Бути собою. Що таке цілісна особистість і як нею стати
Роман Мельниченко: «Значна частина психічної енергії витрачається на самообман та конструювання обману в реальному часі в поведінці з іншими людьми» (Фото:SIphotography/Depositphotos)
Наше «Я» може проявлятися по-різному в різних обставинах
Внутрішня цілісність та цілісна особистість.
Ті хвилі хейту, сварок, звинувачень та зради, які заполоняють наші соціальні мережі, та погіршення стосунків між українцями, навіть на рівні близьких людей, — не один з наслідків війни, хоч вона й погіршує становище. Це явище існувало ще до неї.
Чому так відбувається і що з цим робити? Коротко і тільки по деяких моментах, а не про всю ситуацію в цілому. Хочу розглянути цю проблему з позиції такого поняття як «цілісна психіка».
Ті, хто цікавиться психологією та саморозвитком, знають, що психологія дивиться на особистість людини з позиції того, що існує «Я» та «персони» («маски» з латини), які носить це «Я». Тобто десь там, в глибині нашої психіки, є якесь наше «Я», яке спостерігає, ніби трохи з боку, за тим, що відбувається довкола. Наприклад: «Я зробив те-то», — кажемо ми, ніби дещо відокремлюємо свої дії від свого «Я». Це виглядає так, ніби ми можемо дивитись на себе зі сторони.
І взаємодія цього «Я» (яке є невимовним і не досліджуваним по своїй суті, принаймні на сьогоднішній день) зі світом відбувається через «маски» або «персони». Але невимовність «Я» — це зовсім окрема тема.
Якщо «Я» невимовне і ми ніяк не можемо його збагнути і охопити, то персони цілком можливо описати, побачити і досліджувати. Наприклад, наше «Я» може проявлятись по-різному в різних обставинах: в обставинах спілкування з начальником, в обставинах спілкування з партнером, в обставинах спілкування з друзями, батьками або дітьми наше «Я» набуває зовсім різних, а іноді навіть протилежних рис. Тобто персони людини занадто різні і часто протилежні одна одній.
Найчастіше людина не помічає протиріч між своїми персонами
Скажімо, людина може одночасно вірити у воскресіння мертвих та переродження душ, або говорити друзям про свою маму, що вона мало не відьма, а при мамі ходити навшпиньки та носити довгу спідницю, між іншим засуджуючи інший жінок за легковажність. Жінки можуть говорити, що зневажають чоловіків, чоловіки можуть казати те саме про жінок, а при цьому бути зареєстрованими в двадцяти додатках для знайомств та щодня бігати на побачення.
Ось ця різниця між персонами людини в поведінці, в думках, судженнях, цінностях тощо в різних обставинах і призводить до того, що людина не має цілісної особистості. Нецілісність ця проявляється тим, що в різних обставинах людина діє з різних моральних позицій, світоглядів думок, цінностей, уявлень, вірувань тощо.
Ба більше, найчастіше людина не помічає різниці і протиріч між своїми персонами, все ховається в Тіні (Тінь — це теж окрема тема). А це в свою чергу призводить до неврозів, тривоги, невпевненості в собі, слугує джерелом багатьох комплексів, емоційного виснаження, перенапруження та збільшення кількості внутрішніх конфліктів. Чому? Тому що значна частина психічної енергії витрачається на самообман та конструювання обману в реальному часі в поведінці з іншими людьми.
Більшість людей деякий час справляється з цими симптомами війни між персонажами в самому собі за допомогою таких захисних механізмів психіки, які ми, психологи, називаємо: витісненням, пасивно-агресивною поведінкою, впаданням в стан жертви або, навпаки, насильника. Далі йде ігнорування реальності як такої, неможливість говорити про реальний стан речей і аналізувати свої головні мотиваційні причини дій, перекручування фактів, відмова від аналізу думок та емоційних станів. І таким чином людина може деякий час існувати на декількох рівнях брехні, перебуваючи в повний заплутаності в самій собі.
Уявіть собі людину (або самих себе, якщо замислитись), яка в одних обставинах говорить одне, в інших — абсолютно протилежне, і не помічає цих протиріч. Сьогодні ви нахвалюєте якийсь фільм, а завтра вже його хейтите і навіть не задумуєтесь, чому так. Те ж стосується відомих особистостей, які діють в інформаційному просторі — спортсменів, політиків тощо. Наприклад, сьогодні хвалять Залужного, а завтра хтось напише, що він щось там не так зробив, ось нібито «свідчення» з передової від «реальних учасників подій» — і можна буде знищити репутацію людини, або взагалі відсторонити від роботи. А все тому, що ми мімікруємо в ту персону, яка нам вигідна за певних обставин, не маючи цілісної особистості, яка б могла сама аналізувати, зіставляти, спираючись на міцні внутрішні цінності, які не так просто змінюються під впливом обставин, моди або інформаційної повістки маніпуляторів.
Цілісна особистість починає з’являтися там, де між персонами людини протягується низка спільних цінностей, які зшивають їх в одне ціле. Тобто особистість людини — це не те, що ми маємо, а те, що здобуваємо. В низці світових релігій цей процес називався народженням згори, другим народженням, просвітленням тощо. І це надскладний процес саморозвитку, самоактуалізації, духовного розвитку чи індивідуації — називайте так, як вам зручніше.
У цілісної особистості всі персони працюють здебільшого однаково на ціннісному, вищому рівні і по-різному на низовому, тактичному рівні, пристосовуючись до умов. Наприклад, у вас погані стосунки з матір'ю. В розмовах з друзями ви будете так і говорити, що стосунки складні, але не станете її очорнювати чи принижувати. Коли ви зустрінетесь з мамою, то не будете прикидатись занадто люблячою дитиною і не станете демонструвати, що розділяє її цінності як свої. Ви будете собою. Це й буде ціннісний рівень, де особистість буде цілісною, але спілкуватиметесь ви на різні теми і трохи по-різному з друзями та з мамою.
Якщо ви ще не почали шляху індивідуації, то раджу починати з читання правильної літератури та проходження своєї психотерапії. Надішліть самим собі запит на цілісність, і почнете рухатись в цьому напрямку вже сьогодні.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
