23 факти про дитячу злість, які повинні знати всі батьки. Блог Світлани Ройз

5 листопада 2018, 19:43

Як правильно працювати з дитячою агресією – загадка для багатьох дорослих. Практичні пункти психолога допоможуть не нашкодити дитині та винести максимальну користь із її злості

1. Дитина відрізняється від дорослого зокрема й тим, що у дорослого механізм гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова «візьми себе в руки» до малюків абсолютно незастосовні, їм поки що «нічим» взяти себе в руки – вони тільки вчаться. Важливо про це пам'ятати.

Відео дня

2. Будь-яку роботу з батьками я починаю з теми ресурсу: якщо дорослий не подбав про себе, якщо він втомився, виснажений – у нього просто не вистачить сил на адекватну дорослу реакцію. Припустимо сказати дитині – я так втомився, що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати. Дитині ми не потрібні 24 години на добу. Дитині важливо, щоб ми дбали про себе. Вона буде вчитися цьому. І це один з найкращих вкладів у її майбутнє. Якщо у батьків немає сил – всі інші пункти будуть марні.

3. Діти дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними «нормальні», епізоди нашої неосудності вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання: які ми більшу частину часу?

Поведінка дитини – це не спеціальна гра в «дістань батька»

4. Виявлений гострий процес більш безпечний, ніж прихований. Не виявлений опір йде «в тінь» і може перетворитися на тілесні симптоми, на форму аутоагресії. Агресія на себе може проявитися в зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що дитина може почати губити речі, «притягувати» до себе «покарання». Чи може дитина сказати вам «ні», чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають дитині в чому-небудь право вибору? Чи є у неї відчуття, що вона може на щось вплинути?

5. Дитина може «віддзеркалювати» агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися «за когось». Я в роботі часто зустрічала сім'ї дуже інтелігентні, в яких дитина проживала за дорослих невиявлені і неусвідомлювані ними емоції. Часто дитина «проявляє» своєю поведінкою замаскований конфлікт у родині. Важливо чесно проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції. Це не означає стати агресивним, це означає – знайти прийнятний спосіб доносити інформацію про свої потреби.

6. Агресія часто виростає з відчуття небезпеки. Буває компенсацією болю, образи. Причому, дитину можуть образити в школі, а агресію вона може каналізувати на бабусю або молодшого брата. Важливо уважно і на багатьох рівнях дослідити ситуацію.

7. Агресія буває пасивною і активною. Пасивна – це, наприклад, показати язик за спиною людини, примкнути свідком до «проявлених» агресорів. Активна агресія може бути вербальною або тактильноюї. Вербальна – обзивалки, дражнилки, крик. Тактильна – биття, тілесне зачіпання.

8. На кожен вид агресії є свій спосіб реагування. При вербальній ми можемо говорити з дитиною. При тактильній – зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від удару.

9. Важливо пам'ятати, що малюки довербального періоду (які не вміють говорити людською зв'язною мовою) замість словесного контакту використовують тіло. Знайомляться, сиплючи один на одного пісок, кидають іграшку, «торкаючись», ніби розтягуючи свою руку до людини, яка їх цікавить. Б'ють лопаткою по голові, виявляючи симпатію і прихильність. Це не ознака того, що росте маніяк і агресор. Наше завдання – потихеньку в рольових іграх вчити знайомству, освоювати комунікативні навички.

10. Якщо малюк б'є маму, тата, бабусю і при цьому посміхається, то, найімовірніше, це не агресивна дія. Це для дитини гра. Важливо не подавати зайві емоції в своїй реакції. Інакше у дитини закріпиться відчуття: «О! На мою гру відповідають». Важливо дивитися прямо в очі. Зупиняти руку (так, 150 разів поспіль). І дуже виразно і спокійно говорити: «Людей бити не можна». Перемикати увагу на інші ігри.

11. Іноді діти, чекаючи від нас включеності і саме тілесної уваги, «оживляють» нас, «повертають в тіло» своїми дотиками або ударами. Буквально, вони своїми долоньками кричать: «Гей, повернися!». І таким дітям у цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні гри. Втомлені батьки можуть покласти на себе дитину і грати «по горбочках, по горбочках, по маленьких кущиках, в ямку – бух!». Навіть діти шестирічного віку можуть радіти цій грі.

12. У роботі з агресією важливо зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних захворювань, температури, гельмінтозу – інтоксикація може провокувати спалахи агресії. Часто агресія виростає з втоми і напруження.

13. Якщо дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло дитини, якщо з точки зору дитини, вона «постраждала», але не отримала компенсації – компенсація може бути агресивною.

14. У дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.

15. У малюків, дітей під час кризи 3 років і підлітків контролю над емоціями, будь ласка, не чекайте. Їх поведінка – це не спеціальна гра в «дістань батька». Будь ласка, повірте, вони не навмисно.

16. У роботі з агресією (і будь-якими спалахами емоційними) з трирічками і підлітками важливо пам'ятати, що одне з їх неусвідомлених «завдань» – знецінити маму. І тут дуже важлива наша власна впевненість у собі, наша стабільна позиція: я чудовий батько для своєї дитини, яка дорослішає. Вона говорить дурниці, каже навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в те, що її любов теж не зменшується. Ці слова і крики – піковий стан, якого вони самі ж через хвилину злякаються

17. Важливо пам'ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може бути викид гормону кортизолу – це гормон стресу. Він вимикає нашу раціональність, він нас змушує швидко діяти. Це природно, якщо у нас є жива людська реакція на складну поведінку – на крик, істерику, хворобу, агресію. Я дуже вірю в те, що не дивлячись на наші величезні знання, ми залишаємося людьми. Але під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина. Важливо зробити вдих-видих, важливо дати собі можливість трохи «охолонути».

18. Важливо зуміти усвідомити емоцію і назвати її на ім’я. Якщо ви запитаєте у дитини (важливо ставити запитання, а не стверджувати): ти засмучений? ти злишся? У перший момент реакція може посилитися. А може і «розрядитися». Буквально, ми дитині даємо відчуття: що б не сталося, в будь-яких емоціях я з тобою.

19. Важливо, щоб у дитини була можливість (профілактично) просто виплеску напруження: батут, боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді – комп'ютерні ігри, малювання.

20. Агресія – найчастіше реакція на те, що важлива потреба не реалізована або реакція на те, що кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби і коректно про них заявляти. І поступово вчити цьому дитину. Злість –- це сила, яка дана нам для захисту. «Я добрий, але у мене є здорова злість, щоб себе захистити», – одна з важливих фраз-практик для дітей і дорослих.

21. Ми своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь на їх агресію, ми їх б'ємо – ми тільки закріплюємо цю поведінку.

22. Часто за складною, «непродуктивною» поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме і не очевидне.

23. Найголовніша «практика» в роботі з батьками – подумки уявити себе величезним, як океан і як найвища гора. З внутрішнім наміром – я величезний. Я дорослий. Я впораюсь.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X