Чому американці майже не ходять пішки. Блог Тетяни Ворожко

25 червня 2017, 11:03
Американці відкривають для себе переваги ходіння пішки. І справа не лише в здоров’ї

Воротами в Америку для мене стало місто Вінстон-Сейлем (штат Північна Кароліна). Протягом місяця я проходила практику на місцевому телебаченні. Новим було все: їжа, повітря, обов’язки, колеги, друзі. Мій мозок просто не встигав вчасно обробляти інформацію.

Відео дня

Хоча умови життя були прекрасні – привітні колеги, гостинна господиня, яка прихистила у себе вдома, – чогось дуже не вистачало. Чого саме я зрозуміла у свій перший вихідний, коли поїхала з подругою до сусіднього міста Шарлотт. Вийшовши з машини, ми пішки пішли до ресторану. Я раптом відчула себе телям, яке після довгої зими випустили на галявину. Ходити, я можу ходити! Я цього не робила увесь тиждень, і встигла за цим засумувати.

Найкращі та найгірші міста для пішоходів в Америці

У Вінстон-Сейлемі дуже мало громадського транспорту, бракує тротуарів. Ті, хто хочуть використати свої ноги за призначенням, часто мають їхати до спеціальної «стежки здоров’я» (hiking trail) або на стадіон.

Серед американських міст з населенням понад 200 тисяч, Вінстон-Сейлем – на третьому місті з кінця за зручністю для пішоходів (згідно з аналізом агентства нерухомості RedFin). На останньому, згідно з цим рейтингом, - Фаятсвіль, що розташований у тій же Північній Кароліні, а на другому - Чесапік, штат Вірджинія.

Найкраще місто для тих, у кого немає машини, а також туристів та всіх, хто просто полюбляє рухатися, - Нью-Йорк. У першій трійці - Джерсі-Сіті та Сан-Франциско, Вашингтон – на дев’ятому. Найбільш зручні для пішоходів міста переважно розташовані на узбережжях, а найменш – на півдні країни, включно з Флоридою.

Моя дитина їздить до школи на автобусі, хоча наш будинок – всього за п’ять хвилин ходи від неї

Помітно, що мешканці різних регіонів США по-різному ставляться до використання свого опорно-рухового апарату.

«Моя мама – типова мешканка Техасу, - розповідає моя подруга Сара. – Вийшовши з крамниці, вона сяде в машину і проїде 50 метрів до ресторану, який розташований у тому ж торговому комплексі!» Сама ж Сара, після того як переїхала до Вашингтона, взяла за звичку ходити пішки та скинула 13 кілограмів.

В Атланті, штат Джорджія, де я жила якийсь час, можна було побачити людей, які біжать уздовж хайвею у сорокаградусну спеку, але коли я йшла містом у своїх справах, могла не зустріти жодних перехожих. Автомобілісти часом зупинялися, щоб поцікавитися, чи все зі мною гаразд.

Кожен бажаючий може дізнатися, наскільки зручним для ходіння пішки є його район: для цього треба ввести власну адресу на сайті www.walkscore.com. Найкращий – 100 балів. Наша адреса у приміській зоні Вашингтона, оцінена всього в 11 балів. Щоб куди-небудь дістатися, потрібна машина, повідомили мене розробники додатку. А от багатоповерховий будинок, де ми раніше жили, набрав аж 83 бали. Він розташований поруч з метро, ресторанами, крамницями, стоматологією, салонами краси та навіть іміграційним офісом. Середній бал для найбільших 2500 міст США – 43.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Автомобільна індустрія почала змінювати американські міста ще наприкінці ХІХ століття. Тім Вандербільт описує ці метаморфози для журналу Slate: наявні дороги розширювали за рахунок тротуарів, зрубували дерева уздовж доріг, щоб в них не врізалися автомобілі. Чим більше людей купувало машини, тим далі від ділового центру будували житлові селища з більшими за площею будинками. Щоб транспорт рухався швидше, крамниці та інші центри активності переміщували від узбіччя в окремі торгові центри, що давало можливість не розміщувати пішохідні переходи на великих відрізках дороги. Чим більше людей купувало машини, тим далі від ділового центру будували житлові селища з більшими за площею будинками. Люди, які займалися плануванням, почали розглядали пішоходів як незручність та небезпеку для них самих та автомобілістів.

Чим незручніше ставало ходити, тим менше було охочих це робити. Згідно з дослідженням Стефані Розенблюм у половині випадків аптека чи крамниця для людини у віці понад 65 років розташовується менше, ніж за півмилі, але тільки в п’яти відсотках випадків вони йдуть туди пішки. Половина опитуваних у віці понад 50 років в іншому опитуванні пояснили, що вони не ходять пішки, бо неможливо безпечно перейти дорогу.

