10 порад колекціонерові-початківцю. Блог Марини Щербенко
Після багатьох років спостереження за взаємовідносинами «колекціонер - куратор - галерист - дилер - художник - мистецтво» на українському арт-ринку, я б відповіла так: колекціонування - це про все вищесказане і навіть більше.
Зауважу, що в епоху повсюдної глобалізації український ринок сучасного мистецтва не залишився осторонь від світових тенденцій і, незважаючи на свою інертність, має всі складові, характерні для арт-ринку будь-якої процвітаючої країни. Споживання мистецтва зросло і пов'язано це, в тому числі з тим, що для формування статусу та репутації в соціумі сьогодні вже недостатньо мати ще одну машину, будинок, яхту та інше. Як не дивно, саме предмети мистецтва заміщають або доповнюють відсутні пункти в цьому списку. Арт-об'єктами володіти стало престижно.
Так що ж вабить людей у цей світ? У чому секрет «заразливості» мистецтва? Спробую відповісти на такі, здавалося б, прості запитання.
1. Одним з чинників зростання попиту на твори мистецтва в світі є збільшення кількості приватних колекцій. «Суперництво» серед колекціонерів, бажання знайти і придбати найбільш рідкісний твір провокує зростання цін і підігрівають азарт і перформативність самого процесу придбання бажаного об'єкта на аукціонних торгах.
Про найдорожчі лоти ходять чутки. Перед аукціоном медіа підігрівають інтерес мас і, звичайно, потенційних покупців до «найцінніших» творів, а після торгів підживлює ринок неймовірними історіями. Колекції наповнюються все новими і новими творами, вони набувають форми, значущості, класифікуються за періодами, стилями, жанрами, вибором художників тощо. Багато з цих колекцій потім передаються в музеї. Роботи, найімовірніше, більше не з'являться на ринку елітного мистецтва, що додасть їх в якісні характеристики рідкості і навіть унікальність.
Володіти арт-об'єктами стало престижноЯ спостерігаю це і на українському арт-ринку, але зі своїми особливостями: з огляду на об'єктивні обставини, пов'язані з політичною та економічною ситуацією, українські колекціонери сьогодні часто жертвують своїми амбіціями на користь доступної дешевої пропозиції на ринку. «Якщо говорити про сучасних художників, то багато хто шукає цікаві роботи відомих сучасників за хорошими цінами. Зараз та ситуація, коли ціна на роботу диктує попит. Є приклади, коли хороша робота коштує дорого, і довго не продається. І, навпаки, абсолютно середня робота відомого автора за хорошою ціною дуже швидко знаходить свого покупця», - зазначає Михайло Василенко, співвласник українського аукціонного дому «Золотий Перетин».
Це природно. Колекціонування передбачає інвестування в предмети мистецтва. Тобто, ризикуючи і свідомо не керуючись жорсткими правилами, обов'язковими в роботі з іншими активами при формуванні інвестиційного портфеля, колекціонер, купуючи твір, розраховує на зростання ціни.
2. Мистецтво - це завжди більше, ніж предмет торгу. Ціна не залежить тільки від економічних важелів ринку - попиту і пропозиції. Хоча, погодьтеся, не кожен може розглянути цінність, яка робить твір мистецтва унікальним. «Те, що ми знаємо або у що віримо, впливає на те, як ми бачимо навколишні нас речі», - пише легендарний арт-критик Джон Бергер в книзі «Мистецтво бачити». Глибина, смисли, правда, талант і багато іншого закладено автором у твір мистецтва, може дати колекціонерові нову можливість пізнати і розділити ці унікальні сенс і досвід. Але для цього необхідно мати час і бажання навчитися розуміти мистецтво, вміти співвідносити твір з історичним контекстом, прагнути до об'єктивності, уникаючи інформаційних спотворень.
Колекціонером рухають різні мотиви, які в тій чи іншій мірі впливають на визначення основних складових будь-якого бренду в мистецтві: престижність, статус, прогресивність, особистий внесок у велике, можливість бути одним з обраних, бути одним з «проповідників» вічних цінностей в епоху глобальних і швидких змін, бажання підтримувати збереження історії та спадщини, можливість впливу на соціальні процеси тощо. Мистецтво виконує ці завдання особливо успішно.
