Будда втомився. Чому я навчилася на медитаційному ретриті

5 вересня 2019, 20:43

Є дещо, про що важливо пам’ятати, коли дитина або дорослий переживає кризу

«Будда втомився…»… Цю історію з мого життя я розповідаю на блоці «вікова психологія», коли ми детально проходимо складну тему вікових криз.

Це відбувалося дуже багато років тому, коли я була зовсім «пуголовком», а мій науковий керівник був переконаний, що я повинна якусь свою букву залишити в науці (моя тема звучала як «психологічний супровід вагітності і постнатальний розвиток дитини», перинатальна психологія тоді тільки-но розвивалася, але я абсолютно нічого не втратила від того, що зі смертю Марка Володимировича дисертацію закинула). Це був час, коли до нас тільки стали просочуватися медитативні та близькі до цього практики, в тому числі, і від послідовників Ошо. Я потрапила на свій перший ретрит.

Відео дня

На той час у мене був свій досвід практик, але я все ж була переконана, що медитація — це щось на кшталт сидіння в позі лотоса і проголошення мантри «оммммм». А виявилося, що практики, які нам пропонувала наш провідник — неймовірно динамічні. Це були і танці, і стрибки, і ще багато чого дуже активного, до чого моє абсолютно неміцне тіло не було готове.

Дорослі «будди» можуть втомлюватися, тупити, хворіти

Після чергового «раунду» я просто звалилася на підлогу без сил. Лежала і підгризала себе — ну що, невже так складно впоратися, це ж тобі не дисертація…

Поки я себе жаліла і лаяла, витираючи сльози і соплі, до мене підійшла наш провідник і тихенько сказала: «Будда втомився. Будда трохи полежить, відпочине, набереться сил і знову буде практикувати»… Це було так несподівано, що я якось відразу заспокоїлася. Протягом наших зустрічей вона підходила до мене з цими ж словами ще кілька разів. І, напевно, це найцінніше, що в той раз я для себе взяла з практик.

Я дуже вірю в те, що саме таке ставлення, особливо, коли поруч з нами доросла людина або дитина в «кризі», допомагає не вийти з нею з контакту — саме ця пам’ять про те, що всередині вреднюгана є все той же чудовий усміхнений «будда», що маленький «будда» іноді забуває записати домашнє завдання в школі, що «будда» постарше може забути винести сміття, що дорослі «будди» можуть втомлюватися, тупити, хворіти — але при цьому з нашою допомогою вони можуть все ж пам’ятати, що за всіма кризами в них є «будда» (неважливо, як буде називатися ця священна істота). Що, втім, не скасовує усвідомлення помилок, відповідальності та виховання.

Минулого тижня я була на лекції цікавого психолога — італійського гештальт-терапевта, що працює з парами. Вона сказала чудову, дуже близьку мені фразу: «Нам важливо заточити наше естетичне сприйняття, щоб дивитися на іншого, як на витвір мистецтва».

Сьогодні я сонна, повільна, втомлена «будда». А завтра — подивимося.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Depositphotos

Показати ще новини
Радіо НВ
X