Чи потрібна дітям домашня робота? Досвід США. Блог Тетяни Ворожко

22 лютого 2018, 20:37

Американці експериментують із домашнім завданням, наприклад, просять слухати вдома лекції Ted Talks

Наша дитина у третьому класі однієї з державних (public) шкіл у Вірджинії отримує завдання на дім відразу на тиждень. Це – математика та складання списку прочитаних книжок, в якому учень має зазначити назву, автора та тривалість читання. Чомусь у третьому класі йому задають на дім менше, ніж минулого та позаминулого року.

Відео дня

У другому класі майже уся домашня робота була на комп’ютері – в онлайн-програмах I-Ready та DreamBox. Це спеціальні навчальні програми, які діагностують рівень готовності дітей і дають їм відповідні до їхнього рівня завдання у формі відеоігор. Крім оцінок, батьки отримують роздруківки з діаграмами прогресу.

Звичайно, синові робити це подобалося, а з нашого боку потрібно було лише стежити, аби він не засиджувався. Але мене, як і інших батьків, дещо турбувало, що це додавало до його часу перед комп’ютером, який і так важко обмежувати.

Ще у США люблять в школах задавати додому проекти, які треба виконувати раз на тиждень чи навіть на місяць. Найскладніше було у нульовому класі (kindergarten), коли щомісяця треба було робити якийсь мистецький проект. Я, тоді ще малодосвідчена мама школяра, згадувала про проект у ніч напередодні здачі, і ми всією родиною панічно різали, писали, клеїли і розмальовували. Одного разу при виконанні композиції “Індійка, яка ховається у квітах”, я так заповзято різала квіти з кольорового паперу, що потім тиждень не могла стиснути праву руку в кулак.

У першому класі чотири рази на тиждень треба було готуватися з дитиною до диктанту; раз в місяць – здавати список прочитаних книжок; а ще два рази на тиждень робити прості проекти.

Все це вимагає від батьків добрих організаційних навичок, але якщо щось забудете – не проблема. За незроблене час від часу завдання вчителька сварити дитину не буде і двійку не поставить. У нульовому класі на батьківських зборах класний керівник закликала нас не силувати дітей. Головне – не вбити в дітях бажання вчитися.

Самі ж оцінки ставлять за результатами тестів і прогресу дитини. Також вчителі, принаймні у молодших класах, з мого досвіду, не чіпляються до покреслень. Головне, аби відповідь була правильною.

Чи потрібна дітям домашня робота? Дебати тривають

Дебати, чи мають діти робити домашню роботу і, якщо так, то як багато, у США тривають вже понад століття. На початку минулого сторіччя “Домашній журнал леді” розгорнув кампанію проти домашньої роботи, переконуючи, що дітям після школи краще гратися чи дивитися на хмари. Їхні зусилля виявилися настільки вдалими, що в 1901 році в штаті Каліфорнії “домашнє” законодавчо заборонили (пізніше цю заборону скасували).

Загалом публічна думка в США щодо обсягу домашньої роботи коливається циклічно: на початку минулого століття вважалося, що розум – це м’яз, який треба “качати” і домашня робота в цьому допомагає. У 1940-х роках почали переосмислювати саму систему освіти і домашню роботу розглядали як пережиток ХІХ століття. Але, після того, як Радянський Союз, випередивши США, вивів на орбіту супутник, американці заметушилися і знову заговорили про важливість домашньої роботи для школярів. Та тривало це не довго – у 1960-х, під впливом “культурної революції”, у США знову залунали голоси переконаних у тому, що дітям треба більше гратися, малювати та творити. У 1980-х знову згадали про світову конкуренцію. А тепер поширеною є думка, що домашня робота є джерелом надмірного індивідуального та родинного стресу.

У той же час сам обсяг роботи, яку дають дітям на дім, залишається більш-менш стабільним, цитує веб-сайт для батьків greatschools.com дослідника корпорації Ренд Браяна Гілла.

Згідно з дослідженням Метлайф 2007-го року, 45% учнів 3-12 класів витрачають на домашню роботу більше, ніж годину в день, включно з 6%, які витрачають понад три години. Понад половина учнів витрачають менше, ніж годину в день на “домашнє”.

Психологи радять дати дітям самим вирішувати, коли робити домашню роботу

Національна Асоціація батьків та вчителів, а також Національна освітня асоціація рекомендують дітям у першому класі давати домашню роботу, яку можна зробити за 10 хвилин, збільшуючи її з кожним навчальним роком на 10 хвилин. У нашій школі, як і в багатьох інших навчальних закладах США, ці рекомендації перевищують, інколи – втричі та більше.

Чи йде домашня робота дітям на користь? Згідно з дослідженням професора Університету Дюка Гаріса Купера, такий висновок однозначно можна зробити тільки для старшокласників. Існує деяка позитивна кореляція з досягненнями учнів середніх класів і жодної – для наймолодших учнів!

Як батькам правильно допомагати дітям робити домашню роботу? Поради експертів

Дослідники також встановили, що найбільше суперечок та стресу навколо домашньої роботи виникає в родинах, де у батьків немає вищої освіти. Більш освічені батьки краще здатні оцінити, чи відповідає завдання рівню готовності дитини, і не вагаються висловлювати свою думку вчителю. Менш освічені схильні звинувачувати у всіх шкільних проблемах власного нащадка, бо “він бовдур і не зрозуміло, чим в школі займається”.

І у деяких школах в молодших класах від домашньої роботи взагалі відмовляються, в інших – в усіх класах – експериментують з новими підходами.

Один з новаторських методів, який шириться американськими школами, – “перевернутий клас” (flipped classroom). На дім вчителі задають подивитися відео-лекцію з новим матеріалом, яку вони або записали самі, або підібрали підготовлену від Khan Academy чи Ted Talks. А практичні завдання діти роблять в класі, де їм може допомогти вчитель чи однокласник. Ідея мені подобається. Всі з нас мали вчителів, які в класі переказували главу з підручника. А потім, замість спеціально підготовлених людей, батьки мали вчити, як вираховувати відсотки чи писати оповідання. А батьки, може, і не вміють.

А допомога ровесникам – взагалі найкращий спосіб засвоїти матеріал. Я пам’ятаю, як в класі восьмому-дев’ятому показувала однокласникам, як робити січення куба. У результаті на третьому кубі (чи то однокласникові) і сама зрозуміла.

Батькам же психологи, зокрема Джессіка Лейгі, радять дати дітям самим вирішувати, коли їм робити домашню роботу – відразу після школи чи навіть зранку, бо усім потрібна якась автономія і відчуття контрою. А також – не виправляти помилки дитини, не говорячи вже про те, щоб робити домашні завдання за них. Діти мають навчитися робити помилки, вміти впоратися з поразкою та самостійно мотивувати себе на досягнення успіху.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію “Голосу Америки”.

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X