Чому деякі американці так багато працюють. Блог Тетяни Ворожко

29 травня 2017, 02:27
П’ята частина мешканців США працює 60 та більше годин на тиждень. Кажуть, не через гроші

Згідно з даними Інституту Геллапа, в середньому американці працюють 47 годин на тиждень. Втім, ці дані стосуються лише тих, хто працює повний робочий день. Якщо врахувати тих, що працює півдня та сезонних працівників, то робочий день середньостатистичного американця складатиме в середньому 34,4 години, що більше, ніж у Франції чи Німеччині, але менше, ніж в 15-ти країнах, серед яких усі балтійські держави, Греція та Мексика.

Відео дня

П'ята частина мешканців США працює 60 та більше годин на тиждень

Водночас 18% американців, майже п’ята частина населення країни, віддає роботі 60 та більше годин на тиждень. Хто ці люди і чому вони це роблять? Серед них чимало власників малого бізнесу, працівників сфери медицини, громадського харчування, права і фінансів. Утім, «стахановців» можна знайти скрізь, включно з федеральним урядом.

Чоловік моєї колишньої сусідки, Шерон, - ординатор. Він працює 80 годин на тиждень, цілодобово та з одним вихідним. Відпустка - два тижні на рік і пара загальнонаціональних свят. І це не межа. Посада «резидента», яка приблизно відповідає українському ординаторові, означає, «постоялець». Історично резиденти жили безпосередньо в лікарні і були доступні в будь-який час дня і ночі.

Інша моя знайома, Дарина, працює фінансовим консультантом у великій американській компанії. Для неї 40-годинний робочий тиждень - затишшя. Коли вона працює над проектом, робота може займати всі 90 годин на тиждень, включно з усіма вихідними і парою всеношних.

Висока зарплата – не найголовніший фактор задоволення від роботи

Дослідниці Сильвія Г'юлет та Керолін Бак Люс провели широке дослідження так званих «екстремальних працівників», результатами якого поділилися на сторінках Harvard Business Review.

«Екстремальних працівників» вони визначили, як таких, що не лише працюють 60 та більше годин на тиждень, але й виконують відповідальну роботу та багато заробляють.

Один з них, Судгір, працює у великому комерційному банку в Нью-Йорку, часом по 120 годин на тиждень. На сон, їжу та душ він може дозволити собі витратити всього 48 годин на тиждень. Але його це влаштовує. Судгір – іммігрант з Індії, якому всього 23 роки. Причому заробляє він більше, ніж 94% мешканців США.

І, як з’ясували Г'юлет та Люс, більшість екстремальних працівників (66%) люблять свою роботу, присвячуючи їй всі свої думки та сили. Навіть ті, хто одружені та мають дітей, отримують більше позитивних емоцій та натхнення на роботі. Часто рідні бачать їх тільки на вихідних. Мало хто з них відчуває себе жертвою. Дві третини з них говорять, що умови, за яких від тебе багато вимагається, але й багато дається, підходять їхньому типу особистості.

Щасливі та не дуже екстремали

Висока зарплата – не найголовніший фактор задоволення від роботи. У чоловіків він тільки на третьому місці — виклики та адреналін, а також геніальних колег вони цінують набагато більше. У списку пріоритетів жінок гроші знаходяться геть низько. Найбільше в такій роботі їх приваблює те, що можна досягати реальних змін, впливати на важливі процеси та бути гравцем світового рівня.

Утім, у захваті не усі. Чимало з «екстремалів» вважають, що це шкодить їхньому здоров’ю, не залишає час на змістовні стосунки з дітьми, псує відносини з другою половинкою та навіть не дає можливість мати нормальне сексуальне життя.

Жінки, які становлять 20% «екстремальних» працівників, - серед найменш задоволених. Переважно через негативні наслідки їхньої зайнятості на дітей.

Екстремальна робоча культура, роблять висновок дослідниці, дає перевагу в короткій перспективі, але дорого обходиться в тривалому часі — як самим «екстремалам», так і компаніям.

