Чому так важливо реалізувати свої дитячі мрії. Блог письменниці
Сто років тому, працюючи в дитячому садку, я записувала дитячі мрії. Про що тільки вони не марили: навчитися літати, свистіти і стояти на руках. Виїхати на Північний полюс, в Африку і познайомитися з Бармалеєм. Швидше вирости, щоб носити довгу циганську спідницю або фату. Вирушити на риболовлю і спіймати кита. Створити машину часу. Стати чарівником, дресирувальником і вивчити мову звірів. Отримати в подарунок шапку-невидимку і килим-літак. Врятувати дівчинку від фашистів. Завести мопса і кролика Роджера. Потім дітвора виросла і зараз працює економістами, лаборантами і менеджерами з продажу автозапчастин.
Пам'ятаю, якось лежала в лікарні цілий місяць. Вени мені колола красива медсестра років сорока і при цьому помітно нервувала. Занадто старалася, пітніла і закушувала нижню губу. Згодом розповіла, що працює у відділенні кілька тижнів, а до цього була бухгалтером.
– Як бухгалтером?
– А ось так. Вела три фірми і нудилася, а коли діти отримали освіту, поділилася з ними своєю дитячою медичною мрією. Вони тоді хором вигукнули: «Мамо! Що тобі заважає? Йди, вчися». Так я закінчила медучилище і ось, нарешті, вийшла на роботу.
Моя бабуся завжди була відчайдушною, сміливою і навіть безрозсудною. Одного разу ми з нею пішли купатися на кар'єр. Більше половини відпочивальників грілися на пісочку, а хлопчаки стрибали щучками з каменів. Вона тоді збуджено озирнулась і рішуче заправила волосся під косинку:
У мрії немає терміну придатності, зате повно законсервованої енергії, виділеної на її реалізацію– Завжди хотіла навчитися пірнати. Піду-но спробую.
Залізла на найвищий камінь, розігналася і шугонула вниз. З висоти близько чотирьох метрів і у віці семидесяти років.
З Владом ми не бачилися ще зі школи. Він уже в десятому класі подавав великі надії і вважався математичним генієм. Йому обіцяли вчений ступінь в галузі точних наук і кілька десятків новаторських робіт. Нещодавно ми перетнулися на стоянці. Він сідав у машину в костюмі Покемона і привітно помахав рукою. Розговорилися і колишній однокласник розповів, як кардинально перекроїв своє життя:
– Я завжди мріяв бути аніматором і влаштовувати дитячі свята. Ось відкрив івент-агентство і тепер розважаюсь від душі.
Одна мудра жінка колись підказала: «Доки не реалізуєш всі свої мрії і не виконаєш дані собі колись обіцянки, нічого в житті не досягнеш. Адже у мрії немає терміну придатності, зате повно законсервованої енергії, виділеної на її реалізацію». Так почалося моє чаклунство. Кожен день красувалася в циганській спідниці, писала казки, розгулювала по місту в костюмі феї і Рапунцель, їздила на радіопрослуховування, вивчила пісню Попелюшки «хоть поверьте, хоть проверьте» і навчилася робити колесо. Ці звершення потягли за собою нові ідеї, плани і більш високі цілі. Адже намріяти золоті гори може кожен, а ось піти за своєю мрією – виключно наполегливі й сміливці.
Текст публікується з дозволу автора
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
