Джерело зарази. Рецензія на сюрреалістичну комедію Жувальця
В український прокат вийшов фільм Жувальця — нова робота французького музиканта (під псевдонімом Mr. Oizo він відомий з кінця 90-х), режисера і ді-джея Квентіна Дюпье.
Валерій Мирний
У своїй кінотворчості Дюпье тяжіє до сюрреалізму, і якщо на самому початку кар'єри він знімав кіно для умовно своїх, то до 2021-го прийшов до абсолютно глядацького формату.
При цьому режисер залишився вірний собі та своїм улюбленим темам. Результат не змусив себе чекати: фільм Жувальця полюбили одразу, починаючи з його прем'єри на Венеційському кінофестивалі минулого року, і закінчуючи світовим прокатом, що потихеньку розгортається. В роботі продовження під назвою Щупальця.
1. Сюжет
Франція. Лазурне узбережжя. На пляжі в спальному мішку з ногами по щиколотку в хвилях спить чоловік середніх років. До нього підходить з виду кримінальний ділок місцевого розливу, будить і пропонує заробити швидкі гроші: забрати чемоданчик в одному місці та привезти його в інше. Гонорар — 500 євро.
Чоловіка в спальнику звуть Ману. Він бездомний, вічно голодний, абсолютно недалекий. Погодившись підзаробити, Ману викрадає машину (старий Mercedes невизначено-пісочного кольору) і відправляється за своїм другом на ім'я Жан-Габ. Останній теж середніх років, теж фактично жебрак, теж недалекий, але на трохи менш катастрофічному рівні.
Почати операцію з валізою їм заважає шум в багажнику машини. Зупинившись і заглянувши всередину, двоє з подивом виявляють там муху розміром з дорослого коргі. З цього моменту операція з валізкою різко забувається. І в голові у Жан-Габа народжується новий план: видресирувати муху, щоб вона крала для приятелів їжу і гроші. Хлопці нарікають свій план «вбивчим».
2. Сценарій, драматургія
План, звісно, абсолютно не вбивчий. Принаймні, поки що. Але як точка відліку для їхніх абсурдних пригод він працює чудово. Взагалі Дюпье любить змушувати своїх героїв тією чи іншою мірою підкорятися предметам (муха, звичайно, мила, але винесемо її за дужки одухотвореного). Так було в минулій роботі режисера — наскільки тривожному, настільки ж і смішному фільмі Оленяча шкіра, де оскароносний актор Жан Дюжарден метався по крихітному містечку і виконував жорстокі вказівки своєї куртки.
Так відбувається і тут, де своєрідним макгафіном стає гігантська комаха, що незрозуміло звідки взялася, навколо якої закручуються пригоди Жан-Габа, Ману і тих, кому не пощастило опинитися на їхньому шляху. При цьому тривожність Оленячої шкіри у фільмі Жувальця відсутня повністю. Тоді Дюпье посміявся над кризою середнього віку, пройшовся по культу споживання і по особливостям сучасного фестивального кіно (знявши на нього, грубо кажучи, пародію). У Жувальцях режисер розчиняється в безтурботності умовного жанру — літня кримінальна історія з нальотом гумору і романтики (тут можна подумати хоч про Спіймати злодія Хічкока, хоч про прекрасних комедії з Луї де Фюнесом) з його морем, сонцем, пляжами, випадковими зустрічами і легкою інтригою, яка одночасно тримає в напрузі й не відволікає від споглядання краси навколо.
Абсурдність того, що відбувається, як це часто відбувається у Дюпье, подається з абсолютно незворушним обличчям. Ну муха і муха, двійники теж добре, раптові пожежі, алергія на масло, велик-єдиноріг. Єдиним голосом розуму, природно, стає схожий на синдром Туретта крик героїні Адель Екзаркопулос і їй, звичайно, ніхто не вірить.
Весь цей пазл складається не в щось енігматичне, а в абсолютно струнку історію. І теми, що хвилюють Дюпье, тут теж проглядаються досить кристально: та ж критика капіталізму і культу споживання, та ж гірка насмішка над класовістю суспільства, ну і та ж гра з жанром.
3. Картинка і актори
У картині абсолютно прекрасний кастинг з усіма акторами і актрисами на своєму місці. У Грегуара Людіга (Ману) і Давида Марсі (Жан-Габ) органічний дует сформувався ще в 2010 році, коли два коміка створили популярне комедійне шоу Palmashow для французького телебачення. І у фільмі видно, що за спілкуванням Ману і Жан-Габа ховається серйозний досвід. Смішним відображенням їхнього вдалого екранного броманса стало особливе вітання хлопців: коли треба поставити крапку в черговій комедійної ситуації вони складають кулаки на подобу бика, вдаряють ними і кричать «Бик!».
З ролей другого плану варто виділити Адель Екзаркопулос (головна героїня фільму Життя Адель і володарка Золотої пальмової гілки). Єдиній учасниці зйомок з міжнародною славою за плечима Дюпье дав роль юродивої. Яка знову-таки єдина з усіх тут розуміє, що відбувається.
Жувальця — вердикт НВ
9/10
Жувальця — по-своєму ідеальне кіно, якому неможливо протистояти. Абсурдний літній фільм, що вийшов в абсурдне літо. Коли хочеться плисти за течією і радіти життю, але доводиться вирішувати дивні завдання (чим і де вакцинуватися, наприклад) і нескінченно боротися за виживання.
Квентін Дюпье посміхаючись дарує надію: якщо вийшло у двох ідіотів, то вийде й у всіх інших.
Жувальця
Mandibles
2021 рік
Франція, Бельгія
Режисер — Квентін Дюпье
У головних ролях: Грегуар Людіг, Давид Марсі, Адель Екзаркопулос, Ромео Елвіс, Індія Хейр і інші.
