Коли точиться боротьба на всіх фронтах. П’ять порад керівникам, як організувати роботу в умовах кризи

27 травня, 20:43
Світлана Павелецька: «Якщо у вас здоровий колектив однодумців, він стане для вас точкою опори» (Фото:gpointstudio/Depositphotos)

Світлана Павелецька: «Якщо у вас здоровий колектив однодумців, він стане для вас точкою опори» (Фото:gpointstudio/Depositphotos)

Робота — це те, що може врятувати ваших співробітників від глибокої депресії

До війни я мріяла полетіти в Нормандію, весняні канікули провести з сином, робити нові проекти, видати нові книжки, думати про те, який диван купити у квартиру, і шукати туфлі кольору, якого в мене ще немає.

Відео дня

Сьогодні у мене просто багато робочих чатів замість книг та ранкові обдзвони близьких із запитанням, чи все гаразд. Єдині подорожі — робочі поїздки на потягу. Під час однієї з таких поїздок якийсь час не було інтернету. Без нескінченних робочих чатів було дуже не дуже. Як у марафонців — коли біжиш, не можна зупинятись, бо може не витримати серце. Так і тут. Війна стала марафоном. І зупинятися вже не можна. Зійти з дистанції — теж.

Щоб витримати темпи цього марафону важливо пам'ятати про правила. Особливо якщо ти керівник. Як знайти баланс між тим, щоб бути другом, наставником і менеджером? Як не загубитися та не втратити себе? Поділюся власним досвідом роботи в умовах кризи і продовжу бігти марафон.

1. Криза — час позначати ролі та приймати рішення

Коли навколо повний хаос і відбуваються глобальні, тектонічні зміни усталеної системи роботи, розуміння цілей і наявність плану допоможуть бізнесу адаптуватися і трансформуватися. Так, антикризова стратегія завжди має бути проговорена та збережена на жорсткому диску вашого комп'ютера. Ну або у загальному чаті топ-менеджерів. Основа цієї стратегії — рішення. Якщо щось, то куди, як і з ким.

Робіть рівно стільки, скільки можете

Робота це те, що може врятувати ваших співробітників від глибокої депресії і почуття невідомості. Це спосіб перетворити тривогу на потужний інструмент, коли «всі гори по коліно» і ніщо не може вас зламати. У нинішніх умовах особливо важливими є соціальні проекти — вони можуть стати точкою опори і дати відчуття причетності до глобальної мети. Це те, що співробітники шукають у мирний час, і те, що намагаються сформулювати керівники. Якщо «до» з цим могли виникати проблеми, то сьогодні ви маєте безпрецедентну можливість дати почуття причетності до масштабної боротьби. Тільки замість зброї у вас буде те, що ваша команда вміє робити найкраще. Адже боротьба йде на різних фронтах.

Звичайно, соціальні проекти — це волонтерська історія, і щоби зберегти бізнес і вижити, платити зарплати, усім компаніям довелося адаптуватися. Комусь — перейти в онлайн, комусь — вивезти співробітників, за можливості, в офіс за кордоном, комусь — освоїти нові продукти або ніші.

Пам'ятайте, немає ідеального часу для змін, і все залежить від вашого бачення як керівника. Про те, яке майбутнє ви хочете для вашої компанії. Головне, щоб не було надто пізно. Це як у серфінгу: варто вчасно не зловити хвилю, і є шанс опинитися під водою.

2. Спочатку підтримка, потім бізнес

Ось уже третій місяць кожен мій ранок починається з одного і того ж питання в загальному чаті: «Як ви?». І це не про те, хороший ти чи поганий керівник, це про людські стосунки. Мені справді важливо знати, кому яка потрібна допомога. Безпека працівників, їхнє життя та здоров'я мають бути пріоритетом № 1. Спочатку безпека, а потім бізнес. Тому що люди — це найцінніший ресурс будь-якої компанії. І таким має бути стратегічний вибір керівників.

Не менш важливим є психологічне здоров'я команди. Нам пощастило, що буквально всі — кіборги і готові працювати нон-стоп для досягнення спільної мети. Але іноді їх все ж таки треба силою виганяти на вихідний. Якщо ви зберігаєте свою команду, саме час зробити аудит на адекватність. Жартую. Але людей часом просто емоційно «накриває» від війни, тисяч прочитаних і написаних новин, втоми. І тоді керівнику варто без жартів сказати: «Ти сьогодні не працюєш».

