Добре готує до життя. Чого насправді вчать у Гарвардській бізнес-школі

11 січня, 19:53
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Світлана Репіна: «Торік Гарвардський університет святкував сторіччя з дня народження кейс-методу» (Фото:VladimirDrozdin/Depositphotos)

Світлана Репіна: «Торік Гарвардський університет святкував сторіччя з дня народження кейс-методу» (Фото:VladimirDrozdin/Depositphotos)

Особливий підхід до викладання у цьому виші спочатку може дратувати

Чотири місяці тому мені пощастило опинитися серед тисячі новоспечених студентів Гарвардської бізнес-школи, для яких почалися два насичених роки навчання на найстарішій MBA програмі у світі. Цей навчальний рік став особливим не лише для моїх однокурсників, а й для самої школи: у 2021 університет святкував сторіччя з дня народження кейс-методу — особливого підходу до викладання, котрий досі залишається візитівкою Гарвардської бізнес-школи.

Відео дня

Кейс-метод суттєво відрізняється від традиційної університетської лекції, упродовж якої професор говорить майже сто відсотків часу, а студенти вправляються у майстерності робити гарні нотатки. Кейс — це бізнес-завдання, зазвичай з практики реальних компаній, викладене на 10−20 сторінках. Студенти мають прочитати його до пари, а під час заняття представляють своє рішення та обговорюють його з однокурсниками у форматі, наближеному до засідання наглядової ради компанії. Викладач задає уточнюючі питання, змушує студентів захищати їхню позицію чи сперечатися з одногрупниками, але ніколи не наполягає на свої думці. Іноді проходять десятки хвилин словесного пінг-понгу між студентами за мінімальної участі професора.

Миті інтелектуальних поразок насправді мої улюблені

Саме ефективність участі в обговореннях кейсів визначає не менше 50% оцінки, при цьому ефективність вимірюється не лише частотою участі, а й якістю — наскільки доречним є коментар, чи базується він на фактах та чи дає новий погляд на проблему. Хорошою практикою вважається уникання double dipping, тобто більш ніж одного коментаря за пару.

Звикнути до кейс-методу непросто, спочатку такий формат здається некомфортним та може навіть дратувати. Але з часом ти починаєш цінувати, наскільки він допомагає розвинути ключові бізнес-навички, з яких я для себе виділила три основних:

1. Уміння слухати і, головне, чути інших. Спочатку я думала, що основне завдання кейс-методу — допомогти студентам стати переконливими ораторами. Насправді ж студенти бізнес-школи, що змогли успішно пройти вступну співбесіду, вже вміють влучно презентувати свою думку. Виявилося, що набагато складніше — це залишатися зосередженим упродовж 90 хвилин на обговоренні і постійно аналізувати аргументи однокурсників, які або спростовують, або навпаки посилюють сказане раніше. При цьому завжди є спокуса занадто сфокусуватися на власному підході і відволіктися від реальної дискусії. Але потім неочікуваний коментар однокурсника показує, що ти не врахував важливий аспект проблеми чи не звернув увагу на ключову деталь, а отже — неправий. Ці миті інтелектуальних поразок насправді мої улюблені, вони вчать цінувати думку інших талановитих людей поруч та вчасно визнавати хибність власних рішень, як би неприємно це не було.

2. Здатність ухвалювати рішення в умовах обмеженої інформації. Найгірша відповідь на питання Гарвардського бізнес-кейсу — «мені недостатньо даних, потрібно провести додатковий аналіз». Не тому, що поглиблений аналіз чимось шкідливий, а тому що в реальному житті надважливі рішення іноді треба ухвалювати дуже швидко, опираючись лише на наявні дані. Яскравий приклад — знаменитий кейс про Синтію Керолл, новоспечену CEO добувної компанії Anglo American. На початку кейсу Синтія, щойно зійшовши з літака, дізнається про чергову смерть робітника однієї з шахт компанії. Вона вирішує цієї ж миті припинити видобуток та тимчасово закрити шахту. Звичайно, Синтія могла б дочекатися результатів технічної експертизи причин смерті працівника та ґрунтовно зважити всі ризики й витрати, пов’язані з можливим закриттям шахти. Однак невідомо, скільки ще людських життів було б тоді втрачено.

3. Уміння брати відповідальність за власний розвиток. Ян Рівкін, заступник декана школи, у відео-презентації кейс-методу чесно попереджає, що «з ложечки вас тут ніхто годувати не буде». Студенти ніколи не отримують «правильних» рішень кейсу після обговорення (часом їх просто не існує), а повинні самі вирішити, чому їх навчила та чи інша бізнес-ситуація. Трапляється, що студенти після однієї й тієї ж пари виходять з кардинально протилежними висновками. Наскільки багато ти отримаєш від кожного кейсу, залежить лише від тебе, твоєї підготовки до та бажання рефлексувати після. Дуже відрізняється від стандартних університетських задачок, відповіді на які можна було підгледіти в кінці книжки, але добре готує до життя поза школою.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X