Англійський пацієнт: Як лікують в Британії. Блог Наталії Мечетної

25 липня 2017, 23:11
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Тут не заведено виписувати фуфломіціни і ввалюватися в кабінет під час прийому. До лікаря ви потрапите не без зусиль, але як бонус отримаєте психологічну допомогу

Британія – країна контрастів. Тут або дорого, або безкоштовно. У сфері медицини, наприклад, повний соціалізм. Як і у нас (принаймні на папері). Однак медицина в Україні та Британії – дві великі різниці. Саме тому цікаво порівняти дві соціалістичні моделі охорони здоров'я.

Відео дня

Хочу відразу зазначити, що Британія багата країна, яка витрачає на медицину величезні кошти. Наприклад, в цьому році, за найскромнішими підрахунками, витрати на охорону здоров'я складуть 123 мільярдіи фунтів стерлінгів, що значно перевищує бюджет всієї України. Проте навколо нестачі коштів для NHS постійно розгораються запеклі дебати, а політики, що беруть участь в передвиборній гонці, насамперед обіцяють збільшити витрати на підтримку здоров'я своїх громадян.

Я часто бачу, як вихідці з пострадянського простору, опинившись в Британії, лають місцеву медицину. Я теж спочатку подумала, що британські лікарі не далеко пішли за своїм іміджем від британських вчених – настільки дивними мені здавалися їх дії.

Британія – країна контрастів. Тут або дорого, або безкоштовно

Наприклад, тут не заведено лікувати кашель. Якщо ви звернетеся з такою проблемою до лікаря, швидше за все, він скаже: «Сам пройде, чекайте». І поскупиться навіть з направленням на рентген. Вже потім мені сказали, що в країні практично немає туберкульозу, і «світять легені» тут набагато рідше, ніж у нас. Не варто очікувати і того, що британський лікар (до слова, ніяк не пов'язаний взаємовигідною співпрацею з аптеками) буде витрачати свій час на те, щоб виписати вам сиропчик від кашлю. Для цього ви, якщо вважаєте за потрібне, просто приходите в аптеку і описуєте фармацевту симптоми, а він підбирає вам сироп. Лікар же зайнятий виключно тим, що в разі необхідності виписує справжні ліки. Наприклад, антибіотики або серйозні знеболювальні препарати (сироп від кашлю таким не вважається).

Звичайно, такий підхід нас, звиклих йти від лікаря зі значним списком препаратів, бентежить. І тільки поживши в Британії більше року, я зрозуміла, що їх система дійсно працює, а не витрачає час лікарів або гроші пацієнтів даремно. І ось яким чином:

1. Тут немає такого поняття, як виклик лікаря додому (а у нас це можна зробити при першому чиху). Вірніше, така опція у пацієнта все ж є, але обійдеться в 120 фунтів стерлінгів. Як то кажуть, будь-який каприз за ваші гроші. Якщо у вас грип, ви телефонуєте в поліклініку і описуєте ресепшионісту симптоми. Потім вам передзвонює терапевт і розповідає, що робити. Тільки в разі серйозних побоювань вас просять з'явитися в поліклініку на прийом. Якщо ви не можете прийти, приїде швидка. Але знову-таки: щоб дійшло до цього, лікарі дійсно повинні переконатися, що стан ваш серйозний і плачевний, а не просто ломота в кістках і підвищена температура.

2. Тут швидка і поліклініки дійсно відмовляють пацієнтам в прийомі, якщо вважають, що для цього немає достатніх підстав. Саме тому ситуації, коли бригада виїжджає, щоб послухати дитину з ГРВІ, через що спізнюється до людини з інсультом, тут неможливі. Бачила, як в поліклініці відправили додому переляканого хлопця, який скаржився на сильне серцебиття. Дізнавшись докладніше його ситуацію, йому пообіцяли, що лікар подзвонить йому додому найближчим часом і розповість, що робити. Тобто, просто так прийти в поліклініку в порядку живої черги на прийом до лікаря тут не можна. Потрібна попередня телефонна консультація, під час якої лікар вирішує, чи варто йому витрачати свій час, щоб побачити вас особисто, і вже тоді призначає час.

3. Тут немає багатогодинних черг пацієнтів біля кабінету лікаря, що переходять в лайку і бійки, коли хтось намагається проникнути на прийом без черги. У Британії у вас є час прийому, на нього і приходьте. Буває, доводиться почекати (максимальний час мого очікування склав годину), але точно не доведеться сидіти під кабінетом півдня.

Щоб уникнути непорозумінь і плутанини з іншими пацієнтами лікар сам виходить з кабінету, називає ваше ім'я і запрошує вас зайти. Тут неприпустимі ситуації, коли ви сидите роздягненим до пояса на огляді у лікаря, а хтось із інших стражденних і спраглих уваги пацієнтів ломиться в двері, тому що йому треба щось підписати у медсестри, або забрати у неї аналізи або «просто запитати». По-перше, медсестра приймає окремо від лікаря. По-друге, результати аналізів часто або надсилають додому поштою, або роздруковують на ресепшені. І, по-третє, як я вже сказала, без персонального запрошення лікаря в кабінет ніхто не заходить. Таким чином забезпечується конфіденційність.

