Важливі завдання. Чому біженцям так важко і як полегшити ці страждання

8 листопада 2022, 20:43
Ольга Лазаренко: «Людині мало бути просто в безпеці, їй потрібне прийняття» (Фото:AntonioGuillemF/Depositphotos)

Ольга Лазаренко: «Людині мало бути просто в безпеці, їй потрібне прийняття» (Фото:AntonioGuillemF/Depositphotos)

В акті вимушеної втечі є насильство і, як кожне насильство, воно забирає свободу волі

Центральний процес у полегшенні страждань у вимушених воєнних біженців, це, по-перше, подолання травми і, по-друге, набуття нової ідентичності. Ці дві частини дуже пов’язані, оскільки одна впливає на іншу.

Відео дня

Подолання травми вимушеної втечі

Травма вимушеної втечі складається з двох частин:

— відчуття смертельної загрози і втеча від неї, страждання в окупації, страждання свідка злочинів тощо;

— розрив зв’язків із минулим собою, близькими людьми і заняттями).

Неподолання цієї травми робить з людиною те, що і інші не подолані травми:

— хронічне страждання, біль;

— спотворене сприйняття дійсності;

— неможливість вчитися новому;

— втеча в ілюзії (повернення до свого життя «до війни»);

— дисоціативні феномени;

— соматизація;

— спалахи люті.

Досвід здобувається, але не присвоюється

Також неподолання травми (всіх вищезазначених особливостей) впливає на те, що фактично дуже важко набути нову ідентичність (тобто видозмінити стару).

Чому ж так важко подолати травму вимушеної втечі.

Тому що в цьому акті вимушеної втечі є насильство.

Як кожне насильство, воно забирає свободу волі і надає людині сенсу безвольності, іграшки в чужих руках, дегуманізує, об'єктивує. А у нашому випадку, де є доведені ознаки геноциду, переживання ще глибші. По чиїйсь волі ми опинилися в іншій країні в один момент. Біль, який стосується насильної розлуки з рідними, переживається гостро. І часто життя закордоном будується заради близьких чи з почуття провини перед ними, що, в свою чергу, теж не сприяє подоланню травми.

Набуття нової ідентичності

Набуття нової ідентичності пов’язане із тим, ким людина себе відчуває, а також тим, як її бачать інші значимі люди. А ще із тим, в чому її цінність, і чи співвідноситься це з її глибокими цінностями та світоглядом.

Людині мало бути просто в безпеці і нагодованою, їй потрібне емоційне турботливе ставлення і прийняття. Це помітили ще поствоєнні (після Другої світової війни) психологи, які почали вивчати прихильність і емоційні зв’язки між батьками та дітьми. Те ж саме нам говорить і піраміда Маслоу. Після фізичної безпеки, вгамування голоду та сну, на другому місці — прийняття. Дитячі неврологи і психіатри ставлять фізичну безпеку і емоційне ставлення в один ряд. І наводять приклади, коли їжа була, а дитина гинула без емоційної підтримки.

Емоційні стосунки у ситуації вимушеної втечі більше не є такими ж, якими вони були раніше. Чоловік, який залишився, і жінка, яка поїхала, переживають різний досвід від війни, по-різному страждають. І в цьому розділенні немає сенсу, адже воно повертає нас до початкової ситуації насилля, де кожна людина відчуває себе безпорадною перед колективною катастрофою, яка спричинена людьми.

Тому набуття нової ідентичності — мігранта, а не біженця, може бути пов’язано з такими важливими і навіть нерозв’язуваними (на певний момент) завданнями в актуальній ситуації.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Попри те, що багато біженців відвідують курси, знаходять роботу за фахом, нових друзів, вчаться, працюють тощо, мало хто після 8 місяців війни і вимушеної втечі може відчути набуття нової ідентичності. За моїми спостереженнями, впевненіше в «новому початку» почувають себе люди, в яких мало зв’язків із рідною країною або є певна однозначна ситуація, чому так (розбомблене житло, дитина-інвалід, розлучена чи неодружена жінка).

В інших ситуаціях люди переживають це так, що досвід (який стосується нової ідентичності) здобувається, але не присвоюється. Тому що його присвоєння веде до болючих емоційно-ціннісних питань, а іноді зачіпає фундаментальні основи існування.

Тоді формується така функціональна «субособистість» мігранта. Ця особистісна частка відповідає за ті контакти і способи їх вести в зовнішньому світі, які стосуються вимушеної міграції, а справжня особистість є в той час прихованою чи відірваною від цієї субособистості.

І тому багато людей, які пережили вимушену втечу, зараз можуть не відчувати, що їхнє життя справжнє і наповнене змістом, хоча зовні вони живуть активно і досить успішно.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X