Щоденник вцілілої. Як російські військові зробили «живий щит» з усіх жителів села Ягідне — інтерв'ю з продюсеркою фільму

24 жовтня, 15:47
Щоденник вцілілої (Фото:пресслужба)

Щоденник вцілілої (Фото:пресслужба)

Інна Білецька, продюсерка та співавторка документального фільму Щоденник вцілілої, розповіла НВ про злочини, які чинили російські військові в селі Ягідне Чернігівської області.

У березні 2022 року російські окупанти перетворили село Ягідне в Чернігівській області на концтабір для українців — 366 людей використовували як живий щит для російських офіцерів. Майже місяць загнаних в шкільний підвал жителів утримували в нелюдських умовах. За цей час повільно і в муках померло десятеро людей.

Відео дня

Команда розслідувачів Суспільного представила прем'єру документального розслідування Щоденник вцілілої, в якому на основі щоденника однієї із заручниць російських військових описані 28 днів виживання людей з Ягідного.

Ми поговорили з продюсеркою фільму Інною Білецькою та дізналися моторошні подробиці.

пресслужба
Фото: пресслужба

Інна Білецька

продюсерка та співавторка документального фільму Щоденник вцілілої, а також шеф-редакторка редакції розслідування Суспільного

  • Розкажіть, як ви з командою потрапили в село Ягідне? Чому обрали для розслідування саме цю історію?

На Чернігівщині ми збиралися розслідувати іншу історію — історію розстрілу трьох молодих людей. Та мама, з якою ми домовились говорити про її синів, не почувалася у силі давати інтерв‘ю. Ми намагаємось не завдавати людям додаткових травм, тому вирішили чекати. Тим часом розпитали місцевих і потрапили у село Вишневе, там у дитсадку був штаб окупантів. У підвалі дитсадка російські військові катували людей. Також людей привозили на місцеву пилораму, там теж піддавали катуванням. Ми зайшли на пилораму. У липні там ще не прибирали. Серед купи сміття, яке залишили росіяни по собі, ми знайшли портрети атовців, зняті з дошки пошани, і один дуже цікавий документ. Цей документ — це відомість зв‘язку, датована 6 березня. За додатковими позначками і підписами відповідальних видно, що документ використовували в роботі. У цьому документі - перелік усіх російських підрозділів, які перебували на Чернігівщині, частково Сумщині, Харківщині та Київщині. З нього ми взнали, що великими білими колами на техніці в область заходили військові з центрального військового округу Російської федерації. Це найбільший військовий округ країни-територста. Так ось, у селі Вишневому був командний пункт групи Центр. Ми звернули увагу на ті підрозділи, які стояли у Ягідному, адже багато чули про жахи в цьому селі. А потім ми заїхали в Ягідне на один день. І уже не змогли залишити цю тему.

  • Що ви одразу побачили в селі, коли приїхали? Чим запам’ятався шкільний підвал, куди окупанти зганяли всіх жителів? Можливо, ви щось там знайшли чи бачили важливе?

Я думаю, російсько-українська війна принесе світові нові визначення на позначення звірств і воєнних злочинів. Бо концтабір, з яким порівнюють ягіднянський підвал, — визначення не досить точне. Так, там немає газової камери, а людей, яких там утримували, не змушували тяжко працювати. Це якийсь інший вид звірства — зігнати у підвал площею менше ніж 200 квадратних метрів, усе село, 366 людей, тримати їх там протягом 28 днів, не щодня випускати в туалет, змушувати вчити російський гімн і вдавати, що так людей рятують від обстрілів. У людей від неможливості лягти пухли ноги, шкіра від набряків тріскала і утворювалися рани.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Перше відчуття в підвалі: «Ні, це не може бути з нами». Стілець, притулений до стільця, відра, якими людям доводилося користуватися замість туалетів, дитячі іграшки і малюнки, а ще важке сперте повітря і написи на стінах, від яких кров холоне в жилах — календарі та імена тих, хто помирав. Прямо там у підвалі. Від задухи, браку їжі й води. Від нелікованих хвороб. Між цими стільцями вузенькі проходи, в ці проходи лягали ті, хто уже не міг сидіти, і люди у темряві наступали на людей. Це відбувається в центрі Європи у 21 столітті? Це справді відбувається з нами?

пресслужба
Фото: пресслужба

І цим катуванням людей піддавали, щоб вони виконували функцію живого щита, бо на першому і другому поверхах школи російські офіцери розмістили свій штаб. Українські військові могли знищити цей штаб, але вони знали, що у підвалі люди.

пресслужба
Фото: пресслужба
  • Які особливості такого воєнного злочину як «живий щит»?

