«Медовий місяць» насильства. Як не потрапити в пастку

16 лютого 2021, 20:43

Перша фаза насильства — це фаза лояльності, коли стосунки можуть здаватися нормальними і навіть благополучними

«Пробач мені, це було випадковістю. Більше такого не повториться. Я куплю тобі машину/телефон/сукню/парфуми, тільки пробач мені». Дуже часто до таких вмовлянь та обіцянок вдається насильник, щоб повернути прихильність своєї жертви. І вони тривають, як на «репіті». Але це тільки частина сценарію. Як же людина може потрапити в коло насильства? Які етапи взаємодії вона проходить, перш ніж усвідомлює, що стала жертвою? Розберемося в цій темі докладно.

Відео дня

Для початку потрібно розуміти, що умовні фази можна виділити в будь-якому виді насильства — сексуальному, фізичному, емоційному, якщо воно здійснюється всередині колективу або родини. Коли ж між людьми немає сформованого соціального зв’язку та насильство відбувається разово, імпульсивно, то можна говорити тільки про акт агресії та результат.

Перша фаза насильства це фаза лояльності, коли стосунки з людиною, яка згодом стає насильником, можна вважати нормальними, нетоксичними, іноді навіть дуже благополучними. Однак людина накопичує агресію, і з часом вона може стати джерелом насильницьких дій.

Акумулюючи агресію, людині потрібно її виплеснути. Так настає друга фаза — фаза гострого епізоду. Це може бути різка відповідь на питання, дратівливість, фізичний вплив: людина сильно хапає за руку, замахується для удару. Важливо розуміти, що гострий епізод — це все те, що раніше не було властиво цій людині на постійній основі.

Якщо жертва пробачила насильнику, її нервова система пристосовується до його поведінки

Третя фаза — адаптації. Якраз у цій фазі насильник намагається пояснити свою поведінку, знайти виправдання і шляхи, щоб загладити свою провину. Але також людина може не визнавати, що зробила щось погане, або навіть звинувачувати в усьому жертву і переконувати, що їй лише здалося.

Процес адаптації, як правило, недовгий — до доби. Далі виникає фаза компенсації або, як часто її називають, фаза «медового місяця». Людина починає задаровувати подарунками, вдається до усного каяття, просить вибачення, проявляє конструктивну модель поведінки для формування альтернативних хороших відносин із жертвою.

Варто зазначити те, що іноді жертва вважає агресію проявом небайдужості до себе, іноді вона може не знати іншої, кращої моделі відносин або, навпаки, знає, що може бути гірше. Але буває й так, що жертва звикає отримувати подарунки, які можуть бути дуже дорогими — путівка на відпочинок, за кордон, новий телефон, одяг, машина, — і готова терпіти насильство заради того, щоб отримати свою «винагороду». В результаті постійна низка подарунків стає схожою на медовий місяць і викликає захват знайомих.

Так чи інакше цей сценарій спрацьовує, і жертва, засліплена словами каяття і подарунками, погоджується вірити в те, що все було випадковістю і більше такого не повториться. Саме тому настає найпоширеніша серед сімейного насильства фаза — фаза нормалізації або стадія закріплення поведінки.

Якщо жертва пробачила насильнику, у неї не залишилося серйозних фізичних травм, не з’явилися суїцидальні бажання, тоді її нервова система пристосовується до поведінки насильника, вважає, що все гаразд, і більше не розпізнає його поведінку як агресивну або критичну.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На жаль, ця нормалізація і прийняття поведінки насильника повертає жертву до початку кола насильства та віри в те, що все буде гаразд, все зміниться і в цьому немає нічого страшного.

Наприклад, нам на анонімну платформу Мені здається написала жінка, в чиїй історії можна простежити розглянуті фази насильства: «Я вийшла за нього заміж через велике і взаємне кохання. Я ростила дочку три роки практично одна, без допомоги бабусь і дідусів, за його відсутності. Я чекала його, я за ним плакала, я сумувала, я, як могла, підігрівала його інтерес і бажання мене любити й хотіти. Він ніколи не ніс відповідальності за свої слова і дії, а всі його витівки й проступки сходили йому з рук. Загалом було все сяк-так. Я себе запевняла, що у мене нормальна сім'я і щаслива. Я його кохала. По-справжньому, по-дитячому, просто так (фаза лояльності).

Одного разу він приїхав на вихідні додому. Вночі йому прийшло повідомлення від якоїсь дівчини. Я не втрималася і понишпорила по його мобільному. А він замість того, щоб щось пояснити, поштовхав мене і ліг спати. Він просто спав, поки я ковтала сльози всю ніч (фаза гострого епізоду).

Я подала на розлучення, напевно, більше, щоб налякати його тим, що я можу піти. Він вдавав, що йому я не потрібна, але продовжував дзвонити, приїжджати і тероризувати мене своїм відкритим спілкуванням по телефону з дівчатами (фаза адаптації).

Мій біль посилювався. І потім настала точка неповернення (для мене особисто): я переспала з іншим. Чоловік про це дізнався. Розпочався другий медовий місяць. Я зрозуміла, що не хочу іншого, а чоловік задаровував подарунками, нескінченно дзвонив, приїжджав ночами (фаза компенсації).

А завершився медовий місяць рівно в той момент, коли я в суді забрала заяву про розлучення. Мій телефон при кожному приїзді чоловіка перевірявся до дрібниць. Він контролював кожен мій крок. Міг замкнути мене з дитиною вдома, забрати мої документи й піти. Він мене принижував, обзивав, вселяв мені почуття провини за те, що відбувається. Він приїжджав додому, а йому досі так само писали й дзвонили дівчата (фаза закріплення поведінки).

Я подала на розлучення знову. Розуміла, що це була вже не сім'я і не життя. А він уже не боровся, але паралельно говорив, що все одно мене сильно кохає.

Я найняла квартиру в іншому місті. Чоловік жодного разу не попросив мене не їхати, а навпаки демонстративно показував, що я йому не потрібна. Приїхав допомогти мені зібрати речі. І цього вечора побив мене через те, що я не сказала йому, який у мене на телефоні пароль. Вдарив мене у присутності дитини.

Потім він почав ридати, мов дитина, і говорити, який він поганий. Мені було його шкода. А на ранок ми мовчали… Довго, болісно… Потім він завантажив наші речі в машину, і ми з донькою поїхали…"

Як розірвати коло і врятувати себе?

  • Найкращий спосіб вибратися з усіх цих проблем — звернутися до психотерапевта. У цьому випадку найбільш дієва схема-терапія, яка якраз і описує, чому у людини формуються ті чи інші моделі (схеми) поведінки, пов’язані зі здатністю терпіти таке ставлення до себе.
  • Також я рекомендував би прочитати книгу під назвою Геть із замкнутого кола Джеффрі Янга, який розробляв концепцію схеми-терапії.
  • І, крім того, бажано змінити обстановку. Якщо людина постійно перебуває в ситуації, де на неї чиниться тиск, їй необхідно пережити альтернативний досвід взаємин і зрозуміти, що можна жити по-іншому.

Якщо ви впізнали себе в розглянутих фазах насильства, турбуєтеся про своє психічне здоров’я і майбутнє, розкажіть свою історію анонімно на онлайн-платформі Мені здається. Пам’ятайте, краще зупинити насильство вчасно, ніж терпіти й жити за одним і тим же сценарієм, доки не стане пізно вже щось робити.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X