Для тих, хто бачив все. Чим здивує мандрівників Аддіс-Абеба. Блог Костянтина Стогнія

10 січня 2019, 20:43

Дорожній рух в Аддіс-Абебі є саморегульованою системуою, а найпопулярніша марка машин тут — сині Жигулі

Аддіс-Абеба, столиця Ефіопії і одна з найвисокогірніших столиць світу, розташована на висоті близько 2400 метрів над рівнем моря. Це накладає відбиток на життя міста. У долинах може бути 30-35 градусів спеки, а в Аддіс-Абебі тим часом всі ходять в кофтах і куртках. Деякі туристи, знаючи, що летять в африканську країну, дивляться на температуру в Ефіопії й попадаються на цей гачок — не знаючи, що в Аддіс-Абебі буде набагато прохолодніше.

Відео дня

До Аддіс-Абеби їдуть ті, хто на земній кулі вже все подивився. Міжнародний аеропорт Боле, як це буває в африканських країнах, зустрічає якоюсь спустошеністю: кругом розібрані ящики, бродять незрозумілі люди, і посеред цього всього — вивернутий навиворіт багаж. Вирушаючи в Аддіс-Аббебу, потрібно розуміти, що це не та країна, куди туристи їдуть на культурний відпочинок. Рекомендую мобілізуватися і відразу слідкувати за своїми речами. Тому що відповідь завжди одна: «Чемодан розсипався в дорозі, речі розлетілися. Так, половини немає, ну, що поробиш?». Краще заздалегідь перемотати багаж скотчем, так буде безпечніше.

На виході з аеропорту, дорогою до таксі, туристів намагаються перехопити дивні особи. Не раджу погоджуватися на їх пропозиції. Поруч знаходиться парковка, на ній люди з бейджиками, багато озброєної охорони, і краще брати машину там. У всіх водіїв ціна приблизно однакова. Платити можна в місцевій валюті (бир) або в доларах. В аеропорту є обмінник, як завжди з невигідним курсом.

Тим, хто хоче подивитися Ефіопію, відразу скажу, що країна ця дивовижна, перш за все, своїми племенами. Найвідоміше плем'я, Мурсі, живе на сході. Його називають найвойовничішим на землі. Потрапити в нього досить складно, тому поодинокі туристи зазвичай їдуть в невелике містечко Джинка на південь. Навколо нього є села, в яких живуть дуже красиві люди — хамери. У вихідні дні працює ринок. Там хамери збираються, торгують, обмінюються новинами і товарами. Цим користуються туристи, щоб ближче з ними познайомитися.

Це фігурки дивовижних тварин і птахів, вирізані з не менше дивовижних порід дерев

На півночі Ефіопії знаходиться дивовижне місто Лалібеле. Воно відоме християнським храмом, висіченим у камені. Місцеві священнослужителі стверджують, що після того, як був зруйнований Єрусалимський храм, всі його реліквії перевезли в Лалібеле. Кажуть, серед них є і уламок Ноєвого ковчега. Але коли ми попросили дозволу зняти його, відповідь виявилася негативною. Мовляв, зараз не та ситуація, в країні наступ на християнські реліквії. У будь-якому випадку, храм гідний того, щоб його побачити. Це об'єкт світового значення, який я міг би порівняти хіба що з Петрою, висіченою в скелі у Йорданії.

Але і центр, і база будь-якої подорожі, звичайно, буде знаходитися в столиці. Теж дуже колоритне місто. Перше враження — вся Аддіс-Абеба суцільно в занедбаних будівництвах. Куди б ти не йшов, постійно крокуєш по будівельному сміттю. І посеред цього бруду виникають якісь торговельні центри. На вході — обов'язково рамка і охоронці. Всіх перевіряють, тільки на відміну від аеропорту, не так ретельно.

Мене попросили дістати все з кишень, при цьому за спиною так і залишився висіти рюкзак. Коли я проходив крізь рамку, в ньому щось пищало, але на це ніхто не звернув уваги. Мені здається, охорона в торгових центрах більше про людське око, або, можливо, вони працюють з підозрілими людьми, а до туристів ставляться поблажливо.

Чесно кажучи, я не знаю, що можна вибрати в магазинах Аддіс-Абеби. Всі продукти дуже сумнівної якості, речі — як з секонд-хенду. Тільки вивіски красиві. Зазвичай в кожній країні я люблю вибирати окуляри, футболки і кросівки, але на цей раз мене взагалі нічого не зачепило. Мода в місті — 20-30-річної давності. Новинок немає, вони просто сюди не доходять.

Єдине місце для шопінгу — дорогі мережеві готелі, в яких є зони бутиків. Ось в них можна знайти хороші речі. Правда, ціна буде разів у 10-15 вищою, ніж в будь-якому європейському аеропорту. Тільки один раз я побачив покупців — китайських туристів, які купували місцевий національний одяг, якісь розшиті халати. Мабуть, це єдине, що в ходу у туристів.

