лілія Колстон.

Як перейти на домашнє навчання і хто це контролює

У частині американських штатів щоб перевести дитину на домашнє навчання достатньо написати заяву на ім'я директора і вказати, що у вас є план. При цьому, ви нікому не звітуєте, як саме плануєте навчати.

«Ми приходимо у державну школу і кажемо: ми хочемо забрати дитину зі школи, що ми повинні для цього зробити? Вони нам дали таку форму загального стандарту, де було написано: чи у вас є програма, за якою ви будете навчатися? Ми написали, що так, в нас є програма. Я підписалася, і практично все», — розповіла Лілія Колстон з Техасу.

Вона додає: «Я як матір дитини несу відповідальність за її освіту, і мого слова достатньо. Основні вимоги в Техасі — щоб у вас навчальні засоби були візуальні: підручники, щоб ваша програма включала читання, писання, граматику і обов’язково математику».

Коли донька Колстонів повернулась в традиційну школу, її прийняли без запитань. «Їй нічого не треба було перездавати», — розповіла мама.

Схожа процедура і в Іллінойсі. Оксана Муррей розповідає: «Програму я склала сама. В різних штатах різні правила, у нас в Іллінойсі потрібно просто написати лист, тут домашня школа прирівнюється до приватної школи».

В Іллінойсі немає обов’язку звітувати про успішність дитини. Оксана розповідає, що батьки, аби перевірити результат своєї педагогічної роботи, можуть купити спеціальний тест на перевірку знань.

«У нашому штаті не потрібно тестування здавати, тут ви можете просто купити тест, щоби впевнитись, що дитина не відстає», — каже Оксана Муррей.

Схоже — у Техасі: «Ви маєте абсолютний контроль, що ваша дитина вивчає, як вона вивчає, як швидко, на якому рівні, і взагалі як цей процес відбувається», — розповіла Лілія Колстон.

Лілія вважає домашнє навчання «максимальною свободою»: «Американська держава не забороняє вам робити хороші, чудові, позитивні речі, навіть у плані виховання і освіти вашої особистої дитини. Залежно від того, хто ви, які ваші переконання щодо освіти, як це має відбуватися, як ви це робите. Звичайно, ви можете нічого не робити, як і не робити нічого в житті, або ви можете працювати максимально на власний розсуд, створити власну ідеальну освіту».

Варто додати, що у США є штати із суворішими вимогами до домашнього навчання. До прикладу, у Пенсильванії закон зобов’язує батьків зберігати усі записи, які стосуються навчання, зокрема, дані про те, скільки часу присвячено навчанню, зразки виконаних робіт, результати тестів, щорічне оцінювання знань дитини, і подібне.

У Пенсильванії, аби пересвідчитися, що дитина отримує вдома адекватну освіту, її знання щорічно перевіряє спеціальна комісія з вчителів та психологів. Також у 3-му, 5-му та 8-му класах діти, що вчаться вдома, мають складати стандартизовані тести із рештою учнів. До речі, Пенсильванія — один з небагатьох штатів, де дитина, яка навчалася вдома, може отримати диплом про закінчення школи.

Домашнє навчання було дозволене у 1980 році і повністю регулюється місцевою владою кожного штату. Отже, вимоги до дітей та батьків, система підтримки та перевірки можуть відрізнятися.

Недоліки домашньої освіти та виклики для школи

Втім освітяни застерігають: домашня освіта — не для всіх. Юлія Шадиря, вчителька старших класів зі штату Вашингтон, знає з власного досвіду, що дуже мало дітей спроможні навчатися самостійно. А для батьків навчання вдома є важкою щоденною роботою, каже вона.

«Зараз я бачу такий масовий рух, батьки переживають за навчальний рік, хочуть, аби дитина навчалася вдома, радяться. Я просто хочу застерегти, що батьки не повинні очікувати, що діти будуть вчитися самі, дуже мало дітей мають таку зрілість і відповідальність», — розповідає вчителька.

Крім того, батькам не завжди вдається правильно оцінити знання своєї дитини. Чимало дітей, каже Шадиря, після домашнього навчання повертаються у школу і демонструють значні прогалини у знаннях: «Вони настільки відстають від програми, що їм потім дуже важко її наздогнати», — ділиться досвідом Юлія Шадиря, вчителька старших класів.

Неабиякий виклик для батьків також — терпіння з власною дитиною.

У серпні Гарвардський університет опублікував статтю про дослідження проблеми можливого домашнього насильства щодо дітей, яке може зрости в країні через перехід багатьох родин на навчання на дому.

«Збільшується кількість випадків насильства щодо дітей і багато дітей страждають через брак доступу до їжі через те, що не ходять до школи. У нас є також причини підозрювати, що збільшуються випадки недогляду за дітьми, що не завжди помітно медикам швидкої допомоги», — розповів Гарвардський професор Джим Дваєр.

Крім того, батьки часто не усвідомлюють, наскільки сучасна освіта відрізняється від тієї, якій навчалися вони.

Юлія Шадиря: «В сучасному світі на нас ллється величезний обсяг інформації, що відрізняє наших дітей від того, як ми виростали. Зараз стає все важливішим вміння обробити інформацію, аналізувати, чи це правда, чи неправда, чути якісь інші думки і сформувати якесь критичне мислення».

За словами вчительки Шадирі, діти часто схильні повторювати позицію батьків замість того, щоб сформувати власну думку. У школі ж учні мають можливість почути різні думки на проблему і потім виробити своє уявлення про те чи інше питання.

У США школа зацікавлена мати максимально дозволену кількість учнів, а відвідування перевіряється дуже пильно. Все тому, що фінансування шкіл прив’язане до відвідуваності дітей, розповідає Шадиря. Якщо в час пандемії батьки масово почнуть забирати дітей зі школи, в першу чергу, це відчують не вчителі, але ті, хто забезпечує комфорт навчального процесу, каже Юлія.

«Це двірники, працівники кафетеріїв, їдальні, бібліотеки, ті, що допомогають дітям, яким потрібна додаткова допомога, — це все важливі речі, і державні школи тут роблять непогану роботу», — зауважує Шадиря.

Батьки, які забирають дитину зі школи, мають бути готовими платити додаткові кошти на підручники і навчальні матеріали впродовж року, постійно адаптувати власні знання до новітніх тенденцій, витрачати значну кількість часу на вивчення програм з різних предметів, і головне — бути готовим роками постійно відповідати на одне й те ж саме запитання від знайомих: «Чому ви обрали навчання з дому?»

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X