Це доля? Чому деяким людям важче стати щасливими

Індустрія самодопомоги сьогодні переживає бурхливе зростання. Цьому сприяють дослідження у сфері позитивної психології, яка вивчає умови благополуччя людини. Водночас у всьому світі продовжують стрімко підвищуватися показники тривожності, депресії та самоушкодження. Чи означає це, що ми маємо бути нещасними, незважаючи на досягнення в психології?

Згідно з резонансною статтею, опублікованою в Огляді загальної психології у 2005 році, людське щастя на 50% визначається генами, на 10% залежить від зовнішніх обставин і на 40% — від обраної нами лінії поведінки (головним чином, від того, чи ми позитивно налаштовані). Цей так званий «пиріг щастя» робить прихильників позитивної психології господарями становища, надаючи їм можливість самим прокладати свій шлях на щастя (разом з тим, негласно мається на увазі, що якщо ви нещасні, це ваша власна вина).

Спадковість і середовище безперервно впливають один на одного

Але «пиріг щастя» зазнав широкої критики, оскільки те уявлення про роль спадковості, на якому він базується, було спростовано. Експерти в галузі поведінкової генетики десятиліттями спостерігали за близнюками і дійшли висновку, що їхній рівень щастя на 40−50% зумовлений генами — саме тому в «пирозі щастя» зазначено таке відсоткове співвідношення.

Вчені, які вивчають генетику поведінки, застосовують статистичні методи, щоб оцінити вплив генетичних і середовищних факторів з позицій сімейної подібності — тому в своїх дослідженнях вони й використовують близнюків. При цьому береться за даність, що як однояйцеві, так і різнояйцеві близнюки, які виховуються в одній сім'ї, зростають в ідентичних умовах — тоді як насправді це припущення вельми ненадійне.

У відповідь на критику статті, що вийшла 2005 року, ті ж автори в 2019-му опублікували ще одну. У ньому вони запропонували тонший підхід до питання впливу генів на щастя, який визнає взаємодію спадковості та середовища.

Гени та виховання