На жаль, коли людина надовго випадає з процесу, є загроза випасти безповоротно, звикнути до замороженого стану, не рухатися, стояти на місці. Я можу розуміти. Можу зачекати. Але рано чи пізно доведеться обирати. Повертаючись до першого правила. Я вірю, що настав час вирішувати: ти живеш далі чи ховаєшся. І бізнес не може бути благодійним фондом для тих, хто не хоче брати відповідальність за своє життя.

3. Війна не позбавила можливостей — допоможіть побачити їх

Криза, хоч якою б жахливою вона була, завжди може стати новою можливістю. Завдання керівника — показати її співробітникам. Наприклад, для нашої компанії такою можливістю стало розширення роботи на міжнародних ринках і здобування міжнародного досвіду. Можливо, для вашої компанії також з'явився такий шанс.

Війна прикувала увагу всього світу до України. Уявіть, що фактично ми сьогодні працюємо з наймасштабнішою комунікаційною кампанією планети. Ми протистоїмо одній із найпотужніших пропагандистських машин. Ми в епіцентрі подій. Для будь-якого комунікаційника це серйозний професійний виклик і точка зростання — безперечно, але завдяки цьому кожен професіонал у своєму портфоліо вже має досвід роботи з темами світового масштабу.

Це нові навички, нові дзвінки, новий рівень контактів. І, згадуючи перший пункт, це те, що не дасть «закиснути» або опустити руки. А навпаки — мобілізує. Тому навіть коли здається, що всі втомились, відкривається друге дихання. Головне — завжди бачити мету, завжди пам'ятати «навіщо я це роблю».

Завдання керівників — стати трансляторами можливостей. Так сталося, що ми для всіх — «сильне плече». І я — таке ж сильне плече, незважаючи на сукні та туфлі.

4. Бережіть себе та своє психічне здоров'я

Будь-який, навіть найсильніший і найстійкіший керівник — це насамперед людина. Він також відчуває страх, невизначеність та може емоційно вигоряти. Психологічна нестабільність — нормальна реакція на ненормальні обставини. Перепади емоційних станів під час війни — це ок. Питання, як ми діємо і повертаємо себе до звичного стану.

Якщо ви відчуваєте емоційну нестабільність – зробіть паузу. Дайте собі час прийти до тями. Можете сумувати чи плакати — це нормально. Але не довго, бо треба рухатись далі. Ви не повинні бути «нянею» для співробітників. Робіть рівно стільки, скільки можете. Але також, коли у вас здоровий колектив однодумців, він завжди стане для вас точкою опори і такою ж «заспокійливою таблеткою». І я рада, що мені в цьому сенсі пощастило.

Є важлива закономірність, яку керівник не може упускати. У хорошому колективі та за наявності нормальної атмосфери команда стає лише міцнішою, у поганому — вона розпадається та демотивується. У нас, на щастя, перший варіант. Якщо у вашому колективі не так — це підстава провести роботу над помилками.

5. Поставте хрест на синдромі відкладеного життя

Ніхто з нас не був готовий до війни. Це колосальний стрес і глобальні зміни у житті кожного. Багато хто в такій ситуації намагається перечекати, сховатися чи жити думками «після війни я...» Але ми не знаємо, як довго триватиме війна: тижні, місяці чи роки (сподіваюся, що це не так). Але якщо реалізується найгірший варіант, або ми готові втратити роки, просто існуючи, а не живучи? Витратити роки, зраджуючи свої мрії, ігноруючи роботу, команду, проекти, рідних. Готові?

Іноді мені дуже хочеться прокинутися і сказати: «Такий сон поганий наснився — що у нас війна», але такого не буде. Потрібно жити тут і зараз, продовжувати працювати, розвиватися, допомагаючи тим самим країні, людям та армії. Зафіксуйте себе у моменті «сьогодні». Поставте в голові блок на думці «я зроблю це потім». І про те ж таки регулярно нагадуйте своїй команді. Щоб вони могли прожити цю історію заради себе та свого майбутнього. Життя надто коротке, щоб застрягти у синдромі відкладеного життя, і ми не повинні дозволяти цього своїй команді.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X