Замах на мистецтво. Як 110 років тому з Лувру викрали Мону Лізу і це перетворило її на картину-суперзірку — уривки з книги

21 серпня 2021, 13:44

21 серпня 1911 року, рівно 110 років тому, з паризького Лувру викрали легендарну Мону Лізу пензля Леонарда да Вінчі. НВ публікує уривок з книги Замах на мистецтво Григорія Козлова, де автор розповідає про історію злочину і його вплив на популярність Джоконди.

21 серпня 1911 року до Квадратного салону Лувру прийшов художник, який вирішив написати копію Мони Лізи. На його подив, там, де зазвичай висіла картина, зяяла порожнеча. «Напевно, з вихідних гостює у фотографів, невдовзі принесуть назад», — заспокоїли його службовці. Час минав — картина не з’являлася. Художник почав скандалити, і службовці пішли поквапити фотографів. Але ті й думки не мали того дня знімати Мону Лізу. Не було її і в реставраторів. Охорона нарешті збагнула, що картину викрали.

Відео дня

Порожнє­ місце­ на ­стіні,­ де­ висіла­ Джоконда, приголомшило публіку­ й ­зробило­ для ­світової ­слави­ Мони­ Лізи­ більше, ніж усі­ зусилля­ її ­найпалкіших­ шанувальників (Фото: Надано видавництвом ArtHuss)
Порожнє­ місце­ на ­стіні,­ де­ висіла­ Джоконда, приголомшило публіку­ й ­зробило­ для ­світової ­слави­ Мони­ Лізи­ більше, ніж усі­ зусилля­ її ­найпалкіших­ шанувальників / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

Зчинився страшенний скандал. Директора Лувру Гомолле, який лише недавно вихвалявся, що викрасти Джоконду — це все одно що викрасти собор Паризької Богоматері, було звільнено. Несподівано для всіх Мона Ліза опинилася в центрі політичних баталій. Франція жадала реваншу за поразку, якої їй завдала Німеччина в 1870 році.

Назрівала велика європейська війна. У цій розпаленій атмосфері крадіжку шедевра Леонардо французи сприйняли як національну образу.

Через­ день ­після­ крадіжки­ в­ Парижі­ вже­ торгували­ текс­том пісеньки­ «Джоконду­ не ­бачили?»­ та ­лис­тів­ками-репродукціями­ зниклого ­шедевра­ Леонардо (Фото: Надано видавництвом ArtHuss)
Через­ день ­після­ крадіжки­ в­ Парижі­ вже­ торгували­ текс­том пісеньки­ «Джоконду­ не ­бачили?»­ та ­лис­тів­ками-репродукціями­ зниклого ­шедевра­ Леонардо / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

Перша підозра впала на німецького кайзера Вільгельма II. Французькі газети писали, що він наказав своїм шпигунам украсти Мону Лізу, аби показати слабкість Франції. Німецькі газети платили тією самою монетою. «Крадіжка Джоконди — це витівка французького уряду, який прагне спровокувати війну», — заявляли вони. Виникли версії про анархістів, які вирішили скинути уряд, про божевільного, який закохався в Мону Лізу й викрав її, про американського мільйонера Морґана, який організував крадіжку шедевра задля поповнення своєї колекції.

Усю французьку поліцію, яку тоді вважали найкращою в світі, було поставлено на ноги. Однак детективам удалося знайти лише раму від Джоконди. Вона лежала на бічних сходах, якими користувалися службовці Лувру. Ніхто не міг зрозуміти, як крадієві вдалося непомітно пройти повз сторожів. Було допитано сотні людей. Несподівано на перше місце висунулася версія про художників-авангардистів.

