Цивілізаційна катастрофа. Жовтневий переворот 1917-го в Росії як знищення її європейської складової - розбираємо малюнки Івана Владімірова
З приходом до влади більшовиків Владіміров був уже визнаним баталістом, і на такі замальовки він мав карт-бланш як співробітник петроградської міліції, де заробляв портретами злочинців. Заразом під його олівець потрапляли і сцени розправ червоної орди з культурним надбанням Російської імперії.
Журналіст НВ Олег Шама продовжує розбирати видатні твори мистецтва, теми яких перекликаються із сьогоденням.
Ш ирокому загалу акварелі Владімірова стали доступними тільки 1967 року. Щоправда, до Союзу вони так і не дісталися, та й у Росії про них знають не так давно. А до 50-річчя перевороту їх опублікували в альбомі Russia in Revolution у Сполучених Штатах. На той момент вже 20 років, як їх автор відійшов у засвіти, але живі були ще дехто з власників цих робіт. Як-от, американці Ітан Теодор Колтон і Сперджен Мілтон Кіні.
Замолоду вони працювали в Петрограді в Американській адміністрації допомоги — знаменитій місії Герберта Гувера. Тоді президент США Вільсон заповзявся витягати російський люд з гуманітарної прірви, яка розверзлася з приходом більшовиків. І передовсім від голоду. Колтон і Кіні заприятелювали з Владіміровим. Мати художника була британкою, і англійська була його другою рідною мовою. Це допомагало баталісту працювати з лондонським журналом The Graphic, куди він як кореспондент надсилав свої замальовки фронтових буднів Першої світової війни.
Американців уразили акварелі Владімірова. Розповіді чи навіть книжки про червону напасть завжди поступаються зображенням, а малюнки такого рівня і поготів. Вони й самі на власні очі бачили, що біда в Росії значно глибша за нестачу хліба. У світі ж обличчям цього безмежного простору була вишукана музика Чайковського та Рахманінова, знамениті балетні сезони Дягелева в Парижі. А більшовики розбудили азійське начало титульного народу цієї імперії, яке сиділо в ньому з часів Золотої орди.
