Адаптація до нової реальності. Як пережити карантин з дітьми

15 березня 2020, 13:21
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Радість — це те, що зараз можна пробувати протиставити тривозі

Антикризове карантинне дитинознавство, черговий загальнолюдський челлендж і тренування навичок швидкої адаптації до мінливої реальності. Звичайно, після такої короно-кризи світ і ми в ньому значно змінимося. Мені вже цікаво подивитися, у що все це виллється, і якими ми станемо. У мене є гіпотеза — якщо на виявленому рівні, у зовнішніх контактах ми вимушено дистанціюємося, значить, можливо, прийшов час більшої близькості? Більшої турботи один про одного?

Відео дня

1. Боятися нормально. Ненормально зовсім не боятися, коли є реальна загроза. Але коли ми боїмося, ми здійснюємо багато безладних нелогічних дій. Було б здорово написати список того, що важливо робити. Не просто зробити перепост або роздрукувати картинку, а самому — руками, можна разом з дітьми, написати або намалювати свій список. І свій план дій. Це допоможе і думки структурувати, і в тіло повернутися. У списку важливо описати план — що робимо зараз. Що робимо в разі хвороби. Кому дзвонимо, кого викликаємо. Список гарячих телефонів — взагалі корисна річ.

Невипадково правилам пожежної безпеки навчають, малюють плакати, а потім закріплюють навички — в момент реальної небезпеки, коли мозок вирішує, «бити», «завмерти» або «бігти», повинна включитися механічна пам’ять. Або повинна бути зовнішня конкретна інформація, яка нас «стабілізує».

2. Я скасовую семінари найближчого тижня — в групах багато вагітних і годуючих сімей, багато студентів з інших міст. Ця криза таки змусить мене еволюціонувати і створювати онлайн-формати. Впевнена, що багато хто буде переглядати форми своєї реалізації. Напевно, саме час.

3. Діти від сьогодні на карантині. Важливо їм пояснити, що відбувається і чому. Наприклад: «Зараз багато людей в різних країнах захворіли. Пам’ятаєш, коли ми хворіли, то, щоб не заразити інших і швидше відновитися, ми залишалися вдома. І навіть не ходили ні до кого на день народження. І в кіно. Щоб вірус не поширювався, щоб люди менше хворіли, особливо, щоб не хворіли діти, вирішили тимчасово закрити школи і садочки. Щоб про вас подбати. Ми в безпеці. Ти будеш вдома і ми придумаємо, чим займатися цими днями».

Знайома дитина сьогодні запитала мене: «Тьотя Свєта, це нас покарали? Всі діти погано поводился? Мама не знає, куди мене діти». Цей фон — «через мене проблеми» — взагалі не дуже хороший. Дитині важливо знати, що вона не винна. Ми навіть не здогадуємося, що собі придумують і «доварюють» діти. І тому, чим більше інформації від нас, тим менше тривоги.

4. Міркую про те, як можна було б у нас в будинку організувати молодь подбати про літніх сусідів. Можливо, привозити їм продукти — щоб ті, хто «в групі ризику», не товпилися в магазинах і не їздили по місту.

5. Можливо, ці ж бабусі і дідусі могли б хоч півгодини-годину проводити з дітьми (якщо більше немає нікого, хто міг би допомогти, в присутності батьків і поки в Україні немає підтверджених випадків зараження).

6. У нас в будинку багато сімей з дітьми приблизно одного віку. Їхні мами дружать, сім'ї знайомі. Вони вирішили об'єднуватися і по черзі збирати у себе по дві-три дитини — це трохи зніме навантаження, дасть можливість хоч якогось включення в роботу. Поки в Україні немає підтвердженої інформації про вірус — це безпечно, якщо ситуація зміниться — важливо буде дотримуватися суворого індивідуального карантину.

7. Мабуть, буду писати окремо про те, чим можна зайнятися з дітьми під час карантину. Як, скориставшись часом, який ви проводите разом, попрацювати, наприклад, зі страхом темряви. Ну і про ігри напишу окремо. При цьому батькам необхідно пам’ятати — особливо в тривожний час — про те, що важливо залишати за собою право на власний час, власний простір. Дітям корисно знати, що у мами зараз 5, 10, 15 хвилин на турботу про себе, час, коли мама «в хатинці». Так дитина вчиться поважати і свій власний простір. Вчиться того, що про себе можна піклуватися. Дорослі, які весь час перебувають з дітьми, відчувають величезні сенсорні перевантаження. Наша нервова система має ліміт спілкування. Якщо ми не будемо брати паузу — усвідомлено, з повагою до себе — потім будемо мучитися почуттям провини через те, що зірвалися на дитину. Дітям (навіть немовлятам) ми точно не потрібні в повному контакті 24 години на добу.

8. Колись багато років тому я навчалася на курсі травматерапії. Я тоді дивувалася тому, як наполегливо викладачі з Німеччини та Швейцарії пропонували нам на початку сесій практику: «займатися радістю». Мінімум півгодини ми згадували або придумували те, що викликає у нас відчуття радості. Це потрібно, щоб створити всередині фон, який допомагає витримувати напругу. Радість — це те, що зараз можна пробувати протиставити тривозі. Як би не було складно, важливо не втрачати відчуття смаку життя. Це буде нашим «імунітетом». Фраза «я вибираю життя» — не просто фраза. Це наш вибір.

9. Які б ми ми не були сильні, важливо знати, що в момент кризи є ті, на кого мож спертися. Можливо, ми здатні стати опорою для тих, кому зараз тривожніше. Сподіваюся, поруч є ті, на кого можете спертися ви. Будь-які кризи — це час «ми».

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X