Українська Мрія. Чому росіяни не зможуть нас перемогти

9 травня 2022, 16:09
Ан-225 «Мрія» (Фото:facebook.com/antonov.company/FlyRosta)

Ан-225 «Мрія» (Фото:facebook.com/antonov.company/FlyRosta)

Ця війна продовжує руйнувати наші мрії, проте їй не вдається змусити нас припинити мріяти

Армія росії за наказом свого диктатора знищила український літак Ан-225 Мрія. Та вона не здатна знищити мрії українців — навіть в умовах війни.

Парад

Надворі — теплий серпневий день. Над містом чути незвичний гул. Перехожі на вулицях зупиняються і піднімають голови догори. Ті ж, хто вдома, виходять на балкони та визирають з вікон, аби побачити, що відбувається в небі. І ось на горизонті з’являється вона — велична, велика і неповторна. Мрія.

Відео дня

Найбільший та найпотужніший транспортний літак в світі, Мрія, або Ан-225, пливе над Києвом, повільно нахиляючись, балансує в повітрі, пролітає над Дніпром, і повертається назад, в аеропорт Гостомель. Мрія кружлятиме над містом кілька разів, адже в неї — важлива місія. Вона готується взяти участь в параді до 30-річчя Незалежності України 24 серпня 2021 року.

Мрія — єдина та унікальна в своєму роді, гордість України. Цей літак було створено конструкторським бюро Антонова в 1988 році. За час свого існування Ан-225 встановив близько 250 світових рекордів. Зокрема, в серпні 2009 року потрапив до Книги рекордів Гіннеса за перевезення найважчого в світі моновантажу — 187,6 тонн. Мрії також належить абсолютний рекорд вантажопідйомності — 253,8 тонн вантажу.

Поява цього літака в небі викликає одночасно і тремтіння, і захоплення. Вона — ніби жива істота з душею, дещо схожа на дракона. Мрію зустрічають в різних аеропортах світу, фільмують її зліт та посадку, про неї знімають фільми і телепередачі. Українські розробники публічно говорять про амбітні плани добудувати другий екземпляр Ан-225 — він готовий приблизно на 70%, але через високу вартість цього проекту та малу кількість аеропортів у світі, які готові були приймати літаки таких габаритів, цю ідею складно втілити в життя.

Війна

Рівно через півроку після параду до Дня Незалежності, 24 лютого 2022 року російські здійснять повномасштабний наступ на території України, та назвуть це «спеціальною операцією». В ході цієї «операції» атакуватимуть стратегічно важливі об'єкти, і одним із перших таких пунктів на шляху російської армії стане аеропорт в Гостомелі, що під Києвом.

«Російські окупанти знищили легендарний літак Мрія» — такі заголовки з’являтимуться в українській, а потім і в міжнародній пресі вже 27 лютого. Спершу цим новинам буде важко повірити: журналісти шукатимуть спростувань, експерти висуватимуть припущення, що насправді Мрію вивезли за кордон, а окупанти знищили його недобудовану копію. Так буде, аж допоки в мережі не з’являться перші фотографії зі спаленого ангару в Гостомелі. На них — розбита Мрія, ніби поранений звір, величезна забита тварина, самотньо притискається до землі, хоча мала би розсікати небо там, в повітрі.

Російський диктатор володимир путін прославився не лише завдяки звичці зазіхати на чужі території, регулярним нагадуванням про ядерну зброю та переконанням, нібито росія — велика імперська країна, яку всі мають поважати, але і завдяки своїй любові до символізму. Він розпочинає війну з Україною в День народження російського адмірала Федора Ушакова, який увійшов в історію як воєначальник, який не програв жодної битви. Наказав збудувати головний храм збройних сил росії — собор Воскресіння Христового. Всередині храму — багато зображень, присвячених війні 1941−1945 років, а на деяких фресках є навіть Йосип Сталін.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Відкриття цього храму приурочили до 75-річчя перемоги у Другій світовій війні, тож саме таку висоту символічно має дзвіниця. А День перемоги, який святкують 9 травня, і сам по собі є для росії сакральною датою, навколо якої будується пропагандистська риторика та формуються нові псевдокультурні й псевдоісторичні образи.

Тож не дивно, що російська армія поцілила саме в серце української авіації — у Мрію. Знищити літак із такою назвою — це і є той самий символізм, бажання знищити українську мрію як колективне, збірне поняття. Обмежити нас у наших бажаннях, планах на майбутнє. У наших персональних мріях. Ну і, звісно ж, показати, що в Україні не може бути чогось настільки унікального, чого не має і ніколи не матиме росія. Але це вже про заздрість.

