Дикунська парадигма. Урок толерантності для Арестовича

22 червня, 20:23
Богдан Бердник: «Від того, що ви побачите райдужний прапорець, вам не захочеться полюбити людину своєї статі» (Фото:marcbruxelle/Depositphotos)

Богдан Бердник: «Від того, що ви побачите райдужний прапорець, вам не захочеться полюбити людину своєї статі» (Фото:marcbruxelle/Depositphotos)

Ненависть і гомофобія — це продукт, який ми імпортуємо з Росії

Сподіваюсь, ви знаєте, що передозування заспокійливим може викликати відчуття пригніченості, сонливості та головний біль.

Саме пригніченість, а може ще й злість, відчували представники ЛГБТ, коли радник Офісу Президента у своєму стрімі назвав їх «людьми з відхиленнями». Це відбулося в одному з прямих ефірів Олексія Арестовича у YouTube. Там він, відповідаючи на питання глядачки, притаманним йому тембром розносив гомофобію та ненависть: «Я багато разів казав і не буду приховувати: до ЛГБТ я ставлюся як до людей з девіацією, тобто з відхиленням від норм поведінки».

Відео дня

Київпрайд вже звернувся до Володимира Зеленського з вимогою звільнити Арестовича. Але давайте по порядку.

1. Гомосексуальність — не відхилення. Так вважає ВООЗ з 1992 року, але Арестович певно не вважає всесвітню організацію досить авторитетним джерелом інформації, тому продовжує жити у дикунській парадигмі. Дуже дивним виходить, як мінімум, те, що українське МОЗ використовує напрацювання ВООЗ у своїй роботі і покладається на них, але радник Офісу Президента вважає, що йому видніше і без лікарської освіти. Для повноти картини можу лише додати, що у одному зі своїх інтерв'ю Арестович розказав, як виганяв з дитини диявола. Можливо, це багато чого пояснює.

2. Чотири місяці війни дозволили Арестовичу перетворитися з того, хто доводив журналістці, що у нього було 33 бойових виходи за лінію фронту, на блогера-мільйонника. Сьогодні його читають, слухають, довіряють йому та вважають його думку експертною. Принаймні так здається Марку Фейгіну і ще понад мільйону підписників Олексія. Саме тому чути про девіацію ЛГБТ-людей вдвічі неприємніше, бо на таку широку аудиторію він міг би пропагувати толерантність, яка є такою важливою серед звичних європейських цінностей. На жаль, Олексій вирішив повторити сумнівний успіх співачки Ірини Федишин, яка теж не має нічого проти ЛГБТ-людей, але вважає, що їм усім доведеться «відповідати перед Богом за свої гріхи». Хоча тут варто зазначити, що замість того, аби відповісти ненавистю на ненависть, ЛГБТ-спільнота зробила пісню Малесенькі долоньки трендом у TikTok.

Ненависть і гомофобія — це продукт, який ми імпортуємо з Росії

3. Українське суспільство, як і будь-яке інше, має сталий відсоток ЛГБТ-людей, тобто від 3% до 7%. Резонно вважати, що приблизно таким є відсоток представників ком’юніті, які захищають Україну на фронті. Вони разом з усіма іншими українцями борються з ворогом, віддаючи свої життя, за нашу з вами свободу. І не важко здогадатися, що на медкомісії їм ніхто не вказує пальцем на жодні девіації через сексуальну орієнтацію. Історії українських ЛГБТ-військових облетіли десятки іноземних видань — вони захоплюють тим, що в українській армії є місце усім, хто хоче захищати Батьківщину від окупантів. То чому ж ми не можемо відтворити у суспільстві ту толерантність, яка існує в збройних силах? Чому офіційна посадова особа, яка представляє Офіс Президента, дозволяє собі клеймити велику частину населення уявними відхиленнями?

4. Слідкуйте за наративами і користуйтеся критичним мисленням, бо Арестович замість вас думати не буде. Нещодавно одіозний радник Офісу Президента казав про країну з «маленькою культурою», коли багато українців нарешті відкрили для себе глибину української мови і мистецтва. Потім Олексій доносив думку, що без активістів життя було би кращим, це відбувалося на наступний день після похорон Романа Ратушного, який зберіг для Києва Протасів Яр. А тепер Арестович каже про відхилення у поведінці ЛГБТ-спільноти, тоді коли увесь український фейсбук радіє ратифікації Стамбульської конвенції, яка захищає жінок від психологічного та фізичного насильства, а ще вводить у законодавство поняття «гендеру». Хочеться просто нагадати, що ненависть та гомофобія не є українськими рисами. Ненависть і гомофобія — це продукт, який ми імпортуємо з Росії, але не через кордони, а через соцмережі, російські ЗМІ та телебачення.

5. Олексій Арестович у своєму спітчі згадує, що він проти пропаганди гомосексуальності. Але тут є важливий нюанс — не існує пропаганди гомосексуальності. Не можна нав’язати людині сексуальну орієнтацію. Можу вас запевнити, що просто від того, що ви побачите райдужний прапорець, вам не захочеться полюбити людину своєї статі. Від того, що ваші діти будуть бачити на вулиці двох чоловіків чи двох жінок, які люблять і поважають одне одного, вони не зможуть змінити свою орієнтацію, бо орієнтацію не обирають, а з нею народжуються. Не можна пропагувати те, що не можна вибрати.

Бережіть толерантність у собі. Вона знадобиться нам і після перемоги теж.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X