Акули пера на сторожі демократії. Рецензія на фільм "Секретне досьє"

27 лютого 2018, 08:03

Новий політичний трилер від творців "Шпигунського мосту" дає урок практичній демократії, але ризикує залишитися непоміченим широким колом глядачів

П'ята спільна робота команди Стівена Спілберга та Тома Хенкса "Секретне досьє", цього разу посилена Меріл Стріп, безсумнівно зможе знайти свого шанувальника. Адже, крім названих вище гуру кіно, в створенні стрічки брав участь оператор Януш Камінські, який доклав очей до зйомок "Спасіння рядового Райана" і "Списку Шиндлера". А за саундтрек взяв на себе відповідальність Джон Вільямс, що склав музику все до того ж "Шиндлера", а ще – до декількох частин "Гаррі Поттера". Настільки професійна команда однодумців не могла випустити щось безглузде.

Відео дня

І не випустила.

"Секретне досьє" не попливе в потоці марвеловсько-діснеївського мейнстріму. Воно обережно перетне його вбрід, щоб на тому березі зустріти захоплені погляди глядачів.

У центрі сюжету – група журналістів з американської газети The Washington Post, в чиї руки потрапили секретні документи про В'єтнамську війну. Ці папери розкривають неприємну правду про декілька американських президентів, в тому числі, і про чинного голову Білого Дому – Річарда Ніксона. Аби не допустити давати розголосу таким кричущим фактам, президентська адміністрація всіма силами намагається не допустити публікації – аж до погроз закрити газету і ув'язнити її власників. Але відважні акули пера, об'єднані головним редактором видання Беном Бредлі (Том Хенкс), вирішують дати бій можновладцям, які, на їхню думку, спокусилися на свободу слова, гарантовану Конституцією.

З одного боку, спостерігаючи за перипетіями, що розгортаються на великому екрані, можна подумати, мовляв, нам би їхні проблеми. Насправді, нова робота Спілберга шле простий меседж про те, що завоювати демократію можна на площі зі зброєю в руках, але утримання завойованого – це щоденна копітка праця, часто прихована від поглядів публіки.

Демократія – це законна можливість закликати владу до відповіді. І сміливість окремих людей цим шансом скористатися.

Меріл Стріп і Том Хенкс – це дві черепахи, на яких тримається всесвіт "Секретного досьє". Вони ж є китами і драйверами сюжету. Усі дві години фільм йде рівно, без провисів, плавно мігрує від однієї "діалогової" сцени до іншої. Рідкісне прискорення динаміки спостерігається в сценах з Хенксом – його злегка розв'язний герой не проти вставити міцне слівце або відпустити вульгарний комплімент, в тому числі, і своїй шефині Кей Грем (Меріл Стріп), власниці Washington Post.

Меріл Стріп і Том Хенкс - дві черепахи, на яких тримається всесвіт "Секретного досьє"

Остання розігрує драму слабкої людини, якій, за волею долі, доводиться грати роль сильної. Весь фільм її героїня ніби не в своїй тарілці, не здатна самостійно прийняти жодного важливого рішення. Але ближче до кінця вона скидає з себе тягар невисловлених емоцій і починає дещо походити на головну героїню "Диявол носить Prada".

Одним словом, якщо ви любите політичні ігри в стилі "Уотергейт. Падіння Білого дому", то "Секретне досьє" займе місце на полиці з вашими улюбленими картинами. Любителям легкого жанру сеанси фільму Спілберга-Хенкса-Стріп рекомендується обходити стороною.

7 із 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X