Досить виправдовуватися. Чому так важко визнавати помилки
Коли нашому Его щось загрожує, ми моментально переходимо у режим гіперзахисту і починаємо виправдовуватися та нападати
Нам важко визнавати власні помилки і це нормально. Не добре і не погано — факт. Мозок не любить визнавати власну неспроможність чи промах. Він завжди має бути правим — так він спокійний, що забезпечить нам виживання.
Щодня ми зустрічаємось з людьми, а іноді і самі є тими, хто звинувачує у своїх невдачах зовнішні обставини і інших, а не себе.
Не знають англійську, тому що шкільна вчителька була постійно в декреті. Немає друзів, тому що всі постійно зайняті. Не склали іспит в автошколі, бо інспектор — ще той… Не можуть нормально працювати, бо «навколо самі дебіли» (пряма мова).
Мозок не любить визнавати власну неспроможність
Які ж реальні причини труднощів з тим, щоб вміти визнавати власну відповідальність за те, що відбувається чи не відбувається в житті, за власні помилки?
Відповідальність і усвідомлення причин — перший крок до подолання. Переводити виправдовування і пояснення у факти — запорука успіху.
Ми переконані, що бачимо світ реалістично, діємо раціонально та правильно. Але коли ми намагаємось одночасно дотримуватися двох суперечливих переконань, поглядів або ідей, виникає когнітивний дисонанс. Наприклад: «Алкоголь дуже шкідливий для мого здоров’я, проте сьогодні був жахливий день на роботі і через це вип’ю келих-другий…» Щоб полегшити чи прибрати цей когнітивний дисонанс, ми можемо визнати свою помилку і переоцінити свої дії, або продовжувати виправдовувати свою поведінку.
Ви думаєте про себе як про хорошого друга, але переповідаєте всі секрети друзів своєму партнеру. Ви можете:
1. Зізнатись, що ви чините непорядно, обговорюючи таємниці інших без їхнього відома.
2. Пояснити це тим, що «всі так роблять» і якщо ваш друг так само розповідає ваші секрети мамі/ партнеру/ іншому другу, ви не будете ображені. Але факт є факт.
Ви вважаєте себе дуже чесними, але дали хабаря за іспит в автошколі. Ви можете:
1. Зізнатись, що цей вчинок був неправильним і що ви, можливо, не такі чесні, якими хочете себе вважати.
2. Пояснити цей обман тим, що всі ваші друзі також вчинили так, тому нічого страшного в цьому немає. Але факт є факт.
Ви думаєте про себе як про крутого спеціаліста, але на презентації вашого проекту, над яким ви з командою працювали три місяці, колеги знайшли кілька помилок. Ви можете:
1. Визнати помилки та переглянути свої методи у перевірці інформації перед презентацією.
2. Звинуватити колег в упередженості та заздрощах. А в чому факт?
В більшості випадків мозок штовхає нас обрати другий варіант, адже коли нашому Его щось загрожує, ми моментально переходимо у режим гіперзахисту і починаємо виправдовуватися та нападати. Чим вищі моральний і фінансовий статус, авторитет, тим більший когнітивний дисонанс виникає, тим важче нам визнати помилку і тим більше ми прагнемо виправдати себе і зберегти образ. Змінюйте виправдовування на факти.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
