Без образ. Що таке прощення і навіщо воно нам

1 березня 2020, 14:47
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Образа сама по собі — це стрес, а постійно згадувати і переживати цю образу — стрес тривалий і стійкий

Образа — це комплексний стан, один з видів вираження гніву. Іноді її супроводжує почуття злості, іноді — смутку, страху або огиди. Хтось більше схильний до переживання образи, хтось — менше, але факт залишається фактом: відчували її всі.

Відео дня

Образа виникає, коли наші очікування, припущення і плани не збігаються з реальністю, а тому з’являється внутрішнє почуття незадоволеності. Наприклад, причинами для образи можуть бути такі ситуації: вас не запросили на вечірку, куди покликали інших; близька людина забула привітати вас з днем народження; друг не передзвонив або не відповів на повідомлення; вам відмовили у проханні; з вами грубо повелися, наприклад, штовхнули і не перепросили.

У кожної людини існують особисті межі припустимого. Якщо хтось інший їх порушує, ми реагуємо комплексом почуттів, зокрема, й образою. У такому випадку образа — це спосіб донести, що нас це засмутило і ми не хочемо повторення.

Існують і сценарії, в яких пробачення — не найкращий шлях

Якщо ви ображені і «застрягли» в незавершеній ситуації, знайте, що образа може накопичуватися. Це небезпечно. Образа може оволодіти вашою свідомістю на якийсь час, відкриваючи психологічні рани, які важко вилікувати. Образа сама по собі — це стрес, а постійно згадувати й переживати цю образу — стрес тривалий і стійкий.

Тому важливо визнавати існування образи на щось чи когось. Ви зможете розібратися в ситуації, лише говорячи про неї. Відстеження своїх реакцій допомагає усвідомити, що саме викликало образу в конкретній ситуації і чому ми реагуємо в такий спосіб.

Що таке пробачення і навіщо воно нам

Пробачення — це складне з філософської, психологічної та моральної точки зору явище, яке зазвичай сприймається як позитивна реакція на людські провини.

Дослідження показують, що люди, які легше пробачають, більш щасливі й здорові, ніж ті, хто затаїв образу. Крім того, «процеси пробачення» знижують стресову реактивність (зміну фізіологічного стану організму внаслідок переживання стресу), підвищують оптимізм і полегшують примирення з кривдниками.

Виділяють два види пробачення: вольове і емоційне.

Вольове пробачення — це намір відмовитися від помсти або ігнорування кривдника та попри все ставитися до нього людяно.

Емоційне пробачення — зміна негативних емоцій на позитивні та ті, що спрямовані на благо інших. Примирення — взаємне відновлення довіри у стосунках.

Пробачення може відбутися, а може не відбутися — це особистий вибір людини. Не варто плутати вибір «так, я можу і хочу пробачити» з наслідуванням стереотипів в дусі «я обов’язково повинен/повинна пробачити».

Трапляється й таке, що ми чекаємо вибачення від близької людини за щось, але цього не відбувається. Ми відсторонюємося від кривдника з упевненістю, що він чи вона самостійно здогадається, чим вас образили. У такому випадку діалог — найліпша стратегія.

Якщо ви відчуваєте образу, значно продуктивніше сказати: «я злюся на тебе»; «твої слова змусили мене зніяковіти»; «я засмучуюся через те, що ти не виконав свої обіцянки». Такий підхід до висловлення почуттів веде до вирішення конфліктної ситуації, окреслення особистих кордонів і до більш гармонійних стосунків з людьми, що нас оточують.

Як це — «пробачити»?

Пробачити по-справжньому — це не означає погодитися з тим, що сталося, раптово почати довіряти кривдникові, відновити стосунки, домогтися справедливості або отримати задоволення. Це не означає зрадити себе або забути те, що трапилося. Це навіть не означає відповісти на прохання про вибачення.

У пробаченні важливо те, що ви висловили та прийняли свої почуття, своє ставлення, усвідомили, який біль або шкоду заподіяла вам інша людина. Разом з цим усвідомленням ми отримуємо життєвий досвід, який допоможе не допускати подібних поведінки і ставлення в майбутньому.

На що важливо звертати увагу, коли ви вирішуєте, чи пробачати іншій людині, чи ні? На ступінь важкості вчинку, його регулярність, а також поведінку кривдника, його можливості і бажання виправити ситуацію.

Існують і сценарії, в яких пробачення — не найкращий шлях. Дослідження показують, що люди, які постійно пробачають аб’юзерам, можуть з більшою ймовірністю залишитися в стосунках з ними.

Пробачення кривдника запускає новий цикл насильства: опісля будуть романтичний період, нові побиття, вибачення з боку насильника та пробачення з боку постраждалої людини. У такий спосіб аб’юз буде лише «підживлюватися».