Мрії

Війна застане мене на пляжі єгипетського курорту Марса-Алам. Цей тур ми разом з подругою придбали ще в листопаді 2021-го, коли планували спільну відпустку та сподівалися, що «путін не нападе». Та вже напередодні вильоту було зрозуміло, що, скоріше за все, нападу не оминути. Проте я вирішила не скасовувати довгоочікувану відпустку. Жартувала: бо ж раптом війна, а я — втомилася. Я мріяла провести тиждень чи навіть більше без ноутбука, на пляжі, під пальмами. Дивитися на море, не працювати.

24 лютого стало зрозуміло, що ми не зможемо повернутися додому тоді, коли планували. І що доведеться ще якийсь час побути в Єгипті, допоки не з’являться подальші інструкції. Так здійснилася моя мрія побути на курорті під пальмами більше тижня — без ноутбука та роботи. Проте це не принесло мені задоволення, адже в цей час я хотіла зовсім протилежного: хотіла додому, хотіла мати з собою ноутбук, хотіла працювати.

В кінці березня ми з подругою — з тією ж, з якою відпочивали в Єгипті, планували поїхати на пару днів до Німеччини. Погуляти, посмакувати німецькі сосиски й місцеве пиво. Так вийшло, що вилетіти з Єгипту ми змогли евакуаційними рейсами до Європи — за цілком випадковими напрямками. Ми не мали змоги обирати, куди хочемо полетіти, а лише взяти ті квитки, які був готовий безкоштовно надати наш туроператор. Так ми опинилися в Німеччині. Їсти сосиски і куштувати місцеве пиво — все, як і хотіли. Здавалося б.

Ще однією моєю мрією було зустріти свій 31-й День народження за кордоном. Чи варто згадувати про те, що шостого березня — а я народилася саме цього дня — я стояла на німецькій землі, в місті Кельн. В шоці та повній прострації, адже опинилася там випадково та мала зовсім примарне уявлення щодо того, яким може бути моє найближче майбутнє.

Ця війна продовжує руйнувати наші мрії. Проте їй не вдається змусити нас припинити мріяти зовсім. Вона змінює наше життя — хай навіть і не зовсім так, як ми цього б хотіли. Багато кому вдалося зробити щось, на що завжди не вистачало часу або сміливості. Кудись потрапити, з кимось зустрітися, виїхати, приїхати, побути з рідними, або ж навпаки — побути на відстані від рідних, підтягнути англійську, подорожувати, вивчити нову іноземну мову, пожити в іншій країні, попрацювати за кордоном, звільнитися з роботи, змінити роботу, переїхати, дати власним дітям іноземну освіту, побачити Європу тощо. Раптом з’ясувалося, що для того, аби ці, здавалося б, цілком звичайні мрії та бажання здійснилися, потрібна війна. Яка розставила все по-своєму та реалізувала наші, часом, навіть найпотаємніші ідеї. Навіть те, про що ми самі давно забули.

Російська федерація намагалася вбити нашу мрію. Так, ніби путін всерйоз вважає, що знищивши легендарний літак, можна знищити також і наші прагнення жити вільно на своїй землі. Так, ніби ця втрата, хоч якою тяжкою і значимою вона б не була, може зламати нас під корінь.

Майбутнє

Через два місяці після початку повномасштабної війни, 25 квітня 2022 року Укрпошта анонсує випуск нової марки з зображенням літака Ан-225. А перед тим у мережі фейсбук викладають відео зі зруйнованого ангару в аеропорті Гостомель: у спаленої Мрії дивом завівся один з двигунів. Значить, наша Мрія — жива.

Окупанти продовжують обстрілювати українську землю, знищують українські міста, катують мирних жителів, ґвалтують жінок і вбивають дітей. Приходять «звільняти» українські містечка і села, натомість, залишаючи після себе лише смерть та розруху. Та навіть попри все це українці не перестають мріяти. Про новий врожай, адже зараз посівна, яка має відбутися, щоб восени вродило бодай щось. Про кохання, адже навіть війна — не привід відтерміновувати освідчення коханим та відкладати шлюб. Про народження дітей. Про відбудову зруйнованих міст. Про те, як всі ми нарешті обіймемо своїх рідних, коли повернемося додому з вимушеної тимчасової еміграції. Про життя, яке ми матимемо після того, як Україна переможе. Саме віра в майбутнє і мрії про те, що все буде добре, тримають нас на поверхні і не дають потонути.

В той час, як жителі країни, яка розвалюється через агресивну політику психічно неврівноваженого диктатора, вже давно не бачать в ній свого майбутнього. Їм нема про що мріяти. Тому вони обирають інший шлях — чіплятися за «історичне минуле» та безкінечно возвеличувати «перемоги» і «подвиги» своїх «дідів». Бо десь на глибині підсвідомого відчувають, що нових подвигів та перемог вони не матимуть. В них немає майбутнього.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X