Країна чудес. Рецензія на українську драму Забуті

5 вересня 2020, 08:30

В український прокат вийшов фільм Забуті — мелодрама навпіл з гостро соціальною драмою і одночасно друга повнометражна робота українського режисера Дар'ї Онищенко.

@ НВ
Фото: @ НВ

Першою її картиною була теж історія кохання - триптих Істальгія. Наступною стане біографія художника Казимира Малевича.

Фільм Забуті був знятий у копродукції з Федеральним управлінням культури Швейцарії і є несоромним прикладом зв'язку нашого молодого кіно з європейськими культурними інститутами. Похвальною є і спроба спокійною кіномовою розповісти про людей, що живуть на тимчасово окупованих територіях України. Проблема тут в іншому: в невмілій спробі синтезу особистого з національним.

Відео дня

1. Сюжет

Наш час. Луганськ. Вчителька української мови на ім'я Ніна з відомих причин змушена проходити принизливу процедуру перекваліфікації на вчительку російської. 30-річна дівчина явно не вписується в нову дійсність, але через чоловіка-контрабандиста Юру змушена її терпіти.

Принаймні, якийсь невизначений час: чоловік обіцяє, що вони переїдуть в Україну вже ось-ось. Якось, піднімаючись сходами в кабінет, де її чекають тести на знання великого і могутнього, Ніна стикається зі старшокласником Андрієм, що стрімко спускається вниз. Він тільки що був на даху школи, де вивісив український прапор і чим сильно роздратував місцеву самооборону і ментів.

Зіткнення це стане для Ніни та Андрія поворотним.

Кадр з фільму Забуті (Фото: @Arthouse Traffic)
Кадр з фільму Забуті / Фото: @Arthouse Traffic

2. Сценарій і драматургія

Поворотним, але не зовсім. Фільм Забуті переповнений благими намірами. Тут є чесна спроба показати світ по той бік кордону з усіма його новими порядками і старими упирями. Ось люди намагаються вижити контрабандою, ось хейтят все українське, ось просто хочуть, щоб весь цей кошмар скоріше закінчився (приємний, але як завжди короткий вихід Олексія Горбунова).

Хороші перемішалися з поганими, боягузливі з хоробрими. Перші і останні, як водиться, в меншості: так згущуються фарби.

Тут є і чесна спроба показати випадкову зустріч двох самотностей. Ніна постає загнаним в кут звіром, що живе надією на швидкий переїзд. Вона принципова й смілива. Саме ці якості і зближують її з Андрієм - таким же загнаним звіром із приблизно таким же набором рис характеру. За винятком хіба що щирості.

Кадр з фільму Забуті (Фото: @Arthouse Traffic)
Кадр з фільму Забуті / Фото: @Arthouse Traffic

Варто окремо згадати і про спробу надати всієї цій конструкції символічний фундамент у вигляді руїн заводу Ізоляція (де відбувається кілька ключових сцен фільму), який раніше на Донбассі грав роль київського Мистецького Арсеналу, а зараз служить метафорою зруйнованих культурних зв'язків, зруйнованих високих смислів. У Новоросії культуру замінила бісівська простота, густо замішана на вояччини.

Тут пригадується одна з найсильніших сцен картини, яка не має жодного відношення до її головних героїв: це дитячий спектакль у школі, коли діалог хлопчика і дівчинки про царя, гриби і війну (Цар Горох і гриби) закінчується кинутою якимсь дорослим мужиком дітям під ноги замаскованою під гранату петардою. У цій короткій і страшній замальовці відбився весь сюрреалізм існування в ОРДЛО - країни чудес зі знаком мінус.

Кадр з фільму Забуті (Фото: @Arthouse Traffic)
Кадр з фільму Забуті / Фото: @Arthouse Traffic

На жаль, таких проникнень в реальність у фільмі Онищенко до болю мало. Але не докручена тут в першу чергу мелодраматична лінія. Вона немов намічена пунктиром і немов нам глядачам в неї треба повірити за замовчуванням. Але от не зовсім зрозуміло, що такого знайшла в Андрії Ніна (і чи знайшла взагалі). Український прапор? Юнацький максималізм? Неможливість вписатися? Цього могло б бути достатньо для короткої інтрижки, але в умовах правильної подачі.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

А так, мелодрама тут постійно перебивається соціальщиною, а соціальщина - мелодрамою. Діалогу на рівних у цих двох напрямків у фільмі Забуті не вийшло. Не вийшло правильно подати і основну ідею картини: на сході нашої країни, на її окупованих територіях є люди, які не хочуть бути окупованими. Вони хочуть жити в Україні і хочуть бути поміченими, почутими, правильно сприйнятими.

Кадр з фільму Забуті (Фото: @Arthouse Traffic)
Кадр з фільму Забуті / Фото: @Arthouse Traffic

Ця думка повинна була з'явитися сама собою, як раз із діалогу романтичного із гостросоціальним. Із зустрічі двох самотностей на тлі розпаду старого суспільного ладу. Але у фільмі Забуті мало що з'являється саме. Його драматичні повороти штучні і фінальні висновки, як наслідок - дидактичні (жахливі фінальні замальовки про Ніну і Юру в Україні).

3. Актори і картинка

Причому починається все добре. Досвідчений оператор Ерол Зубцевич робить ставку на впізнавану європейську манеру - граничну реалістичність. Ми буквально опиняємося в сірому зимовому Луганську. Шкільні туалети тісні, міліцейські відділки темні і небезпечні, квартири правильно захаращені, вулиці несуть загрозу.

Переважання середніх планів теж виправдовує себе: ми встигаємо помітити і побут, що нагадує про 90-ті, і обличчя людей (перелякані, злі, тупі, змучені, рідше сміливі, ніколи - одухотворені).

Режисер веде розповідь просто і впевнено. Ніна Марини Кошкіної - стійка, розумна жінка, готова жертвувати собою заради інших. Андрій Даніїла Каменського - дикий підліток, змучений обставинами і зголоднілий за чимсь справжнім. Юра Василя Кухарського - простий, довірливий мужик, який намагається пристосуватися до нових умов, чим сильно відштовхує Ніну.

Фігури розставлені, естетика обрана, залишилося дочекатися, коли всі зіграють свої ролі. Але через сценарну неприродність, яка різко контрастує з картинкою, зі світом, в якому відбуваються події, розіграти правильно партію у них не виходить.

Кадр з фільму Забуті (Фото: @Arthouse Traffic)
Кадр з фільму Забуті / Фото: @Arthouse Traffic

Забуті - Вердикт НВ

6,5/10

Благі наміри, якими переповнений фільм Онищенко, не отримали належної художньої реалізації і так і залишилися намірами. Так, переселенців і тих, що переселяються, не слід відразу сприймати як чужих, як ворогів (якщо хтось раптом не знав). Так, ОРДЛО, при всій неприязні до цієї території - страшно цікаве місце для дослідження і рефлексії. Але Забуті, на жаль, лише несоромна спроба нагадати про перше і друге.

Забуті

2019 рік

Україна, Швейцарія

Режисер - Дар'я Онищенко

У головних ролях: Марина Кошкіна, Даніїл Каменський, Василь Кухарський, Олексій Горбунов, Анастасія Халпахчі, Марія Куликовська, Володимир Ямненко та інші.

Показати ще новини
Радіо НВ
X