Коли немає щастя та драйву. Як повернути собі радість життя

7 серпня 2021, 13:50

Я не полишаю тему «Як захотіти хотіти». Вірніше, вона не полишає мене

Тому що, чого не торкнешся в житті: тіла, стосунків, дітей, кар'єри, мрій і планів — усюди потрібні:

1. Гас. У сенсі пальне, яке буде рухати цю сферу життя; Енергія, яка буде втілювати й реалізовувати.

Відео дня

2. Смак життя. Оскільки — навіщо нам усі ці стосунки, діти, кар'єра та плани, якщо вони позбавлені смаку? Якщо немає в них радості, щастя та драйву?

А ці дві найважливіших складових щастя — енергія та смак — як раз і містяться в бажаннях, в «хочунеможу».

Так ось. Чомусь усі сильно дивуються, коли я пропоную подумати й позгадувати, як нас учили «хотіти»?

Дивуються, що більшість із того, що з нами відбувається зараз, — це результат того, чого нас навчили. Свідомо чи несвідомо.

Пам’ятаєте ж, як нас учили хотіти? На кожне наше хочу говорилося або висіло в повітрі без слів:

— Нема слова «хочу», є слово «треба!»;

— хотілки до добра не доводять;

— хочеться — перехочеться;

— не з нашим щастям таке хотіти;

— та мало чого ти хочеш?;

—  … частий гість у психотерапії депресій: «хотіти можеш, чого завгодно, навряд чи ти це отримаєш…»;

Після таких залізобетонних істин старших по зграї, присмачених ударами по дупі й іншими переконливими аргументами, доводиться «хотіти чогось іншого», більш безпечного, що не веде до маминих істерик і татового ременя.

З хорошого — усе можна полагодити

Тобто, доводиться витісняти бажання — придушувати, забороняти, відключати. Заштовхувати в такі псі підвали, що ніяка бригада саперів за роки їх не може відкопати.

У результаті формується картина світу: «Не дуже-то я цього й хочу! — Може, я й не цього хочу… — Та мені все одно — нічого я не хочу».

А це означає, як ми зрозуміли вище, — ні драйву в житті, ні смаку, ні щастя. Емоції витіснені, бажання пригнічені, кожен імпульс тут-таки натрапляє на страх і заборону.

Залишається сумне виконання списку справ. Життя — проставлення галочок.

І коли в нападі усвідомленості людина приходить до психолога розбиратися, чому тіло ломить, хвіст відвалюється, купа болячок, енергія на нулі й нічого не хочеться — «хоч усе начебто добре» — часто виявляється, що в житті не залишилося жодного справжнього бажання.

Я зараз не маю на увазі бажання «прийти додому й наїстися піци» або «щоб усі залишили в спокої». Я маю на увазі бажання, що дають повноту життя, що вимагають включеності, творчості та приносять почуття задоволення й радості. Бажання — двигуни реалізації.

Отже, вивчена заборона на реалізацію бажань тягне за собою:

— невміння розпізнавати власні бажання;

— відокремлювати свої бажання від бажань, страхів, цінностей інших;

— формує невпевненість у собі, адже яка впевненість, якщо «я не знаю, чого хочу», «не розумію, що для мене є цінним і що подобається»?

— я взагалі у свої неповні 40 погано розумію, що собою являю, а тому хочу, щоб інший навчив мене, що мені потрібно хотіти і як правильно мені жити?

Чи не тому таким буйним цвітом процвітає «повчальне блогерство»? Де «розумні й успішні авторитети», що не мають ні краплі експертизи в темі, розповідають, ілюструючи красивими фото й відео, (точно як для дитини, яка не вміє читати), як жити красиво й хотіти правильно?

Іноді чужий приклад може бути заразливим. І ми теж починаємо хотіти, отримуємо заряд енергії та сповзаємо з дивана.

Але частіше чужі бажання й соціально схвалювані мультики заповнюють нашу власну нездійсненність, компенсують нереалізованість і підміняють наше справжнє життя.

Тому що почуте й реалізоване своє бажання, яким би простим і звичайним воно не було, дає набагато більше сили життя та глибини щастя, ніж недолуго скопійоване бажання блогера.

Якщо ж область бажання у нас довго пригнічена й перебуває під внутрішньою забороною, то поступово скорочується вироблення дофаміну — раптом хто не знає — гормону щастя, і радість у житті згасає. Буденне, сіре, безрадісне, апатичний, рівне, несмачне існування. «Начебто ходжу по Парижу, а нічого не радує, Оленко. Просто хочу спати».

Із хорошого — усе можна полагодити.

Усвідомленість, психогігієна, списки божевільних мрій, танці й робота з тілом — і наші справжні бажання повертаються в наше життя й починають своє тихе свято.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X