Чому новий рік настає щодня. Блог Ірини Говорухи

2 січня 2018, 18:37
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Люди часто мріють, але рідко роблять крок у сторону мрії. Але ж чекати моменту не треба, слушний момент – прямо зараз.

Моя однокласниця ось уже десять років планує відкрити ательє з пошиття хутряних шапок, але вперто продовжує ходити на обридлу роботу провізора і сортувати сечогінні і знеболювальні препарати. Кузен під бій курантів візуалізує побудову дачі, тільки далі фундаменту справа не йде. Постійно знаходяться нові виправдання: то риболовля, то суглоби, то високосний рік.

Відео дня

Хтось мріє зніматися в кіно, але не записався ні на жоден кастинг і не спробував себе навіть в аматорській театральній студії. Виходить, ми тільки мріємо і сподіваємося на черговий Новий рік. Виглядаємо молодця на вороному коні і що «прилетить раптом чарівник».

З Оленкою ми познайомилися в санаторії. Разом пили відвар з насіння льону, давилися несоленою вівсянкою і гуляли, відраховуючи належні десять тисяч кроків. В одну з таких прогулянок дівчина розповіла, як влаштувала собі горіховий Новий рік. Так сталося, що на свята залишилася сама. З хлопцем посварилися, зарплату другий місяць затримували і був у наявності лише мішок волоських горіхів. Цілий тиждень писала передбачення, ховала їх у шкаралупу, а потім склеювала половинки і розпорошувала золоту фарбу. Увечері вийшла на вулицю і почала роздавати чарівні горіхи: тітонькам з пакетами з «Сільпо», дітям, що тягали за собою санчата, і чоловікам із сітками дрібних, як алича, мандаринів. Один з них наздогнав її біля під'їзду:

Новий рік – це перш за все новий стан, і починається він у будь-який момент

– Дівчино, в моїй записці говориться зробити те, чого ніколи раніше не робив. Так ось, я ніколи не знайомився зі вподобаною дівчиною на вулиці. До речі, мене звуть Орєхов Ілля. Відтоді вони разом. Вона навіть продемонструвала паспорт з відміткою Орєхова Олена.

Простіше, звичайно, з'їсти бажання, запиваючи келихом напівсолодкого шампанського і перерахувати рис у жмені. Почекати Діда Мороза чи Стеллу зі «Смарагдового міста». Сподіватися на чоловіка, президента, Бога. Складніше власноруч пошити червоні вітрила, намалювати листок на стіні, як в оповіданні О. Генрі, спекти колобка, побудувати Пізанську вежу, придумати кубик Рубіка, парасольку, скайп.

Спробувати зняти напругу і старі шви. Написати власний новий заповіт. Скоротити амбіції і кількість жирів у раціоні. Попросити вибачення і пробачити непрощенних. Викинути мотлох і гординю. Змахнути пил c кришки рояля й душі. Припинити чекати і почати діяти.

Адже Новий рік – це не гонитва за подарунками і не заливна риба з жовтими морквяними очима. Не вилизана до блиску квартира і ялинка, обвішана іграшками з пап'є маше. Новий рік – це перш за все новий стан, і починається він будь-якої миті, а не опівночі.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X