Чим унікальна харківська фотографія. Блог Олега Гавриша

11 квітня 2017, 20:37
Одним із напрямків мистецтва, яким Україна справді може пишатися, є фотографія

Найкращий український фотограф, лауреат The Hasselblad Foundation International Award (аналог Нобелівської премії в фотографії) Борис Михайлов удостоєний окремого залу в галереї Тейт Модерн у Лондоні. Його роботи експонуються в Метрополітен-музеї і Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Пінакотеці Модерну в Мюнхені і Музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.

Відео дня

Крім Михайлова, світове визнання здобув Сергій Братков, який представляв Україну в рамках Венеціанської бієнале. Його роботи знаходяться у 14 міжнародних музеях. Ми також можемо пишатися Романом Пятковкой, який в 2013 році отримав премію в номінації «Концептуальне фото» на конкурс Sony World Photography Awards, що вважається фотографічним Оскаром. А ще Олег Мальований, Євген Павлов, Юрій Рупин, Олександр Супрун, Анатолій Макієнко, Олександр Ситніченко, Геннадій Тубалев, Віктор Кочетов, Сергій Солонський, Міша Педан, чиї роботи куплені першокласними світовими музеями.

Всіх цих фотографів об'єднують дві спільні риси.

По-перше, вони – представники харківської школи фотографії. Її характерні риси – іронічність і кітч як метод, якась героїзація «середньої людини», наліт «автобіографічності», а також погана якість фотографії як естетичний показник. Плюс спеціальні техніки, такі як накладення, колаж, фарбування.

По-друге, це ветерани, які починали працювати ще за Радянського Союзу. Більшості з них далеко за п'ятдесят. Піймавши «дух часу» періоду занепаду і розвалу Радянського Союзу, ці люди опинилися на гребені хвилі зі своїми фотографіями.

Але чи жива харківська школа фотографії зараз, коли про СРСР не нагадує нічого, крім новин про перейменування останніх міст і вулиць з радянськими назвами? Роман Пятковка, в гостях у якого я побував кілька тижнів тому, впевнений, що так. «Всі традиції харківської школи фотографії повною мірою збереглися у цілої плеяди молодих і талановитих авторів», – говорить він. І наводить власний список п'яти найкращих молодих перспективних фотографів харківської школи.

Розповім трохи про кожного зі спадкоємців легендарної харківської фотошколи.

Поліна Карпова

Їй 24 роки, народилася і живе у Харкові. Поліна з творчої сім'ї: батько – комерційний фотограф, мама – швачка. Закінчила Харківську державну академію дизайну і мистецтв в 2013 році за спеціальністю історія мистецтв. Займатися фотографією почала після закінчення школи, коли батько подарував їй свою першу цифрову камеру Sony DSC-F828, купивши собі новий і більш прогресивний на той час Nikon D90.

Джерело: polinakarpova.com
Джерело: polinakarpova.com Фото:

Персональні виставки Поліни проходили в провінційних містах України (Херсон, Чернігів, рідний Харків) і Німеччини (Грюнвальд). Крім того, вона брала участь у фестивалі Odessa//Batumi Photo Days 2016. У 2014 році її фото кілька секунд транслювалося на екранах нью-йоркської Таймс-сквер в межах фотофестивалю SeeMe TakeOver. Брала участь у резиденції Litoralis в Івано-Франківську в рамках фестивалю Porto Franko Gogol Fest 2016. В цьому році в травні стане учасником групової виставки на Krakow Photo Month. Восени планується персональна виставка Поліни у Вільнюсі в Uzupis art incubator.

«З раннього дитинства мама, будучи фанаткою модних журналів і показів, намагалася прищепити мені естетичний смак і певні знання у сфері моди. Тож замість дитячих книжок я гортала Vogue, Harper's Bazaar і ELLE. Раз на місяць у вихідні мама брала мене з собою полювати за свіжим випуском на місцевий центральний книжковий ринок, що славиться оптовими цінами. Раніше там були натовпи охочих, тож я безумовно встигла застати пострадянську журнальну культуру купівлі та зберігання архіву журналів, – розповідає про себе Карпова. – Коли мама шила величезну колекцію суконь для виступів різних дитячих колективів, вона просила мене допомогти з підбором тканин. Моя порада була вирішальною щодо того, який тип тканини і колірна гамма буде добре виглядати на сцені. Цей безцінний досвід знадобився мені в моїй практиці».

Джерело: polinakarpova.com

Джерело: polinakarpova.com Фото:

Карпова знімає на цифру. Фінальну картинку піддає тотальній колірній корекції в Adobe Photoshop. «Деякі люди думають, що я – плівочниця, і часто запитують поради, де в Харкові можна добре відсканувати плівку», – зізнається вона.

Ігор Чекачков

Народився в Харкові в 1989 році. Навчався сам, почав працювати в області фоторепортажу, навчаючись при цьому взаємодії з камерою і основам мови фотографії. «Через кілька років цього стало мало. Репортажем продовжував заробляти гроші, але став вивчати й інші можливості фотографії», – розповідає Чекачков про себе.

