Артисти і Титани. Андрій Курков - фото

Артисти і Титани. Андрій Курков

1 серпня 2019, 20:45

Письменник Андрій Курков став учасником масштабного проекту Артисти і Титани, де в інтерв'ю НВ спрогнозував майбутнє України та ЄС і розповів найабсурднішу історію зі свого життя.

— Що, на вашу думку, відбувається в Україні?

— У країні відбувається зміна політичних поколінь. Замість політиків із негативним і позитивним досвідом приходять політики без досвіду, без репутації та без конкретного політичного бачення майбутнього України. Все це відбувається за підтримки переважної більшості виборців, для яких сьогодні виявилося важливішим відштовхнутися від знайомого берега, ніж знати, до якого берега їх винесе річка через рік або два.

Відео дня

— Якою буде країна через 10−20 років?

— Після розпаду Європейського союзу Україна вступить у новостворений Східно-Європейський (у народі — Балтійсько-Чорноморський) союз і разом із Литвою, Латвією, Естонією, Польщею, Румунією, Угорщиною, Чехією і Словаччиною буде іноді більш, іноді менш успішно балансувати між Старою Європою і РФ. Чехія, Словаччина й Угорщина візьмуть в оренду ділянки чорноморського узбережжя в Одеській області та збудують свої торгові порти з усією належною інфраструктурою, що зробить Одеську область найбагатшою в Україні.

— Чого особисто вам не вистачає в житті?

— Мені часто не вистачає віри в розсудливість людства. Часто не вистачає впевненості в завтрашньому дні. Іноді не вистачає льоду або гарної погоди. Майже завжди не вистачає часу в добі.

Наталія Кравчук / НВ
Фото: Наталія Кравчук / НВ

— Назвіть ваш найбільший гонорар, і за що ви його отримали?

— У 1992 році зателефонували друзі з Пітера і привітали з виходом моєї дитячої книжки 11 особливостей із життя пустомеликів, їхніх друзів і сусідів. Я здивувався. «А хто видав, і який наклад?» — запитав я. «Видавництво Борей, наклад 100 тис.», — відповіли мені. Я одразу почав збиратися у Петербург. Звісно, по гонорар, який за такого накладу повинен був зробити мене мільйонером. У Петербурзі я знайшов видавництво Борей — воно тулилося поруч із Невським проспектом у незатишному підвальчику. «Грошей у нас немає, — одразу заявив мені директор видавництва й одночасно письменник Фелікс Димов. — Але ми можемо вам дати замість гонорару 10% від накладу!» «А як я їх повезу додому?» — поцікавився я. «Ми вам візьмемо купе в поїзді до Києва!»

Уже через день я їхав додому в купе, набитому пачками книжок. Кілька пачок забрали у мене на пам’ять білоруські митники, ще кілька — українські. А потім цілий рік я продавав книги, щоб отримати свій гонорар. Правда, я досі не зрозумів, скільки вторгував за дитячу книжку. У країні панувала гіперінфляція, отримані гроші одразу проживались або вкладалися у покупки сумнівної користі і цінності. У будь-якому разі це був найбільший мій гонорар за всі 90-і роки.

— Розкажіть найвражаючу історію з вашого життя.

— У 1993 році мене і ще чотирьох письменників із різних країн запросили на хорватський острів Крк на зустріч із президентом Франьо Туджманом. Ще тривала балканська війна, й узбережжя Далмації час від часу обстрілювала сербська артилерія.

Наталія Кравчук / НВ
Фото: Наталія Кравчук / НВ

Ми мали говорити з президентом про мир і про припинення війни. Нас доправили на острів на катері, завели до величезного ресторану закритого готельного комплексу, збудованого в 70-і роки. Десятки столів і стільців були накриті білою тканиною, і тільки один стіл був сервірований для нас із президентом Хорватії.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Нас одразу попередили, що президент запізнюється. Ми сиділи за столом, на якому не було їжі, години дві. То говорили, то мовчали. І раптом звідкись здалеку почувся дивний скрип. Ми обернулися і побачили, як із дверей, що вели, мабуть, на кухню, вийшов чоловік у білому і попрямував до нас, штовхаючи не зовсім зрозумілий великий візок, чиї колеса і видавали іржавий звук.

Йшов він немов навмисно повільно і дістався до нашого столика тільки через кілька хвилин. Виявилося, він привіз на візку чималий акваріум, в якому плавало кілька великих рибин. Привіз і сказав, щоб ми обрали, хто яку хоче з'їсти. Всі зробили вибір, крім письменниці з Палестини, яка сказала, що не їсть рибу і хоче нормальний стейк.

Я і зараз пам’ятаю скрип коліс цього візка. Кухар-офіціант так само довго повертався із ним до дверей, що вели на кухню. Незабаром після цього гучний шум змусив нас скочити з-за столу. Виявилося, це прилетів на вертольоті президент Туджман. Палестинська письменниця отримала свій стейк, а ми, зокрема хорватський президент, їли рибу і розмірковували про мир. Розмова не запам’яталася, запам’яталася абсурдна ситуація цієї зустрічі.

Наталія Кравчук / НВ
Фото: Наталія Кравчук / НВ


CV

Автор понад 20 творів, перекладених на 36 мов світу. Також він видав кілька дитячих книг, а за його сценаріями знято 20 фільмів. Книги Куркова не раз потрапляли в рейтинги європейських бестселерів, а найпопулярнішим романом вважають Пікнік на льоду (1996 рік), який в Україні розійшовся накладом 150 тис. примірників. У 2018 році Курков став президентом українського відділення міжнародної громадської письменницької організації Пен-клуб.

Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу НВ від 18 липня 2019 року

Діліться матеріалом




Радіо NV
X