Одним із головних підозрюваних став їхній лідер Пабло Пікассо. Виявилося, що його приятель, такий собі П'єре, викрав для нього з Лувру дві стародавні кам’яні статуетки. Пікассо вважав художників первісної доби попередниками кубістів і хотів завжди мати їхні витвори перед очима. А музеї він називав гробницями мистецтва, де воно заховане від справжнього життя. Поліціянти вирішили, що після крадіжки статуеток авангардисти дібрали смаку і влаштували провокацію з картиною Леонардо. «Ватажком» міжнародної банди крадіїв-авангардистів детективи «призначили» підданця Російської імперії поета Ґійома Аполлінера. Бельгієць П'єре був його секретарем. Поет став однією-єдиною людиною, заарештованою в справі Мони Лізи. До честі поліції слід сказати, що вона швидко встановила непричетність Аполлінера, Пікассо та їхніх друзів до крадіжки Джоконди.

На батьківщині Джоконди, у Флоренції, навіть вуличний катеринщик прикрасив свій інструмент репродукцією зниклого портрета Леонардо (Фото: Надано видавництвом ArtHuss)
На батьківщині Джоконди, у Флоренції, навіть вуличний катеринщик прикрасив свій інструмент репродукцією зниклого портрета Леонардо / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

Єдиний важливий слід виявив найзнаменитіший поліціянт Франції тих років Альфонс Бертильйон. На рамі він помітив відбиток пальця. Але батько першої у світі системи впізнання злочинців за комбінацією розмірів п’яти частин тіла ненавидів головну конкурентку своєї методики — дактилоскопію. Бертильйон навіть не знав до пуття, як скористатися знахідкою. Доказ, що міг привести до злочинця, виявився непотрібним. Детективи, під'юджувані обуреною громадськістю, зі шкури пнулися, але нічого, крім насмішок та глузувань, не домоглися.

Роль головного героя в справі про крадіжку Мони Лізи дісталася не поліції, а пресі, і вона щедро відплатила портрету Леонардо за можливість продемонструвати свою могутність, що дедалі зростала. Крадіжка картини стала першою справді всесвітньою сенсацією. Преса призначала й знімала директорів Лувру та префектів поліції, вирішувала, бути європейській війні чи ні, а головне — заворожувала всіх від аристократа до простолюдина нескінченними варіантами детективної історії за назвою «Хто вкрав Мону Лізу?»

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Зліва: Французький журнал Ексельсіор
Зліва: Французький журнал Ексельсіор "розкадрував" пограбування століття і показав не тільки світлини місця злочину, але й портрети директора Лувру і комісара поліції. Справа: Художник італійського журналу Доменік дель Кор'єре прикрасив обкладинку зображенням своєї версії крадіжки Джоконди – він звинувачував у злочині цілу банду / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

І ось 2 грудня 1913 року, за два з лишком роки після зникнення картини, невідомий, який назвався Леонардом, запропонував флорентійському антиквару Альфредо Ґері купити в нього Джоконду. Незнайомець пояснив, що його мета — повернути Італії шедевр, украдений Наполеоном. Про те, що Франція купила картину за триста років до приходу до влади Наполеона, Леонард просто не знав. За якийсь час він привіз картину з Парижа до Флоренції в дорожній скриньці з подвійним дном. Там її, завалену брудними сорочками й шкарпетками, і побачив вражений антиквар, коли прийшов у номер готелю, де зупинився грабіжник. Леонарда було заарештовано. Те, що він розповів на допитах, викликало новий скандал. І тут преса розіграла грандіозний спектакль «Повернення Мони Лізи». Удруге за три роки картина стала героїнею світової сенсації.

Грабіжник, якого насправді звали Вінченцо Перуджа, певний час працював у Луврі. Саме він зробив засклений короб-раму, куди для захисту від вандалів помістили Джоконду. Того фатального понеділка, коли зникла Мона Ліза, він відвідував у музеї своїх друзів, які там досі працювали. Лувр було зачинено для відвідувачів, але сторож, який знав Перуджу, впустив його. Коли італієць опинився сам-один у Квадратному салоні, він спокійно зняв картину зі стіни, вийшов на бічні сходи, вийняв картину з рами і сховав її під робочим халатом. Йому легко вдалося пройти повз сторожів. Удома, у кімнатці на вулиці Шпиталю Сен-Луї, Перуджа сховав Джоконду під матрац. Так він і спав на картині понад два роки.

