А трафарет-то зношується. Рецензія на фільм Скло

23 січня 2019, 20:43

Найкраще, що є в новій картині М. Найта Ш’ямалана — це гра Джеймса МакЕвоя

За власним зізнанням, ідею створення авторського супергеройського кіновсесвіту режисер, сценарист і продюсер М. Найт Ш’ямалан виношував ще на зорі «нульових», коли ні Marvel, ні DC про таке навіть не думали.

Відео дня

Першою ластівкою мав стати Невразливий (2000), де Брюс Вілліс, ще в самому соку, і вже маститий Семюел Л. Джексон розігрували протистояння антиподів: перший вмів виживати в жахливих катастрофах без єдиної подряпини, а кістки другого були крихкими, немов логіка передвиборних обіцянок.

Автор, до того моменту зняв гідне Шосте чуття (1999), змістив акцент боротьби протилежностей з екшену в бік вербальних пасажів — розраховуючи перетворити стрічку на містичний трилер, за образом і подобою своєї попередньої роботи. Чи то ідея виявилася не до кінця опрацьованою, чи то публіка до такої подачі супергероїв була ще не готова, але Невразливий у прокаті провалився, змусивши Ш’ямалана відкласти ідею створення кіновсесвіту аж на 16 років. І лише на фінальних титрах фільму Спліт, знятого в 2016 році, глядач несподівано дізнається, що дія фільму-бенефісу Джеймса МакЕвоя розгортається в світі героїв Вілліса і Джексона.

На харизмі головного персонажа Спліт при бюджеті в $9 млн аж 31 раз окупився в світовому кінопрокаті, зібравши урожай в $278 млн. Тому режисер вирішив не затягувати з третьою частиною, і вже в січні 2019 року звів головних героїв - Девіда Данна/Невразливого (Брюс Вілліс), Елайджу Прайса/Містера Скло (Семюел Л. Джексон) і Кевіна Венделла Крамба/Орду (Джеймс МакЕвой) — в рамках завершальній трилогію картини Скло.

Часи змінилися, а режисер — ні

Дві протилежності — Прайс, чиї кістки можуть зламатися від найменшого впливу, і невразливий, але дещо постарілий супергерой Девід Данн, — опинилися разом в одній психіатричній лікарні. Те, що вони вважають своєю перевагою, для суспільства є вадами. У тій же божевільні опинився ще один хлопець, у якого є безліч особистостей — його звуть Кевін Крамб. Містер Скло зумів переконати Крамба стати на свій бік, щоб разом втекти з цього місця. Прайс знає, що одна з особистостей Крамба — жахливий і неконтрольований Звір, рівних якому складно знайти. Девід Данн зобов'язаний їх зупинити: якщо випустити Звіра на свободу, нічого доброго не вийде.

Об'єднавши провальний і вдалий проекти, автор ризикнув назвати своє нове творіння на честь героя з фільму-невдахи, однак на капітанський місток поставив персонажа, завдяки якому кіновсесвіт отримав друге дихання. Скло, по суті, прямий сиквел Спліта, і ставка відкрито робиться на харизму і прокачаний торс Джеймса МакЕвоя. Його гра — вище всяких похвал і впирається лише в криво збудовані рамки сценарію, а також у необхідність ділити екранний час з іншими акторами. Брюс Вілліс уже, схоже, «наївся» і знімається, швидше, за звичкою, ніж з метою по-новому заявити про себе. Його герой наскільки сильний, настільки ж сірий. Будучи єдиним позитивним персонажем з усієї трійці, він не викликає ні співчуття, ні бажання стежити за його долею.

Персонаж Семюеля Л. Джексона — безправний раб сценарного ходу дев'ятнадцятирічної давності. Той хід себе абсолютно не виправдав, але дотримання логіки всесвіту вимагає знову відродити сумовитий образ відчуженого соціопата, одержимого ідеєю супергеройства. Тому глядач, що воліє споглядати актора в іміджі порівнянному з його появами в Джанго Звільненому, Огидній вісімці, Kingsman або хоча б роллю Ніка Ф'юрі, може спокійно проходити мімом кінозалу з показом Скла: сценаристської майстерності Ш’ямалана не вистачило на створення цікавого лиходія.

Ш’ямалан гне розпочату в 2000-му лінію «герої серед нас». Граючи на полі Містера Скло, він обсипає глядача бісером по-тарантінівськи довгих діалогів і візуально затискає аудиторію великими планами співрозмовників, які, дивлячись у камеру, викладають свої предметні думки. Зусиллями головної трійці і нового персонажа у виконанні Сари Полсон (Пташиний короб, 8 подруг Оушена) сюжет, немов Тітка-Каштанка бігає від одного господаря до іншого і не може зрозуміти, що ж ховається за супергеройством: реальні надздібності чи збіг обставин, в який потрапили психічно нездорові люди.

Може здатися, що автор пропонує альтернативний приземлений погляд на суперсилу. Але цей погляд в'язне в мілководді, на якому плаває сценарна логіка, а також віддає вторинністю, оскільки подібна ідея «повсякденного геройства» вже була відіграна в депресивному Захиснигу (2009) з Вуді Харльсоном і більш барвистій пародії на комікси — дилогії про Піпца.

За три роки Аня Тейлор-Джой, та сама Кейсі, що весь Спліт проходила з кам'яним обличчям, навчилася відігравати нову емоцію — радісну посмішку. А ось М. Найт Ш’ьямалан як полюбив у Шостому почутті фінальний твіст, так і продовжує його експлуатувати вже двадцять років поспіль. І нехай в ранніх роботах такий хід виглядав інколи передбачувано, але все ж логічно, то сценарна халтура Скло перед фінальними титрами входить у свій апогей, і твіст-цегла, що раптово прилетіла, розносить всі правила всесвіту на дрібні осколки.

Скло, як і Спліт — це бенефіс Джеймса МакЕвоя. Якщо вважати новий фільм сіквелом, у якому до головного героя додалися два якихось сумовитих персонажа, і при цьому, не особливо замислюючись над логікою того, що відбувається, зосередитися на грі шотландського актора, то з кінозалу можна вийти набагато більш задоволеним, ніж зробивши серйозну спробу пов'язати три різних картини в цілісне полотно.

Ранні роботи М. Найта Ш’ямалана — Шосте почуття, Таємничий ліс, Знаки — свого часу виглядали цікаво. Але часи змінилися, а режисер — ні. Роки склалися в десятиліття, а Ш’ямалан все ще продовжує знімати за трафаретом Шостого чуття.

А трафарет-то зношується.

5 з 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X