Шість тез про жіночу сексуальність: дискусія Мережі DOCU/CLUB з психологинею, соціологинею та поетом

18 березня 2021, 20:55

Чому в українському суспільстві панують подвійні стандарти до вираження жіночої сексуальності, а вільна розмова про секс викликає так звану «моральну паніку»?

Про це модераторка кіноклубу від Мережі DOCU/CLUB Єлизавета Сокуренко поговорила із психологинею Оксаною Єфремовою, соціологинею Оленою Стрельник та поетом Остапом Сливинським після онлайн-показу документальної стрічки Венери під час HeForShe Arts Week 2021.

Відео дня

Венери — це данська документальна стрічка з історіями-інтерв'ю реальних жінок, які розповідають про свій сексуальний досвід, психологічні травми та ставлення до свого тіла.

Коли жінка говорить про свої сексуальні потреби публічно, консервативне суспільство починає моралізувати та цькувати

Олена Стрельник: «Я переконана, що право жінки говорити про себе, про свої потреби — це найвизначніший результат сексуальної ґендерної революції.

Згадаємо нещодавній скандал із вже екс-помічницею голови ЦВК та блогеркою BadMama Анжелою Єременко, яка звільнилась після посту про секс-іграшку на особистій сторінці, а в соціальних мережах отримала вибух цькування.

Як соціологиня, я розумію основні соціокультурні тригери цього «вибуху». Перше — про секс ми не звикли говорити в публічному просторі. Друге — від людей, які працюють на державу, суспільство вимагає певних критеріїв «морального образу». Третє - жінка насмілилась в доволі консервативному суспільстві вголос говорити про себе, як людину, яка має потреби, в тому числі сексуальні. І ця маніфестація жіночої сексуальності вголос роздратувала оточуючих.

На початку березня соціологічна група Рейтинг оприлюднила дослідження Ґендерні ролі та стереотипи. Виявилось, що жінки, навіть частіше за чоловіків, вважають, що «для чоловіків секс важливіший, чим для жінок». Тобто «правильна жінка» (з точки зору суспільних очікувань) нібито не має маніфестувати свою сексуальність".

Єдиний дозволений суспільством прояв жіночої сексуальності в Україні - це «спокусити чоловіка»

Олена Стрельник: «Одна з героїнь документального фільму Венери говорить «я не знаю, як бути сексуальною, але знаю, як це для мого хлопця», — і це жінка із скандинавської країни. Тобто часто єдиний «дозволений» вираз жіночої сексуальності - це «спокусити чоловіка».

В патріархальному суспільстві «дозволених» проявів жіночої сексуальності ще менше. По-перше, це жіноче тіло в рекламі, як інструменталізація тілесності. По-друге, це конкурси краси, де дівчата ледь не з дитячого садочку теж певним чином примушуються до вираження сексуальності. Це все.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Проте практика говоріння про своє тіло та його прояви, такі як вагітність, менструація, грудне вигодовування, в суспільстві табуйована. В результаті це обмежує і дозволені прояви жіночої сексуальності. Тобто ми сприймаємо оголене тіло на білборді як норму, а маму, яка може годувати дитину в публічному просторі груддю, — ми соромимо і стигматизуємо.

Але поняття сексуальності тісно пов’язане зі ставленням до власної тілесності, і змінюється з віком та після певних етапів в житті, таких як пологи, дорослішання та інше".

Кадр з фільму Венери
Фото: Кадр з фільму Венери

Біблія не називає Марію Магдалину «блудницею», так її трактує патріархальне суспільство

Остап Сливинський: «У фільмі Венери від однієї із героїнь прозвучало, що «вона прочитала Біблію занадто рано, і це її сексуально заблокувало», — це важливий момент. Наприклад, у Новому і Старому Завітах, у жінок дуже скромні та абсолютно «інструментальні» ролі «хранительки домашнього вогнища».

Яскравий приклад патріархальної інтерпретації біблійного сюжету — про Марію Магдалину. Якщо запитати «пересічного/-у» християнина/-ку, то абсолютна більшість відповість, що вона була блудницею до того як стати наближеною до Христа. Тобто грішницею, яка «грішила» тілом, хоча про це прямим текстом немає в Новому Завіті жодного слова.