Розпочав свій творчий шлях Чекачков з виставки в Парижі на фестивалі LA QUATRIÈME IMAGE. Були виставки у Франції і США – як персональні, так і колективні. «Чим більше я займаюся фотографією, тим менш зрозумілий мені поділ її на стилі. Я бачу її, швидше, як мову, і залежно від того, про що я зараз хочу говорити, вибираю необхідну структуру: техніку, колір, композицію, обробку. Мої проекти досить різняться візуально, і я б не хотів позначати їх яким-небудь стилем», – каже Ігор.

Джерело: chekachkov.com
Джерело: chekachkov.com Фото:

Чекачков згадує: коли познайомився з Пятковкою і показав йому свої фотографії, той сказав: «Це ж харківська школа фотографії!» «Я нічого про неї не знав. Думаю, я пов'язаний з цією традицією, завдяки якомусь колективному несвідомому – так вже вийшло, що я виховувався на європейській фотографії і нічого не знав про те, що було у нас тут. «Однак, працюючи над своєю фотографією, я несвідомо використав естетику, властиву харківській школі, – каже він. – Цю школу сформувало певне середовище, час. Зараз все інакше, а, значить, і харківська фотографія буде зовсім іншою. Не думаю, що, фотографуючи тоді, вони думали про те, що належать до якоїсь харківської школи. Вони робили чесно те, що відчували, і саме це потрібно робити молодим фотографам. А потім знайдеться хто-небудь, хто назве це якою-небудь школою».

Оксана Курчанова

Оксана Курчанова народилася в 1976 році в Запоріжжі. В 2005 році отримала ступінь кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Музичне мистецтво». З 2008 року захопилася фотографією.

За цей час її виставки пройшли в різних країнах – від Франції (The BOUTOGRAPHIES/ фестиваль в Монтелье) до Південної Кореї (SUWON Photo Festival).

У 2013 році Курчанова отримала премію Golden camera 2012 на Міжнародному конкурсі фотографії. Крім того, вона – фіналіст Міжнародного фестивалю фотографії в Братиславі.

Джерело: kurchanova.com
Джерело: kurchanova.com Фото:

Фотографії Курчанової являють собою роздуми на теми, що хвилюють суспільство. Скажімо, погляд на світ очима дітей і дорослих («Квач»), на шаблонність радянської епохи («Від 3 до 16»), на воєнні дії на сході країни («КТМБ»), на маніпуляції з реальністю в соціальних мережах («Сканоманія»). Всі серії соціальні, тому знаходять інтерес і відгук у глядача.

Фотограф впевнена, що відбулаося як автор завдяки харківській школі фотографії. «Зосередження великої кількості творчо заряджених одиниць в одному місті, в одному культурному середовищі дало якісно новий результат. Є безліч технік і прийомів, яким можна навчатися у її представників. Але для мене важлива свобода, яку вони демонструють при роботі з фотоматеріалом», – розповідає Оксана.

Аріна Петрова

Народилася і виросла у Харкові, навчалася в Харківському художньому училищі на факультеті живопису. Фотографувати почала зовсім недавно.

«Фотографую так, як відчуваю. У своїх знімках намагаюся більше відчувати, ніж думати. Завдяки цьому картинка візуально виглядає чистіше, ніж, якби кадр був поставлений. Використовую Canon, але це взагалі ні про що не говорить – можна добре знімати навіть на мильницю. Техніка ж не головне, головне – правильне сприйняття. Люблю знімати оголену натуру і жінок на довгій витримці. Намагаюся, щоб у картинок була своя історія», – розповідає Петрова про свою творчість.

Фото надано автором
Фото надано автором Фото:

Фотографія для неї – ідеальна брехня. Автор придумує те, що хоче бачити і зображує це за допомогою реальності. Улюблені фотографи: Нобуесі Аракі, Франческа Вудмен і Ейко Хосое.

Про харківську школу фотографії говорить таке: «Насамперед, мені здається, вона користується визнанням через мислячих людей, які займаються своєю справою. Я б хотіла мати відношення до цих людей».

Ельміра Сидяк

Ельміра Сидяк народилася у Донецьку в 1980 році. Але вже з двох років жила в Харкові. Фотографією почала займатися в 2008 році, хоча дійсне усвідомлення того, чим для неї є фотографія, прийшло лише через кілька років після знайомства з творчістю Бориса Михайлова.

«Фотографія для мене це один із способів самопізнання і самотерапії. А також дослідження процесу, запущеного в результаті зіткнення "Я" з соціумом. Чому бачу так? Що бачу завжди і скрізь? На що закриваю очі? В моїй творчості багато особистого. Не вмію розповідати про те, що не пройшло через мене», – говорить Сидяк.

Джерело: facebook.com/Elmira-Sydiak
Джерело: facebook.com/Elmira-Sydiak Фото:

Ельміра є членом в Національної Спілки фотохудожників України. Її виставки проходили в Берліні, Нюрнберзі, виставлялися в «Мистецькому Арсеналі» в рамках ART Kyiv Contemporary VIII.

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X