Дитина, що дорослішає. Як уберегти підлітків від страшних рішень?

18 лютого 2021, 18:55

Підлітковий вік — час пошуку опори і визнання, і допомога дорослих у цей період дуже важлива

Про безпеку підлітків. Знаєте, я відстежила якусь сезонність хвиль тривоги і страшних новин про підлітків. Спогади ФБ саме в ці дні порушували матеріали про паніку, синіх китів, ризиковану поведінку підлітків у 2017−2019 роках. Коли щось загрожує життю, безпеці, особливо наших дітей — панікувати природно. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії. Але під час паніки ми точно обираємо не конструктивні дії. Ми суб'єктивні. Мене позначають у постах у батьківських групах і я отримую повідомлення від батьків і вчителів із запитаннями, на які у мене немає однозначної відповіді: «Як напевно уберегти дітей від страшних рішень?» Шукаймо відповіді разом. Я намагаюся писати максимально ємко, але буде все одно багато.

Відео дня

1. Синдром Вертера (масова хвиля самогубств, що наслідуються, пошукайте, будь ласка, інформацію про це). Чим докладніше, активніше, «насиченіше» буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ — тим більше буде провокуватися подібна поведінка. До того ж саме у тій віковій категорії, саме у того типу, який описується в новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства «смачною». Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість «послідовників». Пошукайте їх, будь ласка. Я дуже сподіваюся на відповідальність ЗМІ.

Школи, в яких є хор і театр, у меншій зоні ризику з булінгу

2. Якщо просто зараз сталася критична ситуація, говорити про неї з дітьми повинен не «зовнішній експерт», а ті, хто дітям близькі, ті, кому вони довіряють. Ті, хто може розділити їхні почуття. Їм важливо дати відреагувати їхній страх, провину, злість кінці матеріалу запропоную конкретні дії). Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію — і розповісти, що ви відчуваєте.

3. Забороняти соцмережі і гаджети марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.

4. Я зараз уважно вивчаю тему депресії і статистику про депресивні розлади у світі. Ризик депресій вищий у дівчаток-підлітків у жінок) у всьому світі. Самооцінка у дівчаток-підлітків більш «вразлива».

5. Що нам важливо пам’ятати про підлітків. Пункти і «рецепти».

Цей час «пустелі отроцтва». В якій жахливо, в якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги підлітковому віку притаманний стан «емоційного обнулення». Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, в якій ми б відчували реалізацію. Але у підлітків часто за нею йде прояв румінаціі (нав'язливих думок), незадоволеності, злості, хворобливої туги. Цього стану болісної туги, до болю, діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися — шрамування. Біль фізичний затуляє біль емоційний. Витримати біль фізичний простіше, ніж біль душевний.

Це час суб'єктивного переживання тотальної самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, що дорослішає, не може спертися на внутрішню територію все, що до неї стосувалося, зокрема, батьків) — саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Вона шукає опори, схвалення, визнання «зовні». Саме тому їм так важливо крикнути в світ: «А Я.» тік-току, в інстаграмі…) Але частіше виходть: «А у мене…» Вийшовши з підліткового віку в здоровому стані, вони прийдуть до сили індивідуальності.

Питання підліткового віку: «Хто я? Що я можу? На що я можу вплинути? Як далеко я поширюю свою владу? Що я можу витримати?». Як ми можемо в усьому цьому допомогти:

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Багатьом складно дочекатися результатів. На це просто може не вистачати «потужності», і це особливість цього покоління. Їм важливі «швидкі проєкти» (кулінарія, проєктні табори, обмежені в часі проєкти, «тренінги вихідного дня»).

— Їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування — настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість. Навчальні проєкти. Курси програмування, шашки, шахи, фото-майстерні, створення мультфільмів прирівнюється до психотерапії.

— Якщо вам вдасться залучити їх до музики — хоч барабани або укулеле — це вплив на «внутрішню ритмізацію», «кондиціонер» для їхньої розпеченої лімбічної системи. Знаєте, є таке правило: школи, в яких є хор і театр, у меншій зоні ризику з булінгу.

