Турбує з початку війни. Чому може виникати стійке відчуття абсурду і як із ним впоратися
Ольга Лазаренко: «Відчуття відсутності сенсу є нормальною реакцією» (Фото:vova130555@gmail.com/Depositphotos)
Цей феномен впливає на наші рішення і формує реальність
Що мене турбує з початку війни? Стійке відчуття абсурду. Коли попередні сенси втратили свою цінність, слова втратили своє значення і звичні орієнтири не працюють.
Я впевнена, що це відчуття і феномен абсурду заслуговує уваги, бо є тим невидимим символічним контекстом, який визначає певною мірою і впливає на наші рішення, формує реальність. До нього можна звикнути чи навіть частково управляти ним, виділивши йому місце, але ігнорувати не вийде, це точно.
Давайте разом проаналізуємо цей феномен.
Абсурд як інструмент агресії і психічний терор
Частково відчуття абсурду пов’язане з характером цієї війни і наративами, які створює країна-задзеркалля. Цей феномен російської пропаганди вже названо шизофашизмом. Як ви бачите, корінь «шизо» теж вказує на наявність абсурду і психотичного сприйняття дійсності.
Абсурд як перекреслення вивчених уроків історії
Частково це пов’язано з геноцидом, який повторюється, що свідчить і про незасвоєння уроків Другої світової війни. Це відчуття абсурду відображає і кризу наративів західного світу, згідно яким логіка перемагає жагу вбивати і толерантність до інших народів перемагає концтабір. Вся політика і культура попередніх років зазнала краху і переживає тепер відсутність сенсу та те, що попередні інструменти — розвиток, домовленості і діалог — не приносять результатів проти диктатури і грубої сили.
Абсурд як безсенсовність звичного життя
Також на фоні такої сильної присутності полюсу смертності в щоденному житті і зіткненні з ним може з’являтися відчуття відсутності сенсу — це є нормальною реакцією. Кожного з нас можуть хвилювати питання: «Для чого я це роблю? Що мені дасть та чи інша дія, коли щодня можна втратити життя?»
Але крім своєї очевидної шкоди — тривоги, депресивних і похмурих думок, відчуття марності щоденної турботи про себе, неможливості будувати довгострокові плани чи бачити перспективу, — абсурд як втрата сенсу чи попередніх сенсів має ще й позитивний бік.
Зокрема, це творчий потенціал. Бо коли попередні сенси втрачені, навіть попереднє Я, яке жило цими сенсами, змінилось, тоді людина стає вільною від усього і має свободу вибрати і створити інші сенси. А також можливість втілити те, що давно було приховане, відкинуте чи заблоковане.
Так, люди часто відмічають тепер надзвичайне прагнення да автентичності, бажання жити більш повно, щоб життя було наповнене сенсом і більшою свободою, а також повернення в бік більшої людяності, доброти, милосердя і турботи про інших.
Абсурд як знецінення малого перед викликом колективної катастрофи
Коли щодня гортаєш стрічку новин і бачиш глобальні наслідки війни, то маленькі кроки — свої та інших — в суб'єктивному переживанні можуть відчуватися як незначні. Це може перетворюватися на применшення своїх зусиль у роботі, значимій діяльності чи волонтерстві. Це призводить до вигорання і розчарування. Однак, коли загальна картина є складною і видається неконтрольованою, варто фокусуватись на маленьких кроках, які ви можете контролювати, і на тому, що вийшло.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
