Одна мрія на всіх. Рецензія на військову драму Снайпер. Білий ворон

4 вересня, 11:02
Головну роль у фільмі зіграв Павло Алдошин (Фото:Кадр з фільму)

Головну роль у фільмі зіграв Павло Алдошин (Фото:Кадр з фільму)

В український прокат вийшов фільм Снайпер. Білий ворон — заснована на реальних подіях історія хлопця (Микола Воронін, він допомагав писати сценарій), який колись був викладачем і екоактивістом, а після початку російсько-української війни став снайпером (і серед іншого захищав Донецький аеропорт, увійшов до числа кіборгів).

Валерій Мирний

Кінооглядач НВ

Разом із тим, режисерський дебют Мар’яна Бушана — перша українська стрічка про війну, що вийшла у національний прокат після 24 лютого. Та ще й рівно через пів року від початку повномасштабного вторгнення. І у головне національне свято — День Незалежності. Весь цей символізм створює додаткову вагу із додаткових сподівань від фільму Бушана, які картина завдяки спокійному тону, чіткості змісту, сучасному вигляду і акторським зусиллям все ж таки вивозить.

Відео дня

Сюжет

Горлівка, 2014-й. Хлопець на ім'я Микола разом із дружиною намагаються реалізувати свою екологічну, миролюбну мрію: немов гобіти вони побудували собі хатинку під пагорбом, енергію беруть з вітру, воду з річки, кожна річ, що їх оточує, отримала друге життя. Плюс — Микола викладає у місцевому навчальному закладі, та грошей на те просте існування, що веде подружжя, їм вистачає.

Але сутінки згущуються. Місцеві не поспішають зрозуміти та прийняти Миколину філософію: хамовита журналістка, що приїхала робити репортаж про екопоселення крутить пальцем біля скроні дразу видно — майбутня пропагандистка), що вчитель тут зайвий — прямо каже хуліганістий учень (одразу видно — майбутній зрадник). На цьому тлі Росія окупує Крим. На черзі — вторгнення в і без того не надто дружелюбний Донбас.

Крихка ідилія Миколи закінчується настільки швидко та трагічно, що хлопець вирішує змінити знак «пацифік», що був ніби стейтмент розміщений біля його дому, на розмітку прицілу снайперської гвинтівки у своїй руці.

Виконання

Фільм Снайпер. Білий ворон дарує рівно стільки, скільки обіцяє. Це професійне кіно, що поважає історію, яка в ньому описується, де продумана кожна деталь, де немає авторської інтонації, але є чітко проговорений зміст. І цей зміст, якщо усвідомити, що картина Бушана — це ніби пролог восьмирічної давнини до подій сьогодення, стосується взагалі всіх українців.

Адже та трансформація, той перехід, який Микола зробив від пацифісту до снайпера із позивним Ворон, не тільки про військову справу, не тільки про рішення піти до армії, а в першу чергу про насильницьку зміну світосприйняття. Одна мрія хлопця була знищена і взявши із собою як нагадування про неї обгорілу фігурку янгола (якого вирізала його дружина), він почав робити свій внесок у здійснення іншої мрії, яку чітко проговорив на початку фільму: «Я хочу вигнати цю наволоч з нашої землі». Всі ми в деякому сенсі Микола. Всі ми були вимушені змінити свої мрії.

Цей перехід показано простою кіномовою. Армійська муштра тут не рівня Кубрика, трагедія не рівня Шекспіру, але вага у фільмі Снайпер. Білий ворон твориться завдяки контексту: те, що в ньому показано відбувалося і відбувається насправді та зовсім поруч. Настільки, що наприклад виконавець головної ролі актор Павло Алдошин пішов в армію і став захисником України.

Складні кінорефлексії на тему війни в нас вже відбулися (Атлантида Валентина Васяновича) і ще відбудуться. А поки що вистачить і простих.

Окреме задоволення тут — це занурення у мистецтво бути снайпером. Для одинака Ворона, який жадає помсти, — це символічний шлях: він хоче точково вбивати ворогів і, звісно, мріє рано чи пізно побачити у своєму прицілі того самого росіянина, якому вже заготована сповнена ненависті куля. Ворон у фільмі Мар’яна Бушана в деякому сенсі самурай із розбитим серцем.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На боці цього порівняння грає і спокійна, сповнена гідності трактовка свого героя Павлом Алдошиним. Микола впевнено обрав один шлях, потім так само впевнено інший. Водночас його образу притаманні не тільки стриманість і цілеспрямованість, а й емоційність. Після трагедії Ворон майже не підвищує голос, майже не говорить про те що в нього на умі, але він вміє грати на гітарі і чудово співає сумних пісень. Його мотивація йде від сповненого почуттів серця і це відчуває не тільки глядач, а й інструктор зі снайперської справи, який виділяє хлопця із групи і бере на перше завдання.

А ще тут є інтимні сцени, за які не соромно. По-перше, у Снайпері відбувається перший кунілінгус в історії українського популярного кіно, по-друге, режисер вирішує показати оголеного Миколу. Ця гідна тілесність додає об'єму персонажам (навіть героїні Марини Кошкіної, якої тут зовсім мало) і наближає картину Бушана до мови сучасного кіно.

Бойові дії у Снайпері не виділяються із загального тону фільму і професії його головного героя. Це радше спостережливі, вкрадливі ніж напружені епізоди, де кожен постріл, кожна смерть настають у свій час. Люди роблять свою справу.

8/10 — вердикт НВ

Снайпер. Білий ворон — просте кіно із потужним посланням. Простота тут не означає примітивність. Радше претензію на правдиве зображення стриманої, тихої роботи снайпера взагалі і шляху Ворона зокрема. Його історія це історія помсти — справи, на яку краще йти із холодним розумом і не роблячи галасу.

Цей шлях у холодних тонах (фільм напрочуд гарно пофарбований, постарався і художник-постановник) закінчиться так, як і повинен: одні вороги загинуть, інші стануть в чергу. Глядач же отримає можливість пригадати, наскільки все змінилося не тільки після 24 лютого, а ще у 2014 році.

  • Снайпер. Білий ворон
  • 2021 рік
  • США
  • Режиссер — Мар’ян Бушан
  • У головних ролях: Павло Алдошин, Олег Драч, Марина Кошкіна, Андрій Мостренко, Роман Ясиновський, Олег Шульга та інші.
Показати ще новини
Радіо НВ
X