Вашингтон. Фото: sepavone/Depositphotos

Моя дитина їздить до школи на автобусі, хоча наш будинок – всього за п’ять хвилин ходии від неї. Є і доріжка, і навіть дерева. Але от дорогу між нами та школою дитині перейти неможливо – вранці вона неймовірно завантажена, а світлофора немає.

Американці ходять набагато менше від мешканців інших індустріальних країн. Дослідження показали: якщо середньостатистичний австралієць проходить за день майже 10 тисяч кроків (саме стільки рекомендують лікарі), швейцарець – 9650, а японець – 7168, то американець за день робить лише 5117 кроків.

Я особисто бачу велику перевагу, коли не лише в крамницю чи ресторан, а й частину дороги на роботу треба пройти пішки. До спортзалу, навіть якщо він розташований в тому ж будинку, треба ще змусити себе піти та знайти на це час. А на роботу треба ходити щодня, навіть якщо погано виспався і дуже заклопотаний.

Щонайменше півгодини я ходжу пішки за будь-яких розкладів, незважаючи на поганий рейтинг моєї адреси. Бо користуюсь громадським транспортом (машину залишаю біля метро).

Від Гіппократа та останніх досліджень – переваги ходіння для здоров’я

Останні кілька років набувають популярності громади, в яких можна ходити пішки (walkable communities). Навіть у Вінстон-Сейлемі. «Все більше людей хочуть жити в громадах із насиченим життям, а не в огороджених житлових комплексах. Вони хочуть вийти зі своїх машин», - говорить Джейсон Тіл, президент Партнерства Ділової частини міста Вінстон-Сейлем.

Давно відомо, що ходіння корисне для здоров’я. Ще Гіппократ писав, що «Ходіння – найкраща медицина». Найбільш доведеним є вплив ходіння на зменшення захворювань серцево-судинної системи. Згідно з іншими дослідженнями, регулярне ходіння зменшує ризик діабету другого типу, допомагає уникнути деменції, позитивно впливає на пам'ять, посилює імунітет, зміцнює кістки, допомагає збільшити енергію та покращує настрій, зменшуючи ризик депресії. Також ходіння допомагає тримати вагу в нормі, зменшуючи ризик для здоров’я, пов'язаний з ожирінням.

Деякі лікарі та фітнес-тренери радять ходити на додаток до інших фізичних вправ. Інші вказують на користь ходіння для певних категорій населення самого по собі. Порівняно з бігом, ходіння має набагато менший ризик травми і доступне людям з будь-якою фізичною підготовкою. Навряд чи хтось у віці понад півтора року не знає, як це робити і виглядатиме дилетантом.

Уроки первісної людини для Марка Цукерберга

Є чимало ентузіастів (включно з автором цього блогу), які полюбляють ходіння. До цього закликають громадські організації, серед яких – GirlTreck. Її мета - змусити чорношкірих жінок, категорію населення, що має найгірші показники смертності від хронічних захворювань, пов’язаних з надмірною вагою, ходити пішки. Роблять вони це натхненно та із запозиченням методів руху боротьби чорношкірих за свої права, як-от створення мереж чи зустрічі в церквах.

У США набувають популярності так звані зустрічі на ходу (walking meetings). Обговорення справ під час прогулянки практикує Марк Цукерберг, президент та засновник Facebook. Те ж саме любив робити нині покійний Стів Джобс, співзасновник компанії Apple. Мені важко оцінити, наскільки масово це робиться, але навіть у приміщенні «Голосу Америки» висів плакат із закликом «ходити та розмовляти».

Дослідження Стенфордського університету підтвердило те, про що і раніше багато хто здогадувався: на ходу краще думається. В їхньому експерименті люди, які ходили, давали вдвічі більше креативних відповідей на поставлені завдання, ніж ті, що сиділи. А ходили вони, між іншим, і мальовничими стежками університетського містечка, і по біговій доріжці з видом на стіну - значення це не мало. В контрольній групі, яку возили на візочках серед найбільш приємних краєвидів, креативність не зросла.

Деякі вчені припускають, що це є наслідком еволюції, адже усі найважчі рішення людство приймало в русі – скоординувати зусилля, щоб разом завалити мамонта, сховатися від шаблезубого тигра. 95% своєї історії анатомічно сучасна людина була кочівником і щодня на своїх двох рухалася до «кращих пасовиськ».

У деяких компаніях намагаються скористатися цією особливістю людської природи. Наприклад, у новому приміщенні компанії Pixar, у проектуванні якого особисто брав участь Стів Джобс, дуже мало туалетів. От щоб люди поки дійдуть за потребою, щось цікаве вигадали.

Отже, розвиток зручного та доступного громадського транспорту, побудова тротуарів, якими приємно йти, та безпечних пішохідних переходів є великим внеском у покращення здоров’я населення, екології та навіть у посилення творчого потенціалу міст. І проектувальники американських міст останніми роками почали потрохи втілювати ці ідеї в життя.

Погляди, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X