На розчарування журналістів, під час процесу про крадіжку Джоконди на лаві підсудних опинився не лихий геній, а типовий невдаха. Присяжні засудили його всього-на-всього на один рік в'язниці, хоча прокурор наполягав на трьох. Вінченцо Перуджа був добре відомий поліції як дрібний злодюжка (Фото: Надано видавництвом ArtHuss)
На розчарування журналістів, під час процесу про крадіжку Джоконди на лаві підсудних опинився не лихий геній, а типовий невдаха. Присяжні засудили його всього-на-всього на один рік в'язниці, хоча прокурор наполягав на трьох. Вінченцо Перуджа був добре відомий поліції як дрібний злодюжка / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

Те, як легко було здійснено крадіжку, сильно підмочило репутацію охорони Лувру. Але ще більше було зганьблено славнозвісну французьку поліцію. З’ясувалося, що в її картотеці були відбитки пальців Перуджі: він не раз мав проблеми із законом. Однак Бертильйон не зумів грамотно порівняти сліди, знайдені на рамі Мони Лізи, з «пальчиками» в поліцейському формулярі Перуджі. Він надто зневажав тяганину з відбитками, вірячи лише у свій «бертильйонаж». Саме Джоконді криміналістика завдячує остаточною перемогою дактилоскопії, а злочинці всього світу, які лінувалися працювати в рукавичках, — роками у в’язниці.

У виступі Перуджі на суді було згадано один кумедний момент. Коли він опинився у Квадратному салоні Лувру, то завагався, що брати. Там були й Тиціан, і Рафаель, й інші італійці, придатні для його «патріотичної місії». Він уже було вирішив узяти Венеру й Марса Мантеньї, але раптом згадав, як відвідувачі шепотіли слова з есе Патера, стоячи перед Джокондою, і вирішив, що це більш вартісна штука, коли перед нею люди моляться. Якби він узяв щось інше, можливо, у нас була б інша суперзірка? А так естети Патер і Ґотьє виявилися «навідниками» профана Перуджі.

Мону Лізу показали на виставках у Флоренції, Римі й Мілані, а потім вона з тріумфом повернулася до Франції в окремому купе експреса Мілан — Париж. Перуджа отримав лише рік ув’язнення — італійський суд узяв до уваги його патріотичні спонуки. У роки Першої світової війни він хоробро воював, повернувся героєм, а потім став власником дрібної крамниці, де торгував фарбами.

Тріумфальне повернення Джоконди до Франції в окремому купе поїзда стало популярним сюжетом новорічних листівок (Фото: Надано видавництвом ArtHuss)
Тріумфальне повернення Джоконди до Франції в окремому купе поїзда стало популярним сюжетом новорічних листівок / Фото: Надано видавництвом ArtHuss

Пізніше виникла версія про те, що Перуджа був тільки виконавцем, а замовив крадіжку арґентинський шахрай Едуардо де Вальф'єрно. Спочатку заповзятливий арґентинець знайшов художника-підроблювача, який зробив шість високоякісних копій Мони Лізи. Потім на сцену вийшов його найманець Перужда й, не відаючи, що чинить, украв оригінал. Аферист Вальф'єрно продав підробки в «тіньові колекції», запевняючи кожного покупця, що він — єдиний власник оригіналу Леонардо. Виторг сягнув кількох десятків мільйонів доларів. Вальф'єрно зник із грішми, а «патріот» Перуджа попався поліції й шляхетно взяв усю провину на себе. Обдурені колекціонери зі зрозумілих причин мовчали.

Після крадіжки й повернення картина остаточно перетворилася на символ мистецтва, стала зіркою, популярнішою за кіноактрис та оперних примадонн.

Уривок з книги Замах на мистецтво надало НВ видавництво ArtHuss.

Показати ще новини
Радіо НВ
X