Реальність, побудована на гаслах. Чому не варто гаяти час на суперечки з росіянами

27 квітня, 20:37
Вікторія Єсауленко: «Єдиним результатом спроб повернути кого завгодно на шлях праведний може стати віртуальна битва» (Фото:khosrork/Depositphotos)

Вікторія Єсауленко: «Єдиним результатом спроб повернути кого завгодно на шлях праведний може стати віртуальна битва» (Фото:khosrork/Depositphotos)

Людині складно визнати свою неправоту, надто коли певна парадигма формується не на рівні особистості, а для цілого народу

Дедалі більше з’являється історій, де дуже зворушливо і емоційно розказуються трагедії тих, хто постраждав під час війни не від окупантів, а від земляків. Наприклад, нещодавно побачила пост віртуальної знайомої про дядька подруги з «Днєпропетровська»: дядько пішов купити гуманітарку, бо в Україні ж вся гуманітарна допомога не роздається, а продається, і над дядьком познущалися хлопці з ЗСУ.

Відео дня

Це відбувається через те, що бюджети на пропаганду з боку росії зросли, щоб збільшити охоплення і якомога більше долучити в це охоплення українців.

Коли ми бачимо такі історії, маємо вмикати критичне мислення — і одразу стане зрозуміло, що це ніщо інше, як чергова «дочь офіцера» та черговий мальчік, вибачте, «дядя в трусіках», а історія «подруги» — ні що інше, як копіпаста з якогось пропагандистського російського пабліка.

— Міста «Днєпропєтровск» давно не існує.

— Що ЗСУ робить у Дніпрі?

— Вочевидь, у «Днєпропєтровскє» реальність абсолютно альтернативна моїй. В моїй лицарі в формі — ввічливі, уважні, коректні люди, і чоловіки, і жінки, які посміхаються і бажають гарного дня. Кожного разу, коли вони перевіряють мої документи, мені хочеться обійняти і дякувати за те, що вони в нас є.

Переконану людину переконати не можна

Тепер про інше. Чому і навіщо мадам росіянка це зробила? Тому що в неї багато підписників, серед яких велика частина українців, і ціль цього допису одна — заронити хоча б крихту сумніву, а чи не може ця історія бути правдою. В сподіванні, що крихта за крихтою буде з’являтися все більше і більше сумнівів в собі, в Батьківщині, в ЗСУ, і це приведе до нашої зневіри в нас, нашій правді та нашій перемозі.

І навіть не треба якось намагатися, в коментарях чи особистих повідомленнях, говорити і переконувати, що все не так, — бо шкода й хвилини на цей непотріб.

Отже, хочу достукатися до наших, до своїх, тих, хто ще не зрозумів, що на вихідців із росії, де б вони не знаходилися, не потрібно витрачати своїх ресурсів: ні часових, ні інтелектуальних, ні емоційних. Окрім смертельної зброї на полі битви.

Так ось.

Перше правило піарника на виборах: при побудові комунікацій не намагатися вплинути на тих, хто для себе вже прийняв рішення голосувати за іншого кандидата. Це марно. У всіх ваших аргументах і доказах ця людина буде шукати тільки підтвердження своїм упередженням і своїй вірі в правильність власного вибору. Така наша людська сутність, в основному. Того, хто вже переконаний, дуже важко вмовити змінити своє переконання на протилежне.

Вплинути можна тільки на тих, хто вагається. А росіяни не вагаються в своєму праві нищити інших і ніколи не стримувались це робити.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

У нашій же спробі переконати росіянина, що це не українці самі себе бомблять і ґвалтують, мова не про вибір кандидата. Мова про вибір, чи живеш ти в країні, якою можеш і маєш пишатися. І переконувати тих, хто занурений у колективне підсвідоме «величия русской нации, культуры и армии», не просто немає сенсу — нейрофізіологія вже давно довела, що це тільки розпалятиме їх іще більше.

Єдиним результатом спроб повернути кого завгодно на шлях праведний може стати віртуальне побоїще. Ви б'єте своїми доказами, а противник буде бити своїми. Тій росіянці, про яку йшлося вище, українці писали в приватні, намагаючись доказати, що історія про зґвалтованих дядів — брехня. Розповідали свої особисті історії. Вона ж виносила їх у відкриті коментарі з приписом: «Смотрите, как зомби зашевелились».

До того ж, вас хтось просив про аргументи і докази? І переконувати не просив, правда? І не питав вашої думки. І не вимагав його переконати. Та й взагалі, дивімося вище: переконану людину переконати не можна. Для цього вона сама має захотіти, щоб її переконали. І це я про людей, а ми вже майже два місяці як сумніваємося, чи люди росіяни.

Пам’ятаємо, що часто-густо людині дуже складно визнати свою неправоту. Особливо, коли певна парадигма формується не на рівні особистості, а для цілого народу. У росіян же пропагандистські гасла викарбовувались в мозку багато-багато років, і вони не просто вірять у те, що віщають із їхніх інформаційних каналів, — їхня реальність базується і збудована на тих гаслах.

Ще раз. На формування світогляду впливала певна інформація. І якщо людина роками і цілодобово споживає соловйова/скабеєву, ваша хвилинна спроба вплинути на її світогляд не просто кане в Лету, а, швидше за все, викличе протилежну реакцію.

Окрім того, вважаю, ще й спрацьовує підсвідоме бажанні захистити себе і тотальне заперечення всього, що не відповідає упередженням. Homo — тварина зграйна, і часто sapiens поступається socialis. Тобто приналежність до групи (нації, наприклад) дає відчуття задоволення та впевненості. Коли група виявляється не тим, з чим би ти хотів себе асоціювати, а визнати свою неправоту нема сил, вмикається знамените: «Нєт, нє могут рускіє насіловать і марадьоріть, рускій солдат нє такой».

Будь-яку незгоду в точках зору правильно було б перетворювати на спільний пошук істини, а ми вже знаємо, що у випадку з росіянами це нереально.

Тому, дівчатка та хлопчики, пані та панове. Мусимо дуже пильно слідкувати за своєю інформаційною гігієною, критичне мислення має бути постійно увімкнено, і як тільки бачимо набір російських пропагандистських штампів — одразу в смітник. Нам своє робить — тільки зброя і тільки до перемоги. Віримо в Бога, в ЗСУ, в себе, і все буде Україна.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X