Чому дитина не слухається: головна причина. Пояснює психолог Наталія Гаєвська

5 червня 2018, 18:37

Слухняність була і метою, і засобом виховання протягом тривалого періоду

Якби я робила хіт-парад запитань, з яким до мене на консультацію звертаються батьки як зовсім маленьких діток, так і підлітків, то однозначно в трійці лідерів було б питання: “Чому моя дитина така неслухняна? Чому до неї ніяк не дійде те, що я намагаюсь донести? Може з нею щось не так?”.

Відео дня

Тож давайте спробуємо розібратись в чому справа.

На мою думку, ідея, що дитина повинна слухатися, здається мені настільки ж абсурдною, як і ідея про те, що, скажімо, людина старшого віку також повинна мене слухатись, адже в мене стільки досвіду і знань, досягнень і здобутків, та й взагалі “я знаю краще”.

З якого дива хтось повинен мене слухатися? Я ж нікого не слухаюсь. Прислухаюся, роблю власні висновки – так. Але не стовідсотково “слідую інструкціям” когось, хто, можливо, вважає себе більш компетентним та обізнаним.

Часто батьки сприймають своїх дітей як своїх. Вони говорять моя дитина, маючи на увазі моя власність.

“Чому моя дитина мене не слухається?”Тому що дитина, в першу чергу, повністю окрема від вас особистість. Вона не ваша. Не ваша річ, яка має бути зручною і комфортною для вас. Не ваше продовження, яке зобов’язане закінчити медінститут, бо у свій час цього не вдалося вам. Це людина. Це окрема від вас людина, нехай навіть в неї ваш колір очей, ваша звичка закидати ногу на ногу і робити паузи між словами.

Слухняність вже не є адаптивною стратегією

Потрібно вчитися ставитися до своїх дітей просто як до ближніх, які нічого вам не зобов'язані. Потрібно намагатися бути настільки ж педантичним, вимогливими, привітними, тактовним і делікатним, як у стосунках з малознайомими людьми. Навряд чи комусь спаде на думку кричати, а то і підіймати руку на малознайому людину, лише через те, що вона не правильно вас зрозуміла чи поставила свої речі не туди, де на нашу думку вони мали б бути. Чому ж до власних дітей ми дозволяємо собі таке ставлення?

І ще один важливий момент. Слухняність була і метою, і засобом виховання протягом тривалого періоду. Але за останнє сторіччя суспільство і виховання разом із ним кардинально змінилися. Світ в наш час настільки стрімко змінюється, що слухняність вже не є адаптивною стратегією, як це було колись.
Сьогодні метою виховання є швидше не слухняність і лояльність до загально прийнятих норм поведінки, а самовизначення і самореалізація дитини.

Тож перед тим, як нарікати, що моя дитина не слухається мене, поставте собі кілька запитань. Для чого їй ця слухняність? Чим допоможе це їй у майбутньому житті? Для кого є важливішим виконання моїх вимог: для мене чи для дитини? І дайте собі на них відверту відповідь.

Текст публікується з дозволу авторки.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X