3. Ще одним значним фактором збільшення попиту на мистецтво в світі є стабільне зростання кількості художніх, особливо приватних, музеїв у світі. Ви скажете, музейні колекції необхідно наповнювати предметами, але де ж їх брати? Правильно - на ринку. Я хочу тут звернути вашу увагу на те, що колекціонери, які володіють знанням і смаком, впливають на процеси не тільки арт-ринку. І ціни на роботи залежать не тільки від аукціонних і дилерських торгів. Світ мистецтва неосяжний, тут задіяні всі механізми інституційного кругообігу інфраструктури, одним з найвпливовіших в якому і сьогодні залишається музей.
Зв'язок між колекціонерами, які поповнюють музейні зібрання, і музеями впливає практично на всі процеси в середовищі. Музеї є гарантами якості прийнятого і придбаного мистецтва, що і формує силу їх впливу. Адже музей – головний експерт.
Незважаючи на те, що в Україні немає Музею сучасного мистецтва, ми працюємо з інституціями, які частково заміщають його функції. Одна з основних - Національний художній музей України, який є найбільшим архівом об'єктів мистецтва різних періодів і поповнює свою колекцію, в тому числі, роботами сучасних українських художників.
Наведу тут показовий приклад співпраці художника, галереї, колекціонера і музею. У вересні 2016 року український колекціонер Юрій Когутяк придбав серії робіт «Процедурна кімната» Микити Кадана в Боттега Галереї для подальшої передачі в постійну колекцію НХМУ. В цьому випадку примітно також те, що в цей час робота «Процедурна кімната» вже перебувала в публічних колекціях Мюнхенської Пінакотеки (Pinakothek der Moderne) і Музею військової історії (Militärhistorisches Museum der Bundeswehr) в Дрездені.
Подібна співпраця виграшна для всіх сторін, в тому числі для колекціонера, який зробив внесок у розвиток культури своєї країни. У всіх країнах з розвиненою економікою така репутація дуже сприяє зміцненню позицій в бізнес-колах. Це виграшно і для музею, колекція якого поповнилася значущою, цінною роботою сучасного мистецтва. І для відвідувача, чий смак буде формуватися, виходячи з того, що запропонує йому експозиція музею, наповнена актуальними творами мистецтва.
Отже, бути колекціонером захопливо, перспективно і престижно. Але з чого почати? Нашу сімейну колекцію сучасного українського мистецтва ми збираємо, починаючи з 2007 року. І щоб це надбання було також інвестицією, варто:
1. Віддатися щиро цьому захопленню. Метою повинна бути сама колекція, а не перепродаж робіт.
2. Але якщо вам буде потрібно через якийсь період продати твори з націнкою, то сконцентруйтеся на роботах сучасних авторів.
3. Прибутковість вкладень залежить від того, які саме роботи і яких авторів ви вибираєте. Тому звертайтеся до галеристів, які вже багато років працюють над просуванням певного кола митців, створюють їх бренди. Ця робота була пророблена не просто так – коли про художника багато пишуть, його вивчають, купують і продають, значить, він (або вона) цього заслуговує.
4. Але вибираючи, пам'ятайте, що кращі колекції створюються людьми, які прислухаються до своєї інтуїції і спираються на свої знання.
5. Безперечний плюс вкладень у мистецтво в тому, що вартість твору ніколи не впаде до нуля, на відміну від акцій.
6. У ціні мистецтва завжди присутня емоційна складова.
7. Пам'ятайте про супутні ризики, в сучасному мистецтві немає об'єктивних критеріїв оцінки.
8. Якщо ви живете і працюєте в Україні, необхідно зосередитися саме на українському мистецтві (наприклад, китайський ринок сучасного мистецтва був третім за величиною аукціонних торгів вже до 2007 року, завдяки вкладенням китайських колекціонерів).
9. Не забувайте про молодих художників – ви можете не тільки підтримати юне обдарування, а й за доступні гроші купити роботи, які через 5-10 років коштуватимуть на порядок дорожче. Як вибрати вашого улюбленця або улюбленицю? Слідкуйте за конкурсами молодих художників (в Україні їх кілька): хто потрапляє в фіналісти і перемагає.
10. Почніть купувати до того, коли почали купувати всі, і ви зможете продати тоді, коли ціна буде високою.
Так, тонкощів досить багато, але всі вони дозволять вам успішно маневрувати на захопливому шляху до створення власної колекції. Пишу це, спираючись на власний досвід.
Більше блогівтут