4. Тут не виписують фуфломіцінов. Одного разу мені зателефонувала терапевт і сказала, що, ознайомившись з моїми тестами, вирішила виписати мені антибіотик. Рецепт я можу забрати на ресепшені в поліклініці. Я була дещо спантеличена: в переліку необхідних для прийому ліків, написаних нею, був тільки той один горезвісний антибіотик. А де ліки проти алергії, грибка, пробіотик від розладу шлунка? Де весь той список препаратів, що ми роками отримуємо від українських терапевтів, нібито необхідних при прийомі антибіотика?

Я вирішила вчинити по-своєму, але обмежилася скромнішим списком. Прийшла в аптеку і попросила, крім антибіотика, ще й пробіотик. Кому ж хочеться мати розлад шлунка і дисбактеріоз, якими нас лякають українські лікарі? Але мої плани щодо лікування порушив строгий фармацевт-індус. Він сказав, що може мені продати пробіотик, але приймати його я повинна вже після курсу антибіотиків. Виявляється, якщо приймати обидва препарати одночасно, дія антибіотика може знизитися, оскільки йому доведеться додатково боротися з усіма корисними бактеріями, які надходять в організм разом з сухим йогуртом.

Вийшовши з аптеки, я була здивована ще більше. Здавалося, вся моя картина світу щодо того, як правильно приймати ліки, була брутально зруйнована британськими медиками.

5. Цей пункт, мабуть, мій улюблений. Справа в тому, що, перебуваючи на прийомі у британського лікаря, я відчувала себе так, ніби беру участь в ток-шоу Опри або, в крайньому разі, Ольги Герасим'юк. Всі лікарі настільки співчували мені, підтримували, заспокоювали, що я грішним ділом починала думати, а чи не направили мене замість терапевта до психолога. Така поведінка була більш ніж дивною, враховуючи той факт, що британці далеко не найемоційніша нація в світі.

Зрозуміла, що до чого я тільки після того, як ресепшіоністка вручила мені анкету, в якій пацієнта просили оцінити прийом у лікаря. Запитання були, по суті, на одну варіацію: наскільки лікар був зацікавлений у вас як особистості, наскільки уважно він вислуховував вашу персональну історію, наскільки він виявляв емпатію і т. д. Тобто, якщо ви все-таки потрапляєте на прийом до лікаря, то як бонус отримуєте ще й психологічну допомогу. Він зробить все, щоб вислухати, заспокоїти вас і налаштувати на позитивні думки.

Не хочу критикувати українських лікарів, серед них багато профі, що рятують людей за копійчану зарплату, але в питаннях ставлення до пацієнта у нас це мінне поле - ніколи не знаєш, коли шарахне. І платні клініки аж ніяк не панацея. Особисто я два найбільш негативних досвіди з лікарями отримала саме в платних клініках. Перший раз лікар просто залякував мене і підробив мої аналізи з метою викачати побільше грошей. Другий раз на мене відкрили рот і стали кричати, і це в клініці, в яку я прийшла отримати платну послугу. Довелося викликати адміністрацію і поскаржитися.

Так ось хамства в британській клініці ви точно не дочекаєтеся. Одна британка розповіла мені, що під час болючого аналізу медсестра тримала її за руку і просила стискати, якщо дуже боляче. Людяне ставлення до пацієнта тут на чільному місці.

Висновок з мого досвіду можна зробити один: не дивлячись на всю, на перший погляд, неоднозначність британської медицини, це все ж система, яка працює. Все одно відчуваєш себе під захистом і знаєш: в разі серйозної проблеми, тобі нададуть допомогу. У Британії пошлють додому, якщо кашель, але при виявленні, наприклад, онкопатології операцію проведуть вже через кілька тижнів (які підуть на забір необхідних аналізів і підготовку пацієнта до операції). До слова, тут дійсно пропагують думку, що всі рівні перед хворобою, і кожен, незалежно від доходів, повинен отримувати гідну допомогу. Вже потім громадяни Британії розповіли мені, що система працює таким чином, що, наприклад, хірург часто не знає, який пацієнт лежить на операційному столі, платний чи ні. Тут є, як альтернатива, платна медицина. Але навіть найбільш затребуваних світил нерідко зобов'язують відпрацювати певну кількість годин на держсистеми.

Після приїзду в Україну мене не залишає думка: якщо навіть британські мільярди не покривають, наприклад, візити до пацієнтів додому, то як це працює у нас з нашим бюджетом? Адже виходить, що лікарі українських поліклінік працюють практично на голому ентузіазмі. Або просто кошти витрачаються не на те? Навіть при банальному сезонному ГРВІ я змушена викликати лікаря додому, щоб відкрити лікарняний лист. А адже це вкрай неефективне використання його часу.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Більше блогівтут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X