Якщо стосунки завдають болю, то, можливо, настав час вам усвідомити власну цінність. Ви не зобов’язані зберігати стосунки з тими, хто своїми діями знецінює вашу гідність.
Сам факт пробачення ще не означає примирення. Також після пробачення не обов’язково повертатися до тих же стосунків або приймати ту ж саму шкідливу поведінку від вашого кривдника.

У цьому випадку рішення про припинення спілкування або зміна його кількості чи якості — це вибудовування особистих кордонів через правило «зі мною не можна так чинити».

Не варто прощати, якщо: провини регулярно повторюються; кривдник не бере на себе відповідальність за свої дії; він наражає людину на небезпеку (є загроза фізичному здоров’ю і життю); вчинки завдають серйозної шкоди психіці та емоційному стану.

Як це — просити вибачення?

З дитинства нас вчать просити вибачення після помилок і неправильних дій. Але часто навіть у зрілому віці ми не вміємо цього робити. У кращому випадку процес реалізується тихим словом «пробач». При цьому ми можемо бути нещирими у своїх словах та лишатися впевненими у власній правоті.

Визнання помилок і прохання про вибачення не робить вас слабкою людиною. Визнавати свої помилки важко, а вибачатися за них — ще складніше, однак без вибачень не обійтися, якщо ви хочете зберегти стосунки.

Аби полегшити процес пробачення, варто розуміти, як і чому інші люди потрапляють в ситуацію жорстокості. Щось спонукало їх стати такими, що завдають вам болю. Вони були сформовані певними проблемами та несприятливими обставинами у своєму житті. Ми не можемо знати про ці проблеми, але можемо здогадуватися про них.

Пробачити означає зрозуміти джерело зла і жорстокості. А ви — той, хто має прийняти вибачення — всередині теж є недосконалою особистістю. Одного дня ви можете опинитися на місці людини, яка проситиме про прощення. Аби пробачити, варто розширити власну етичну уяву.

Як просити вибачення, аби це не виглядало як знецінення

1. Прийміть відповідальність за негативний вплив ваших дій, щоб ваші вибачення були щирими і, отже, добре прийнятими.

2. Будьте конкретні у своєму вибаченні. Визнайте, що саме ви зробили не так — не говоріть про загальні речі.

3. Будьте емпатійними. Повідомте ображеній людині, що розумієте та усвідомлюєте вплив ваших вчинків на неї.

4. Дайте гарантію, що ваші образливі слова або вчинки не повторяться.

Якщо ви відчуваєте образу й не можете пробачити

На усвідомлене пробачення може піти багато часу й сил. До того ж, на заваді вам стане опір і психічний захист (схожий на той, який захищає нас від болю).

Вам потрібно прожити усі свої почуття — і позитивні, і негативні — з позиції спостерігача. Очікувано, що людині, яка отримала психічні травми, може бути складно витримати таку емоційну напругу.

Можна спробувати виконати письмово вправу, описану в книзі Вільяма Ф. Мартіна Чотири кроки до прощення. Залишившись наодинці з блокнотом та ручкою, згадайте ситуацію або людину, яку вам складно пробачити. Отже:

Крок 1: Вкажіть людину, яку ви волієте пробачити, і опишіть, за що саме.

Крок 2: Підтвердіть ваші почуття, що стосуються цієї ситуації. Найкраще, якщо це ваші щирі і найнеприємніші почуття, а не люб’язні і ввічливі. Ви повинні почати з того, що ви насправді відчуваєте. Висловіть своє бажання бути відкритим хоча б до можливості позбавитися від цих почуттів.

Крок 3: Вкажіть переваги, які ви отримаєте від пробачення. Це буде протилежним тому, що ви зараз відчуваєте. Потенційно печаль може стати щастям, гнів — примиренням, тяжкість — відчуттям легкості тощо.

Якщо ви не впевнені в перевагах, просто виберіть кілька загальних хороших почуттів, які ви хотіли б відчути у цей момент (бути щасливішим, вільнішим, впевненішим тощо). Спробуйте уявити, наскільки краще ви себе почуватимете, коли пробачите людині.

Крок 4: Поставте перед собою мету — пробачити. Тоді ви зможете сформулювати для себе бажаний результат: пробачити конкретній людині за певний проступок і здобути переваги після того.

Кожній людині є перед ким вибачитися і є кого пробачити. Але пробачати чи ні — вирішувати вам. Будьте чесні з собою, не примушуйте себе ні до чого. Дозвольте речам відбуватися природно. Можливо, серед них і буде те саме прощення, яке наповнить вас щирою радістю.

Читайте більше у тексті спецпроекту про ментальне здоров’я PsycheЯ

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X