А ось що, на мій погляд, заслуговує на увагу — так це місцеві сувеніри, які продаються прямо на вулицях. Найчастіше це фігурки якихось дивовижних тварин і птахів, вирізані з не менш дивовижних порід дерев. Ось такі речі можна сміливо привезти в подарунок. Купити їх можна і на міському ринку, який називають найбільшим в Африці. Маю сказати, що на ньому досить небезпечно перебувати — потрібно дотримуватися запобіжних заходів. Раджу не йти у вузькі вулички, де немає туристів, і де живуть представники найнижчих прошарків суспільства — обшарпані, напіводягнені. У кращому випадку вони можуть просто вирвати ваші речі й втекти. Звичайно, ганятися за ними ніхто не стане. Але якщо не звертати в закриті й небезпечні провулки, на самому ринку можна знайти непогані сувеніри.

Знайомитися з центром міста найкраще пішки. Тому що затори в Аддіс-Абебі приголомшливі, в них можна простояти кілька годин. Рух в місті досить дивний. Незважаючи на присутність деяких дорожніх знаків, люди їздять, хто як може, і хто як хоче. Але дивна штука — за два тижні нам жодного разу не зустрілася дорожня поліції. Мені здається, місцевий доржній рух — це якась саморегульована система. З одного боку, ніхто не дотримується правил, а коли хочуть повернути або влитися в потік машин — просто сигналять. А з іншого боку, якщо бачать, що тобі насправді треба, пропустять навіть в найжорсткішому заторі. Те, як жителі Адісс-Абеби навчилися один одного розуміти і взаємодіяти в таких тісних потоках, не раз викликало у мене подив.

Якщо все-таки ви вирішили скористатися таксі, раджу викликати його з готелю. Втім, і це не гарантує якісного обслуговування і дотримання домовленостей. Одного разу з нами трапилася така історія. Потрібно було під'їхати в компанію, яка забезпечувала перекладача під час експедиції в плем'я Мурсі. Попередньо ми зателефонували і з'ясували, що це обійдеться приблизно в 300 ефіопських бир (1 бир дорівнює 1 гривні, дуже легко рахувати). Ми попросили на ресепшен викликати таксі. Але коли машина приїхала, водій назвав свою ціну – 1000 бир. Ми говоримо консьєржу, мовляв, ні, не поїдемо. Той передає водієві, який починає сперечатися і потихеньку скидати ціну — 700, 600. У результаті я запропонував 400, і він, знехотя, поїхав.

Коли ми дісталися до місця, ціна знову злетіла до 700 бир. Ми, звичайно, дали 400. Водій страшенно лаявся і викинув наші гроші через вікно. Назрівав скандал, на нас почали озиратися перехожі... І тільки коли таксист побачив, що ми спокійно йдемо, він зібрав гроші й поїхав.

Ялівцева настоянка рятує від малярійних комарів

В Аддіс-Абебі туристу постійно треба відчувати цю грань — не дати себе обдурити і при цьому не потрапити в поліцію. Але гроші наперед точно давати не слід. Разом з тим нам траплялися й хороші таксисти, які називали притомну ціну. Якщо вона була нижче 100 бир, ми сідали, без торгу. До речі, одне з найцікавіших вражень від Аддіс-Абеби — місцеві машини. Коли я вперше їх побачив, то подумав, що ми потрапили в Радянський Союз часів мого дитинства. Тому що куди не глянь — всі Жигулі, синього кольору, перша модель.

Водою в місті треба користуватися дуже обережно. Краще тільки бутильованою. Крім того, перед поїздкою обов'язкові щеплення від жовтої лихоманки і малярії. А в південних районах водиться ще й муха цеце, яка викликає сонну хворобу. Після її укусу можна і не прокинутися. Як вважають місцеві племена, саме муха цеце оберігає їх землі від чужинців. При цьому муху буквально притягує білий одяг. Тобто на півдні Ефіопії носити біле точно не варто, і навіть перебуваючи в Аддіс-Абебі, теж небажано.

Я бачив у місті багато ресторанчиків, що нагадують наші кафе —- пластикові столи, стільці. Рекомендую відразу проходити в зал і заглядати на кухню: буває, що замість неї — просто смітник. Воду беруть невідомо звідки, тут же на підлозі все обробляють. Краще не ризикувати. Простіше заплатити більше, ніж потрапити з неприємну історію з отруєнням. У хороших готелях туристам дають путівники, в яких спеціально позначають місця, куди безпечно ходити і де безпечно харчуватися. Ми побували в одному такому ресторанчику в центрі міста. Дуже атмосферне місце, можна ходити по залу і вибирати собі їжу.

На мій погляд, в Ефіопії багато індійської кухні. У всякому разі, я місцеву кухню від індійської майже не відрізняв. Може, страви не такі гострі, але набір інгредієнтів практично той же: коржі, перетерте м'ясо, перетерті трави, соуси. Спиртні напої в Аддіс-Абебі не надто популярні — все-таки Африка, жарко. Джин-Тонік замовляють тільки туристи. Втім, його продають всюди ще й тому, що ялівцева настоянка захищає від деяких хвороб і... рятує від малярійних комарів. Коли людина випиває, температура її тіла трохи підвищується і малярійні комарі, підлітаючи, «думають», що вона вже захворіла і не кусають. Тож спиртне в Аддіс-Абебі якщо й п'ють, то, швидше, з медичною метою.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X