— Відчуття важливості, так необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в спільноту (класу, школи, району) волонтерство, тьюторство, соціальні проєкти. Навіть четверокласники можуть проводити майстер-класи у першокласників (потрібно тільки продумати, як це організувати в умовах карантину).

— Привчання до рефлексії — сторітелінг, написання есе, літературні гуртки, читання. Зробімо читання модним! Сценарні курси. Курси акторської майстерності. І це все теж психотерапія.

— Майндфулнес, медитації, візуалізації — все це — гальмівна система під час збудження. Ці практики допомагають «вижити в пустелі».

— Здорова критичність — будь-які логічні ігри, «що де коли», проєкти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, знову-таки — програмування, шахи-шашки.

— В арт-терапії в роботі з підлітками ми використовуємо тему лабіринту. Проходження лабіринтів-квестів, малювання лабіринтів. Ми привчаємо до відчуття — вихід є. Логічний. Безпечний. У життя.

— Завдання підлітків — перейти на «своє внутрішнє харчування». А для цього потрібно відокремитися від «харчування маминого». У всіх сенсах. Від харчування емоційного, від залежності від найбільш значущої фігури. Часто це проявляється буквально — у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім'ї і готується мамою, знецінення матері і її ролі. Якщо дитина заявила, що вона буде вегетаріанцем — попросіть її навчити вас нових страв. І компенсуйте те, що вважаєте важливим, вітамінами.

— «Будьте зі мною — відпустіть мене» — постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас «Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш „об мою силу“ рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися і на мене покластися». Це дуже складно. Бути батьком підлітка — випробування.

— Ми пам’ятаємо, що на рівні фізіології відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантажень і стан «це неможливо контролювати». Гормональні перебудови, зростання стоп, зміна росту, всіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік — саме час для онлайн-курсів стилю, макіяжу, освоєння сценічної ходи тощо. І, звичайно, спорту.

— Процеси, що відбуваються в мозку. Префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінку ризиків) і лімбічна система, що відповідає за переживання, формування емоцій під час підліткового віку абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи і неможливості гальмування (через незрілість префронтальної кори і недостатніх зв’язків) дитина моментально спалахує за будь-якої (уявної) небезпеки, уразливості. Саме лімбічна система жадає ризику. А префронтальній корі не вистачає сили її зупинити.

Нам важливо дати можливість підлітку «скинути збудження» (раптом вони захочуть займатися спортом, може допомогти батут, «лазерні бої», будь-які псевдо-агресивні ігри).

У позитивній психотерапії є красива модель балансу або «ромб балансу». Уявіть собі ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя: тіло (здоров'я, харчування, спорт, гігієна, сон) — контакти (спілкування, близькість, сім'я, друзі) — реалізація (діяльність, навчання, робота) — сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності). В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначні, але в реальній якийсь з кутів може бути «відтягнутий», перевантажений, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який «випинається», а продумати, як збільшити інші. І це стосується як дітей, так і дорослих.

Тепер про те, що просто зараз можна робити в школі. Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії, Маріанна Ільченко, розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом.

Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. І перед класом ставиться завдання: розробити інструменти «кризового реагування» в складних ситуаціях у класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група вирішує своє завдання, можливо, пропонується кілька тем, в яких група шукає відповідь:

— як зрозуміти, що однокласнику/другу погано;

— що я роблю, коли мені погано;

— як розрізнити «небезпечну інформацію», які правила безпеки в інтернеті працюють;

— до кого можна звернутися по допомогу;

— якщо я дізнався, що однокласник/друг збирається зробити ризиковану дію — як я чиню, як важливо вчинити;

— що мені допомагає (заспокоїтися);

— що ми робимо в класі, щоб підтримувати один одного.

Дорослому важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити його важливо тому, кому діти довіряють.

Пошук відповідей, робота в групі вже стає «виходом з лабіринту».

У всіх дорослих я питаю, коли ваша дитина вам і з вами усміхалася? Чи дозволяєте ви дитині вас чогось навчити? Яка улюблена страва вашої дитини? А як ваша дитина дізнається, що ви її любите, що вона для вас важлива?

Нехай наша любов буде для дітей очевидна. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. І нехай нам буде за них спокійно.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X