Досить мудрувати. Лист батькам школярів

13 серпня 2020, 00:51

Якщо ви говорите дитині, що вона особистість, а потім кричите на неї, ви робите ще гірше, ніж якби не говорили нічого

Тут буде лише шість пунктів. Не правил, а просто пунктів, які ви самі можете перевірити, проаналізувати, зрозуміти. Просто подумайте над цим, якщо можна.

Давайте повернемося в дитинство.

Відео дня

Згадайте, чого вам хотілося в ті роки, будь ласка. Серйозно. Це ще не пункт, просто перша вправа. Напишіть на маленькому папірці, і нехай він потрапляє вам на очі протягом року. Якщо вашій дитині 13 — постарайтеся (ви ж кмітливий) згадати саме цей вік.

Зараз у нашій школі проходить багато співбесід, і моя функція — пояснити батькам, що ми тісно працюємо з сім'єю, щоб налагодити комфорт дитини в навчанні. Я пояснюю, що без батьків ми не зможемо допомогти, що прихід до нас змінить звичний уклад, і найчастіше важко саме батькам, а дітям — чудово. Всі кивають головою, кажуть: «Так, так, ми хочемо, щоб дитина була щаслива», — але… До нас не часто приходять ті, хто абсолютно щасливий (адже вони не шукають кращого життя, а живуть ним). Як правило, ми отримуємо дітей, які змінили кілька шкіл, і їхні батьки досі намагаються по-різному допомогти дитині знайти навчальний заклад, де добре. Це мій внесок у школу. Я дислексик безграмотний — тому вчити дітей мені не можна. А от передати досвід батьківства виходить. Все, перераховане нижче, я робила і певною мірою продовжую робити. Але дуже намагаюся не робити.

Самі батьки є невід'ємною частиною проблем дитини

Незважаючи на бажання дати краще життя дитині, практично всі батьки (або хтось із родини) не розуміють своїх дітей і намагаються змінити життя дитини за зовнішніми ознаками — змінюючи школу. Але самі батьки є невід'ємною частиною проблем дитини. Вірите чи ні, але це так.

1. Ти — бовдур

Не в моїх інтересах, як засновника школи, говорити про те, що біль дитини лежить не в школі, а в домашніх розстановках, де дитина знецінюється батьками. Несвідомо, непомітно, з найкращих спонукань. Мені, звичайно, вигідно говорити, що ми все виправимо після поганих шкіл, надихнемо, запалимо і будемо розвивати ваше чадо — але якщо ви нагадуєте дитині, що дочка тітки Люсі краще, або ви свого часу вже огого, це говорить лише про те, що ви скалічений дорослий, що досі не пробачив батьків і тепер змагається з власною дитиною. І ми будемо танцювати вальс — де в школі дитина робить два кроки вперед, а вдома один назад. Це болісно.

2. Дитина не винна, що вона — дитина, а ви —його батько чи матір

Дитина — це молода людина зі своїм ритмом розвитку, сприйняття, біологічними можливостями, які диктують поведінку, бажання і звички. Вона в цьому не винна, як і вагітна не винна, що хоче оселедець і цукерку одночасно. Зрозумійте вже це. Настрої, загальмованість, незграбність — це особливості розвитку людини на цьому відрізку її розвитку. Не знущайтеся з дитини своїм вихованням з СРСР.
Вона вас, такого успішного, собі не вибирала. Їй вистачило б когось менш успішного, але більш люблячого і чуйного. Так, ви досягли висот теж же не бозна-яких), через біль і кров, але це не означає, що ваша дитина не стане краще і щасливіше за вас, можливо іншим шляхом. Може, вона не буде булити своїх дітей і вже буде краще за вас.

3. Приклад

Ще один момент, де сучасні батько чи матір дають серйозний збій. Якщо ви говорите дитині, що вона особистість, а потім кричите на неї, ви робите ще гірше, ніж якби не говорили нічого. Дитина починає думати, що особистість — це людина, яка виражає себе і отримує за це прочуханки.

Ми завжди знаємо, коли батьки зневажливо спілкуються, хоч на людях вони й намагаються бути іншими. Їхня дитина спілкується абсолютно так само, як і батьки. На двогодинних співбесідах батьки починають і сперечатися, і намагатися звинуватити другого з батьків у провалах — але все це можна виправити. Дитина вас обожнює і буде повторювати все за вами. Якщо ви сидите в телефоні, а не читаєте книжки, але при цьому розповідаєте дитині, як треба читати — нічого не буде. Якщо їсте бутерброди, а їй підсовуєте супчики — такий варіант не спрацює.

4. Свободи та повага

Коли наші учні повідомляють нам, що вони теж особистості, я люблю їм нагадувати про те, що свободи одних закінчуються там, де починаються свободи інших. Про те, що демократія — це не про те, щоб робити, що заманеться. І що «ні» означає «ні». Межі, свободи, повага дуже важливі у вихованні дітей. З людей, які поважають свої та чужі кордони, виходять відмінні батьки, і діти їхні теж чудові. Тому кожен має право на свободу, що не порушує кордону поваги. Там немає місця маніпуляціям, шантажу і торгу. Просто повага. Стукайте до них у кімнату і не беріть їхні речі без дозволу.

5. Я дуже за тебе переживаю. Я — жертва

Батьки, які ночами роблять домашні завдання зі сплячими дітьми, ведуть гру, де вони ще хочуть бути відмінниками. У нашій школі немає домашніх завдань, але тривожні батьки іноді починають тероризувати викладачів питаннями про домашнє завдання — це пов’язано з тим, що батьки й матері, що ведуть своє активне соціальне життя, періодично згадують, що потрібно бути хорошим батьком чи матір'ю, і починають мучити вчителів і дітей своєю цікавістю до навчання. І чим рідше батько чи мати про це згадує, тим інтенсивніший цей запит. Мами часто хочуть, щоб їхні асоціальні дочки мали багато подруг і були більш «дівчачими та добренькими». Але про те, щоб бути відмінником у 45 або мамою милої дівчинки, найкраще поговорити зі своїм психоаналітиком і залишити дитину в спокої.

6. Вибір майбутнього

Я думала не писати цей лист, але вранці говорила зі знайомим, який розповів, що його батьки не підтримали його в прагненні бути піаністом і він тепер займається управлінням. Він щасливий начебто, але в його настрої я вловила біль. Ситуація більш ніж типова. Більшість людей, яких я знаю, вибирали професію згідно з батьківськими ситуативними розкладами і з часом або обірвали нав’язане навчання, або працюють не за фахом. А отже погано не те, що вони не отримали кваліфікацію, а те, що роки в університеті були високосоціальними та низькопрофесійними. Виходить, в універах люди вчилися софт скілам, що не погано, але ж потенціал був до куди більшого. Повз пройшов інтелектуальний серф за предметом, можливість розвиватися в знаннях, винаходити і ставати першопрохідцем.

І найголовніше: за своє життя сучасна людина змінить близько п’яти професій. Скоріш за все, наші діти будуть працювати тими, ким ми навіть собі не уявляємо. Тому годі вже мудрувати.

Давайте просто визнаємо, що вони вже кращі за нас і краще знають, що, куди, коли і навіщо. І сконцентруємося на любові, якою ми зобов’язані їх оточити. Лише вона — головне добриво для успішної людини.

А я продовжую виправляти своє дитинство, створюючи проекти для дітей.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X