Документальне кіно з архівів військових. П’ять історій українських бійців-співавторів стрічки Зошит війни

4 вересня 2021, 15:45

До 30-ї річниці Незалежності України в прокат виходить документальна стрічка Зошит війни (War Note) режисера Романа Любого.

Фільм створений з особистих відеозаписів українських бійців. Прем'єрний показ відбувся у Києві 24 серпня.

Виробництвом та продюсуванням фільму займається творча група Babylon 13 та дистриб’юторська компанія 86PROKAT.

Відео дня

10 гривень з кожного придбаного квитка творці фільму перерахують у Благодійний фонд допомоги армії Повернись живим на закупівлю мобільних комплексів спостереження.

«Під час перегляду фільму глядача запрошують у сюрреалістичну подорож на фронт війни з Росією — у химерне потойбіччя, де панують закони, відмінні від звичайного світу. Герої прокидаються та засинають, радіють і плачуть, та завжди відчувають, що запис може закінчитись у будь-яку мить», — так звучить синопсис фільму.

Ефект цієї подорожі створюється саме завдяки тому, що основна фільму — це відео військових, які вони знімали на телефони, гоупро чи екшн-камери. Всього у фільму 18 співавторів. Деякі з них загинули. Хтось побажав залишитися анонімним. А хтось — тепер працює на благо країни в тилу.

Ми підготували п’ять історій співтворців фільму Зошит війни — чим є для них ця стрічка та чому вона зараз на часі. Серед них — Валерій Пузік (доброволець, український художник), Олексій Болдирєв (старший сержант ЗСУ, який підняв український прапор над Донецьким аеропортом), Іван Матейко (підприємець, доброволець), Тарас Матвіїв (Герой України та громадський діяч) і Володимир Небір (доброволець, кіборг).

Валерій Пузік

Доброволець, український художник, письменник, режисер. Автор книг Бездомні пси, Моноліт, Я бачив його живим, мертвим і знову живим, Шахта. Ранкове зведення, співавтор книги Наші Котики. Бліндаж. Зараз мешкає в Одесі, пише прозу та виховує дитину.

Валерій Пузік (Фото: надано 86PROKAT)
Валерій Пузік / Фото: надано 86PROKAT

«У мене складається враження, що про війну більшість українців вже забули. Фільм, як мінімум, дасть змогу відчути і нагадати, що війна триває. Зошит війни — це щеплення від байдужості», — ділиться Валерій.

Кадри Валерія, що потрапили у фільм були зняті у Водяному, Опитному і на позиції Бастіон, поблизу шахти Бутівка на початку літа 2015. Там вони з батальйоном виконували бойові завдання.

Ветерану дуже запам’ятався перший перегляд ще тоді чорнової версії фільму. Для нього ця стрічка, ніби машина часу, хоч його спогади залишаються на «рівні відчуттів»:

«Це тригерні картинки, або ж стопкадри, які час від часу нагадують про себе. Щось конкретне виділити наразі не можу. Перше, що спадає на думку — дорога, пил, земля, яку ми копали. Але це стопкадри».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю


Олекій Болдирєв

Позивний Малиш, старший сержант ЗСУ, снайпер.

Олекій Болдирєв (Фото: надано 86PROKAT)
Олекій Болдирєв / Фото: надано 86PROKAT

Загинув 9 грудня 2015 року під Донецьком, під час переміщення між опорними пунктами, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої. Олексій Болдирєв народився в маленькому селі на Херсонщині. Тепер, за словами колег, він став справжньою українською легендою. Він був серед тих, хто підняв український прапор над Донецьким аеропортом.

«Улітку 2015-го мені подзвонив Малиш, Олексій Болдирєв. Я дуже подякував і сказав, що в нас вже є його записи. А 9 грудня того ж року Олексій загинув у підірваному на міні БМП. Він дуже хотів поділитися своїми відео, своїм досвідом. Коли він розмовляє з камерою, він наче розмовляє з тобою», — режисер Зошита війни Роман Любий про Олексія Болдирєва.