В той же час, робочі години та навантаження на одного працівника продовжують рости. Навіть учасники цього дослідження казали, що ще п’ять років тому вони так люто не працювали. Чому ж так відбувається?

П’ять причин неймовірної зайнятості

Дослідниці дають наступні причини того, чому за останні роки працівникам доводиться так викладатися.

По-перше, через злиття компаній та аутсорсінг зростає змагальність. Позицій стає менше, конкуренція за кожне робоче місце зростає, а на кожного працівника припадає більше обов’язків. До того ж медична страховка та інші пільги в США надаються роботодавцем, а закон в багатьох випадках дозволяє не платити за понаднормову працю. Отже, кожний працівник компанії дуже дорого обходиться – краще одному платити багато, ніж наймати кількох на нижчу зарплату. А ще скорочують секретарів – людина може заробляти мільйони, але все одно власноруч робитиме звіти про відрядження.

По-друге, в США процвітає так звана екстремальна етика. Вижати з себе останні соки, піти на ризик та показати, на що ти справді здатний - все це постійно пропагується в популярній культурі. Топ-банкіри та топ-менеджери порівнюють себе з учасникам ультра-марафонів та змагань «Залізна людина».

По-третє, новий рівень зв’язку робить працівників доступними клієнтам в будь-який час дня та ночі.

По-четверте, професіонали найвищого ґатунку, як правило, оточені такими ж талановитими співробітниками. Проводити з ними час стає цікавішим, ніж з друзями дитинства чи навіть з другою половинкою.

По-п’яте, глобалізація змушує провідні кампанії бути відкритими 24 години на добу. Коли в тебе клієнти в Делі і в Боготі, важко залишатися в рамках 8-годинного робочого дня.

Улюблена письменниця Дональда Трампа – теж за «екстремальну етику»

Я б ще додала, вже у ширшому часовому вимірі, протестантську етику, згідно з якою праця є однією з найвищих цінностей, а також вплив уродженки Петербурга, а пізніше – мешканки Криму Аліси Розенбаум.

У 1925 році їй вдалося виїхати з Радянського Союзу, де її сім'я втратила родинні аптеки і мало не померла з голоду. У США дівчина вийшла заміж за голлівудського актора і під псевдонімом Айн Ренд опублікувала кілька книг, які проповідують її філософську концепцію «об'єктивізм» - протилежну від ненависного їй більшовизму і колективізму. Її книги справили на американців величезне враження. Ренд можна назвати одним із стовпів консервативної ідеології в США.

Її книгу «Атлант розправив плечі», сторінок на 800, я старанно прочитала. На мою думку, цю філософію можна підтримувати до тих пір, поки не народиш дитину чи не захворієш. Авторку звинувачували у прославленні егоїзму, а всі її позитивні герої, як і вона сама в реальному житті, не мали дітей і дуже багато працювали. Повна самовіддача роботі, у відповідності з об'єктивізмом, - основна мета і цінність людського життя. І ділитися заробітком ні з ким не треба.

До речі, у Washington Post писали, що Айн Ренд – улюблена письменниця Дональда Трампа, Рекса Тіллерсона та ще кількох членів адміністрації нового президента США.

Багато працюють не лише банкіри та юристи

Але багато працюють не лише високооплачувані професіонали. Письменниця Барбара Ерейнрех в якості експерименту для написання книги на власній шкурі відчула життя працівників малокваліфікованої праці. Щоб платити за житло та їжу, пише вона, необхідно працювати на двох роботах або понаднормово на одній і ні в якому разі не хворіти, не ламати машини, не народжувати дітей і не потрапляти в будь-які неприємності. Сьогодні в США ринок праці достеменно змінюється, що має величезні наслідки і для родинного, і для політичного життя США. Але про це іншим разом.

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби «Голосу Америки». Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора і видання

Показати ще новини
Радіо НВ
X