Використання «живого щита» — це злочин, який вчиняється в умовах воєнного конфлікту, коли стороною конфлікту використовуються цивільні особи, які перебувають під їхнім контролем. Метою розміщення «живого щита» є захист військових сил або військових об‘єктів сторони збройного конфлікту, сторона конфлікту навмисно розміщує «живий щит» у зоні ураження або розміщує сили та техніку у зоні перебування цивільних. Особи, яких військові використовують як живий щит, усвідомлюють, що їх використовують для захисту цих військових.

Ми знайшли усі ці ознаки злочину в Ягідному. Правоохоронці, які розслідують цей воєнний злочин, теж.

пресслужба
Фото: пресслужба
  • Розкажіть, як проходило знайомство з місцевими, які стали свідками таких жахливих подій? Чи вони одразу готові були розповісти про той період в окупації та виживання?

Ми говорили з багатьма. На камеру говорити готові були не усі, і ми, розуміючи, що можемо ретравмувати, не наполягали. Ми провели у Ягідному загалом близько трьох тижнів у кілька етапів. До нас звикли. З нами почали ділитися.

пресслужба
Фото: пресслужба
  • У фільмі-розслідуванні ви також спілкуєтеся з російськими військовими, які причетні до воєнного злочину. Як проходило ваше спілкування з ними? І яку інформацію вдалося роздобути про всі російські підрозділи, які були на Чернігівщині?

Отже, ми мали відомість зв‘язку, датовану 6 березня. У ній йшлося, що у Ягідному розміщувалися командні пункти двох мотострілецьких бригад — 55-ї бригади з Кизила (республіка Тува) і 74-ї бригади з Юрги (Кемеровська область). Тувинці залишили по собі багато документів і слідів. Це вони жили в будинках місцевих після того, як зігнали їх у шкільний підвал. Кількість підозр, оголошених Чернігівською прокуратурою цим військовим, щотижня більшає.

Перед нами стояло головне питання — з‘ясувати, звідки ті військові, які стояли штабом у школі, контролювали людей у підвалі, встановлювали їм режим і знущались з них.

Жодних документів у самій школі ми не знайшли. Зате знайшли схему на стіні, яка нагадує схему охорони й оборони об'єкта, і підтверджує наявність у школі командного пункту. Джерела в командуванні Північ, яке вело оборонні бої за Чернігів, підтвердили перебування у Ягідному юргинської 74-ї бригади, а ось джерела з Головного управління розвідки давали інший перелік підрозділів. Один з них — 228 мотострілецький полк з Єкатеринбурга. Згідно з наявним у нас документом, його передовий пункт управління ще 6 березня був у Шестовиці. Саме звідти, зробивши понтонну переправу, російські війська з 3 березня змогли через Десну потрапляти в Ягідне, Іванівку, Лукашівку та інші села, ближче до Чернігова. Місцеві пригадували, як командир з позивним Клен казав: «У нас на Урале», — що підтверджувало версію про перебування у Ягідному і 228-го полку. Ми мали білінгові дані за березень. Ми встановлювали, кому належать телефони.

Один з місцевих запам‘ятав ім‘я російського офіцера, командира ППО — Андрєй Тімошенков, і опізнав його по фото.

Ми подзвонили до Андрєя, і, привітавшись, але не представляючись, запитали його, чи вважає він себе причетним до воєнного злочину у Ягідному. Важко пояснити, чому він одразу не кинув слухавку і визнав, що був у селі, що разом з іншими офіцерами жив у школі. Ось лише утримання людей силою у підвалі злочином він не вважає.

Ми мали уже кілька опосередкованих доказів перебування у школі в Ягідному 228-го мотострілецького полку, проте хотіли здобути ще. І тоді почали обдзвонювати військовослужбовців з Туви з російського номера. Для них ми вигадали легенду про майора Леонтьєву, яка проводить службову перевірку і розпитували про перебування в Ягідному. Попри всі жахи, з якими ми стикнулися, розслідуючи цей злочин, це спілкування було доволі комічним. Тувинці не дуже знають і розуміють російську. І перший же, хто російську знає і розуміє, — Булат Мезеркей, сказав, що у школі стояв 228 полк.

пресслужба
Фото: пресслужба
  • Ви співпрацювали з правоохоронними органами під час власного розслідування?

Співпрацювали, передали знайдені нами документи, збираємося передати усі відео та аудіозаписи, щоб вони стали доказами у суді.

26 жовтня о 21:30 планується показ Щоденника вцілілої на Першому телеканалі Суспільного у межах національного марафону, а 29 жовтня — на регіональних телеканалах Суспільного Мовлення.

Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо НВ
X