16 речей, які я говорю своєму синові. Блог Світлани Ройз

17 серпня 2017, 02:29
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Завдання батьків не просто «дати освіту і професію», а допомогти дитині бути в контакті з собою

__73
__73 Фото:

Десь в кінці липня ми з Мишком їхали в таксі, і він, щось дістаючи з рюкзака, раптом виявив табель.

- Так, мамо, до речі, ось мій табель. У рюкзаку лежав. Хочеш подивитися?

Відео дня

Я з соромом зрозуміла, що з закінченням року сина привітала, але зовсім не спитала про оцінки.

- Сам задоволений?

- Могло бути і краще... Мамо, ти хочеш, щоб у мене були знання чи тебе цікавлять цифри? Мене й однокласники запитують, чому я не борюся за оцінки, але я не хочу вкладати своє життя в цифри. А предмети я знаю. Або вивчу. Знання у мене є.

Я дуже поважаю сина. У багатьох своїх якостях і проявах він крутіший за багатьох дорослих. І мені так шкода, що випускний клас, цілий рік шкільного життя буде повністю присвячений цифрам, тому що ЗНО, тому що бали, тому що вступ. І від цього - відчуття безсилля і злості водночас.

Мене так багато разів за останні місяці запитували (у зв'язку з "публічними" досягненнями сина, а їх же багато непублічних): «А як ви мотивуєте сина, а що ви йому говорите про школу, а як ви вибирали для нього школу, а як ви ставитеся до вступу в інститут?»

Я впевнена, що написане нижче підійде не для всіх. Думаю, багато що взагалі прозвучить непедагогічно. Взагалі я «складна, неправильна мама», і зовсім не взірець. Хоч і дуже любляча.

Я довіряю твоєму шляху і твоєму потенціалу. І ти мені «не повинен бути успішним»

Так ось, ідеальних шкіл немає (точніше, поки немає). Син навчався в трьох школах. Кожна потрібна була для його внутрішніх завдань: початкова школа - для адаптації, для залучення в процес навчання і безпеки, середня - з великим акцентом на комунікацію, а не на академічні знання, для впевненості в собі; старша - час усвідомленого вибору напрямку, занурення в процес навчання, вибір профілю.

Те, що син чує від мене і, сподіваюся, відчуває це:

1. Я на твоєму боці. Завжди.

2. Я тобі довіряю. (У всякому разі, дуже цього вчуся.)

3. Я поважаю твій вибір і рішення (якщо це не шкодить безпеці, здоров'ю та життєвості).

4. Так само, як я шанобливо стукаю в твою кімнату, я дбайливо «стукаю", не вриваючись, у твої інтереси. Мені щиро важливий твій світ і рух, але я поважаю твоє «Стоп! Я не хочу про це говорити, я хочу побути сам».

5. Ти знаєш, що завжди можеш розраховувати на мою підтримку або розуміння. Але є речі і правила, в яких я непохитна.

6. Помилятися можна!

7. Щеплення від зарозумілості: таланти, краса, розум - це дари Бога і генів, а ось те, як ми це розвиваємо, використовуємо, проявляємо - це вже наше досягнення.

8. Я сфокусована не на оцінках. На інтересі. На русі. Так, час від часу я говорю з учителями, запитуючи, чи є те, у що мені важливо включатися, чого я не бачу. Ти знаєш, що я в контакті з твоїм цілим багатогранним потенціалом, а не просто з суб'єктивними оцінками. Але є те, на чому я сама прошу сфокусуватися.

9. Я прекрасно розумію, що 19 предметів у профільному випускному класі осилити неможливо і не потрібно. Моє завдання не заточити тебе на "оціночну конкуренцію" і постійне підтримування "геніального" іміджу, а допомогти залишитися в контакті з сильними сторонами і з "нутром".

10. Я дуже хочу, щоб школа не займала 100% часу і сил. Завжди має бути те місце або те заняття, яке могло б бути ресурсним.

11. У цьому віці дуже важливі друзі. Мені важливі твої стосунки. (Незважаючи на легкість контактів в соцмережах, наші діти все-таки часто самотні. І іноді взаємини і контакти важливіші, ніж сидіння за підручниками. Відносини часто в цьому віці дають опору для подальшої реалізації.)

12. Багато в чому я абсолютно не приклад, але ти точно бачиш, як я весь час вчуся, заточуюсь і перезаточуюсь.

13. У тебе великий ступінь свободи і довіри, але раз на день, чим би ти не займався і як далеко б не був, мені важливо почути або прочитати в смс: «Все добре, я поїв і в шапці».

14. Ми ніколи не вгадаємо, які саме знання, навички, стратегії, зустрічі стануть у пригоді нашим дітям. Я дуже вірю, що чим більше у нас компетенцій, умінь, тим ширший наш потенціал, тим ми багатогранніші. І я вірю, що не обов'язково вибирати професію одну - одну освіту на все життя. Їх може бути багато. І кожна «розкриється і розкриє» нас свого часу. Але вчитися заради чергового «червоного диплома» і вчитися заради кайфу вчитися - абсолютно різні речі.

15. Я можу пропонувати різні напрямки розвитку, але вибір за тобою і відповідальність за вибір більшою мірою вже на тобі. Я точно не буду наполягати на якійсь зі спеціальностей. Я довіряю твоєму шляху і твоєму потенціалу. І ти мені «не повинен бути успішним».

(В темі вступу в інститути багато напруги, власних батьківських травм і страхів. І дуже важливо щось робити зі своєю тривогою, відокремлювати свою особисту історію від історії дитини. І важливо знизити глобальну значущість самого цього дійсно важливого факту.)

16. Ось цей пункт може викликати багато опору. Якщо раптом ти вирішиш цього року не вступати до інституту, відстоятися і визріти, це нормально. Але це не найкращий варіант. Краще не втрачати рік і «навчальну компетенцію», навчальний розгін.

Ну і найголовніше: я дуже вірю в те, що у кожного свій потенціал і свої завдання в ньому. Він обов'язково проявиться і розкриється. У кожного в свій час. Але важливо пам'ятати, що вони у нас і наших дітей різні. І завдання батьків не просто «дати освіту і професію», а допомогти дитині бути в контакті з собою.

Текст публікується з дозволу автора

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Время

Оригінал

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X