Така патріархальна інтерпретація свідомо чи несвідомо стигматизує жіночу сексуальність. І це досі впливає на нашу поведінку та виховання наших дітей, бо ми переважно християнське суспільство".

Освітня система не просто дає інформацію, а формує модель «нормальної поведінки», зокрема ґендерної

Олена Стрельник: «Реакція суспільства вибухова, коли поєднуються теми дітей, ґендеру та сексу. Ті, хто дотримується ідеї вільного обговорення сексу, поки що програють.

Міністерство освіти та науки вже затвердило типові освітні програми для дітей. Там є місце для обов’язкового етичного курсу, який дуже вірогідно може стати курсом релігійного спрямування.

Наприклад, я була однією з тих експертів комісії, які робили аудит підручника Адріана Буковинського Основи сім'ї, де йдеться не про дорослих, а дітей. Там прямим текстом вказано багато речей на кшталт «використання контрацепції є протиприродним».

(9 квітня 2020 року комісія дозволила відновити підручник за умов, якщо автор внесе необхідні зміни та перевидасть посібники, після колективних та індивідуальних звернень батьків та народних депутатів).

Варто розуміти, що шкільна освіта важлива, але вона втратила монополію на виробництво знання, — батьки можуть самі обрати ту літературу, яка краще підходить їхнім дітям".

Кадр з фільму Венери
Фото: Кадр з фільму Венери

Жіноча та чоловіча сексуальність — дві сторони однієї медалі

Оксана Єфремова: «Коли ми розділяємо сексуальність за ґендером, то з’являється флер загадковості. Якщо прибрати статеву приналежність, і подивитися, що таке сексуальність в цілому, то питань про загадковість буде менше.

Коли є контакт з людиною, ти знімаєш всю свою «броню», показуєш себе справжнього/-ю. І цей елемент вразливості як психологічна складова близькості присутній і у жінок, і у чоловіків. Додаємо елемент ґендеру — відразу з’являється очікування «жінка має бути тендітною, слабкою».

Остап Сливинський: «Я згоден, коли ми маркуємо сексуальність ґендерно, то впираємося в штучно створену «загадковість» і стереотипи щодо «жіночої» та «чоловічої» сексуальності.

Вже прозвучала тема стереотипу, який побутує серед багатьох жінок — «чоловікам потрібен секс», бо вони «помруть без щоденної дози сексу», а жінка має цю дозу забезпечити.

Це віддзеркалення жінками чоловічого стереотипу, характерного для підліткової чоловічої соціалізації: «справжній чоловік — це секс-машина». В підлітковому чоловічому товаристві розмови про секс ведуться в певному ключі: а саме агресивна інструменталізація й об'єктивація жінки. І хоча чоловіки є авторами цього стереотипу «справжнього чоловіка», вони від цього теж страждають, бо мусять відповідати очікуванням агресивної маскулінної сексуальності".

Вільне обговорення сексу в Україні викликає в людей «моральні паніки» *

*моральна паніка (в теорії соціології) — це поширений страх, найчастіше ірраціональний, що хтось чи щось є загрозою цінностям, безпеці та інтересам громади чи суспільства в цілому

Олена Стрельник: «Ми маємо розуміти, що сексуальна революція прийшла в Україну значно пізніше, порівняно з рештою світу. Лише на початку 90-х років ми почали отримувати першу інформацію, а жінки — доступ до якісної контрацепціЇ. Тому нам потрібно більше часу, щоб почати вільно говорити на тему сексу».



Перегляд та обговорення документального фільму Венери — одна з багатьох подій Мережі DOCU/CLUB. Вони організовують покази документальних стрічок зі всього світу та дискусії на тему прав людини за участі експертів/-ок з різних сфер. Слідкуйте за Мережею DOCU/CLUB на Facebook, дізнавайтеся, чи є кіноклуб у вашому місті - та долучайтеся до перегляду фільмів та обговорень.

Проєкт Мережа DOCU/CLUB — за реформи! фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо NV
X