Іван Матейко

Підприємець і співзасновник маркетингової агенції, який у 2014 році вирішив, що хоче захищати Україну і пішов на війну добровольцем. Після АТО отримав офіцерське звання.

Іван Матейко (Фото: надано 86PROKAT)
Іван Матейко / Фото: надано 86PROKAT

«Це 2014, десь серпень. Паралельно Іловайську. Три екіпажі розвідки ЗСУ потрапили в засідку, а ми їх витягували під Троїцьким. Якщо не помиляюсь, загинуло і пропало безвісти тоді 11 хлопців. І от найяскравіший спогад, як ми вивозимо на бобіку ранених. Один обпечений, а один — без ноги. І той, що без ноги, каже: «Сьогодні тільки прислали мені нові берці. Вдягнув і пропали. Так шкода…»

У фільмі можна побачити кадри Івана Матейка в основному побутових моментів: поїздки і життя на блокпосту. І один із найбільш важливих — евакуація сім‘ї з села Троїцьке. Місцина, де жила родина потрапила під обстріл з вражої сторони. Ветеран згадує, що усюди було полум’я, їхній батальйон гасив пожежу як міг, щоб вивезти людей із зони вогню. Тоді багато військових отримали опіки і поранення.

Іван Матейко впевнений, що дивитися Зошит війни варто, бо «там реальні кадри, які передають атмосферу краще ніж будь-який художній фільм».


Тарас Матвіїв

Український журналіст, громадський діяч та Герой України. Загинув 10 липня 2020 року, через два місяці після світової прем'єри фільму на фестивалі Docudays, під час мінометного обстрілу, рятуючи з бліндажу своїх бійців.

Тарас Матвіїв (Фото: надано 86PROKAT)
Тарас Матвіїв / Фото: надано 86PROKAT

Як згадує режисер фільму Роман Любий, кадри, які згодом увійшли до Зошита війни, він отримав не напряму від Тараса. Матеріали із батальйону Карпатська Січ, де й служив Тарас, передали продюсерові - Марку Супруну.

Здебільшого кадри Тараса — це прогулянка розбитими Пісками.

Коли Роман вийшов на зв’язок із бійцем, аби запитати дозвіл на використання, той відповів коротко: «Беріть, якщо треба».

«Тарас не знав мене, не знав, що я збираюся робити із його відео, як використати. Але просто віддав його. Мене досі дивує, приємно дивує, що людина просто так погодилася стати частиною фільму, який, зрештою, у певному сенсі тепер став пам’яткою про нього», — каже Роман.


Володимир Небір

Також відомий під позивним Доктор Хаос. Обороняв Донецький аеропорт, рятуючи поранених побратимів. До Майдану не хотів служити в армії, хоч і був курсантом Військового інституту КНУ імені Шевченка. Але під час Революції гідності став парамедиком, а коли почалася війна — пішов захищати країну.

Володимир Небір (Фото: надано 86PROKAT)
Володимир Небір / Фото: надано 86PROKAT

Його кадри у фільмі - здебільшого із поселення Опитне, що під Донецьком. Також деякі фрагменти були відзняті під час розмінування околиці Донецька від протитанкових мін та бойового чергування на посту.

Володимир переконаний, що Зошит війни варто дивитися через цінність моментів, які більше ніколи не повторяться у тій проекції, яка була станом на 2014−2015 рік. На його думку, там відбувалися державотворчі процеси, свідками чого і були бійці із закріпленими екшн-камерами.

На запитання, який спогад із фронту найбільше врізався у пам’ять, Володимир розповідає випадок, де йому вдалося врятувати себе та своїх друзів:

«Коли ми з побратимами опинилися в оточенні на диспетчерській вежі керування польотами, мені прийшла ідея прорватися з цього оточення і врятувати себе і побратимів. Дехто не вірив в реальність цього задуму. В результаті десять з десяти воїнів (включаючи поранених) залишилися живі. Не забуду ніколи!»

Прокат документального фільму Зошит війни відбувається у Києві, Одесі, Дніпрі, Львові, Запоріжжі, Одесі, Миколаєві і ще в кількох містах. Квитки можна придбати на сайті 86PROKAT або в мережі Multiplex.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X